Йоганн Турзо
Йоганн Турзо, або Іван Турзо[5][6]; угор. Thurzó János, словац. Ján T(h)urzo, нім. Johann T(h)urzo; 30 квітня 1437, Левоча, Словаччина — 10 жовтня 1508, Бая-Маре, Румунія) — купець, промисловець з угорського шляхетського роду Турзо фон Бетглемфальва (з Бетлановце).
| Йоганн Турзо | |
|---|---|
 | |
| Народився |
30 квітня 1437[1], 1437[2] або 30 квітня 1437[2][3] Левоча, Спішска Нова Вес, Словаччина |
| Помер |
10 жовтня 1508[1], 1508[2] або 10 жовтня 1508[2][3] Бая-Маре, Марамуреш, Румунія |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | інженер, гірничий інженер, трейдер |
| Знання мов | польська |
| Рід | Thurzo familyd |
| Батько | György Thurzó de Bethlenfalvad[4] |
| Мати | Kata|Katalin[d][4] |
| Діти | Elek Thurzód, Katharina Thurzo von Bethlenfalvad і György Thurzód[4] |
 | |
Біографія ред.
1463 року осів у Кракові. Як адміністратор угорського короля керував мідними копальнями на теренах Словаччини — в районі Банська Штявниця. Разом з відомим банкіром і промисловцем Якобом Фуґґером заснували три потужні мідеплавильні підприємства в Польщі, Австрії та Німеччині, які переробляли руди з Банської Бистриці й альпійських рудників Фуґґерів задля отримання срібла та міді. Ці металургійні підприємства містились у селищі Могила (під Краковом), у Філласі (Каринтія) та Хоенкірхені (Тюрингія).
У 1477 обійняв посаду бурмістра Кракова і з того ж року аж до смерті був міським райцею (член міської ради).
Відомий також як проектувальник ряду гірничих машин, зокрема шахтного водовідливу та шахтного підйому.
Сприяв діяльності книгодрукаря Швайпольта Фіоля, який у Кракові видав кілька книг руською мовою. Після початку переслідувань друкаря з боку католицького кліру Кракова через звинувачення в «єретицтві» і його ув'язнення вніс за нього 1000 дукатів як заставу, потім сприяв виходу з ув'язнення, отриманню ним міських прав Левочі[7].
Примітки ред.
- ↑ а б в http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC15363/15712.htm
- ↑ а б в г д е Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б в Kulturstiftung der Deutschen Vertriebenen — 1974.
- ↑ а б в Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Семенюк С. Історія Українського народу… — С. 125.
- ↑ також зустрічається варіант прізвища Турон → Див.: Вирський Д. Татарська війна взимку: опис битви під Ольшаницею 1527 р. Й. Л. Деція // Український історичний журнал. — К., 2008. — № 5 (482) (вересень-жовтень). — С. 210. — ISSN 0130-5247.
- ↑ Kozłowska-Budkowa Z. Fiol (Fyol, Feyl, Fayl, Vayl) Szwajpolt (†1525/6) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 470—471. (пол.)
Джерела ред.
- Гайко Г. І., Білецький В.С. Історія гірництва. Підручник. — Київ—Алчевськ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
- Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — С. 125. — ISBN 978-966-2154-14-6.
- Lynch M. The Metallurgical Renaissance. Mining in World History. Reaktion Books, 2004. — P. 19-62. — ISBN 1-86189-173-3. (англ.)