Вікіпедія

Сміливий (бронепотяг)

бронепотяг

Бронепотяг № 53 «Сміливий» (пол. Pociąg Pancerny «Śmiały») — бронепотяг сухопутних військ Австро-Угорщини. Потяг служив під чотирма прапорами — австро-угорським, польським, радянським, німецьким — і брав участь у кількох війнах з 1914 по 1944 рік.

Бронепотяг № 53 «Сміливий»
Бронепотяг № 53 «Сміливий». 1920 рік.
Бронепотяг № 53 «Сміливий». 1920 рік.
Тип бронепотяг
Походження Австро-Угорщина
Історія використання
На озброєнні 1918—1944
Оператори Австро-Угорщина
Польська Республіка
СРСР
Третій Рейх
Війни Перша світова війна
Польсько-українська війна (1918—1919)
Польсько-радянська війна
Радянське вторгнення до Польщі
Друга світова війна
Характеристики
Сміливий (бронепотяг) у Вікісховищі

Історія ред.

Перша світова війна та післявоєнний період ред.

Panzerzug № 5 ред.

В жовтні 1914 року командування австро-угорської армії замовляє Будапештському паровозобудівному заводу «MAVAG» 8 бронепотягів: Panzerzug № 1 — Panzerzug № 8. У 1914—1915 роках вони широко застосовувалися при обороні Карпат, на залізницях Галичини в період російського наступу. Пізніше, не менш успішно, діяли вони і на італійському фронті біля річки Соча.[1]

Бронепотяг № 53 «Сміливий» ред.

 
Бронепотяг «Сміливий». Грудень 1918 рік. (в підписі вказано неправильний рік — поручник Малаговський (зліва на фото) загинув 25 липня 1919 року).
 
Бойові дії вибраних польських бронепотягів у вересні 1939 року.
 
Битва під Мокрою. Розташування підрозділів (посиленої) Волинської кавалерійської бригади. 1 вересня 1939 рік.
 
Типовий польський артилерійський вагон 1939 року. Вагони цього типу використовувались у польських бронепотягах: «Сміливий» та «Пілсудчик»
 
Бронепотяг «Сміливий». 1919 рік.

1 листопада 1918 року підрозділ польських солдатів на чолі з поручником Єжи Леваковським на станції Прокоцім, біля Кракова, захопив зчеплені австро-угорські бронепотяги Panzerzug № 3 та Panzerzug № 5. З них було організовано два бронепотяги: «Пілсудчик» та «Сміливий» 4 листопада 1918 року першим командиром «Сміливого» призначили Єжи Леваковського, який згодом взяв участь у польсько-українській війни, воюючи поблизу Перемишля, Ніжанковичів, Милятина та Кам'яноброду.[2]

Потім брав участь у боях з більшовиками на Віленщині та у Білорусі. У березні 1919 року командиром бронепотяга стає поручник Станіслав Малаговський, який 25 липня убитий у пішій сутичці з більшовицьким загоном (за свідченнями свідків загін складався з китайців). Під час відступу польських військ з України та Білорусі влітку 1920 року протягом восьми тижнів боїв було втрачено 12 із 22 броньованих поїздів, що належали тоді Польщі. Внаслідок інтенсивного артилерійського вогню були пошкоджені всі гармати «Смілового», і бронепотяг був виведений в тил для ремонту. Він повернувся на фронт у вересні, воюючи до кінця війни на території теперішньої Білорусі.[3]

Після закінчення польсько-радянської війни польське командування розпочало заходи по уніфікації своїх бронепотягів. У 1927 році був прийнятий на озброєння стандартний бронелокомотив Ti3, який увійшов до складу всіх польських бронепотягів. Було визначено стандартний склад бронепотяга: бронелокомотив, дві бронеплощадки, штурмовий вагон і дві контрольні платформи. Стандартизували і озброєння: основними стали 100-мм гаубиця зразка 14/19 і 75-мм гармата зразка 02/26, створена на основі російської «трьохдюймівки», 7,92-мм кулемети «Максим». У 1930-ті роки для підвищення бойових можливостей бронепотягів, до їх складу стали включатися бронедрезини, створені на базі застарілих танків французького виробництва FT17 і польських танкеток ТК. «Сміливий» та «Пілсудчик» були найсучаснішими бронепотягами в Польщі. З 1928 року бронепотяг «Сміливий» перебував у складі 2-ї ескадри бронепотягів, яка базувалася в Неполомиці.

Друга світова війна ред.

Перед початком Другої світової війни бронепотяг виконував завдання з патрулювання залізничної лінії Бжезьниця-над-Вартою — Хожев Семковіце — Дзялошин — Клобуцьк. У 1939 році, коли зросла загроза німецького вторгнення, ескадру перекинули на захід. Особовий склад бронепотяга «Сміливого» під командуванням капітана Мечислава Малиновського був мобілізований 27 серпня 1939 року і призначений до Волинської кавалерійської бригади армії «Лодзь». Після нападу Німеччини і початку Другої світової війни, 8 з 14-ти наявних в польській армії бронепотягів вступили в бій на західному кордоні Польщі. У вересні 1939 року він був озброєний двома 100-мм гаубицями, двома 75-мм гарматами та 19 важкими кулеметами.[4]

У ніч з 31 серпня на 1 вересня бронепотяг вирушив до Семковіце, куди прибув близько 5 ранку.[5] Розміщений в Рудниках.[5] О 9 годині він виїхав до Медзьно, йому було наказано патрулювати лінію Клобуцьк — Медзьно.[6] Під час битви під Мокрою, від перетину колії з дорогою Мокра — Медзньо, він підтримав 4-ту ескадру 21-го полку надвісланських уланів, допомагаючи відбити атаку німецької 4-ї танкової дивізії.[5] Потім бронепотяг відійшов до Дзялошина та розпочав патрулювання колії Дзялошин — Медзьно, там він відбив другу атаку німецьких танків, знищивши кілька.[7] На стику колії з дорогою Рембеліце — Ізбиська бронепотяг натрапив на німецьку колону 1-го батальйону 12-го механізованого стрілецького полку, готову до атаки; завдав їй значних втрат, але після кількох потраплянь (пошкоджена 75-мм вежа, вогонь на платформі боєприпасів) йому довелося відступити до Дзялошина, прикриваючи лівий фланг 1-ї бронетанкової дивізії обстрілом німецьких позицій; німецькі війська також відступили.[8]

2 вересня поблизу сіл Чарни-Ляс та Воля-Кеджинська він вступив в бій з 1-м дивізіоном 73-го артполку 1-ї танкової дивізії німців та змушений був відступити (до Ласку) коли німецькі війська підтягли артилерійський загін з трьома батареями 105-мм гаубиць.[9] 3 вересня поїзд прямував до Лодзя, потім до станції в Колушках; там він разом із бронепотягом № 55 «Бартош Гловацький» залишався до 5 вересня.[10] 5 вересня німецькі бомбардувальники знищили на цій станції склад «Сміливого».[10] Увечері польські підрозділи відступили з цього району фронту. Вранці 6 вересня бронепотяги також рушили до Скерневиці.[11] Пошкодження колії перешкодило розвідці на лінії Скерневиці — Лович, запланованій на 7 вересня.[12]

8 вересня бронепотяги патрулювали ділянку Скерневиці — Жирардув, а після отримання наказу, направилися до Мінську-Мазовецького, минаючи Варшаву.[12] У Мінську було отримано наказ їхати до Седльці, куди бронепотяги прибули 10 вересня.[12] Через загрозу захоплення міста 10—11 вересня бронепотяги прибули 12 вересня на станцію Луків. Там було отримано нове розпорядження щодо висунення в сторону Межиріччя, а потім слідує наказ про зміну напрямку руху в бік Бреста-над-Бугом, куди бронепоїзд і прибув 14 вересня.[13]

Того ж дня до міста підійшов німецький 19-й армійський корпус.[13] Під Жабинкою бронепотяг «Бартош Гловацький» допомагає піхоті відкинути бронеавтомобілі 3-ї німецької танкової дивізії.[14] В цей же час бронепотяг «Сміливий» під командуванням капітана Мечислава Малиновського провів розвідку в сторону Високого, в північному напрямку. Недалеко від станції Скоки, біля річки Лісова, він зіткнувся з танками 10-ї німецької танкової дивізії під командуванням Гайнца Гудеріана. У другій половині дня німці захопили Центральний вокзал у Бресті, і поїздам було наказано відійти до Ковеля, куди вони прибули 15 вересня.[14] 16 вересня бронепотяги були відправлені до Луцька.[15]

17 вересня надійшла інформація про вторгнення Червоної Армії, командири бронепотягів вирішили прорватися до Львова, куди 18 вересня дійшли, через Луцьк — Сенкевичівка — Стоянів.[15] Опівдні 19 вересня два батальйони 5-ї піхотної дивізії, підтримані вогнем «Сміливого», атакували німецькі позиції в південному напрямку, досягнувши лінії Козельники — Пирогівка. Атака, однак, була зупинена ввечері після німецької контратаки з лісу, розташованого на південь від Пирогівки. Обидва польські батальйони, несучи втрати, повернулися до Львова. У наступні дні бронепотяг «Сміливий» регулярно здійснював розвідувальні виїзди в район Кам'янки і Підзамче.[16]

Бронепотяг № 75 ред.

22 вересня після здачі радянським загарбникам бронепотяг, покинутий екіпажем, був захоплений радянською армією. Разом із захопленими бронепотягами «Бартош Гловацький» та «Перший маршал» він був включений у війська НКВС. На новій службі його назва була змінена на бронепотяг № 75, його було укомплектовано радянським екіпажем під командуванням старшого лейтенанта Мєшкова, він входив до 75-го полку 10-ї дивізії НКВС, дислокованого в районі Рава-Руська.

Panzer Zug № 10 ред.

У 1941 році, після початку німецько-радянської війни, бронепотяг прикривав відхід радянських військ з Львівського виступу через річку Стрий в місті Стрий. 5 липня 1941 року на станції Копичинці бронепотяг частково підірвали, щоб він не дістався ворогу. Після захоплення бронепотяга силами Вермахту німці зробили ремонт і зібрали із залишків двох бронепотягів «Сміливий» та «Перший Маршал» один, включивши його до складу діючих у себе в тилу. Йому дали нову назву — «Panzer Zug № 10».

19 березня 1942 року бронепотяг відправився до Бєлгородської області, де охороняв залізницю від партизан. До листопада 1942 року бронепотяг працював в Україні. Після оточення 6-ї німецької армії під Сталінградом, 21 листопада був терміново відправлений на Східний фронт, до Волги. 3 січня 1943 року він прикривав відхід фашистських військ від Сталінграда. До березня 1943 року вів важкі оборонні бої в районі Донецького басейну. У березні був відремонтований, а потім направлений у Сарни для захисту залізниці від партизанів.

Вже 13 червня 1943 року бронепотяг підірвався на партизанській міні і був направлений на ремонт. Після відновлення матеріальної частини, 31 липня 1943 року Panzer Zug № 10 був розділений на два самостійних бронепотяга — Panzer Zug № 10 і Panzer Zug № 11. До кінця року в районі Тернополя і Львова для охорони залізниць від партизан діяв лише Panzer Zug № 10. На початку січня 1944 року бронепотяг було відведено на Ковель, де він два місяці стримував радянські наступи поблизу Трояновки, Білина та в околицях Поворська. 21 березня під час сильного наступу вціліли лише два вагони. В контрнаступі німці прорвали блокаду Ковеля, а два вагони евакуювали на ремонтну базу в Рембертові.[17]

10 червня 1944 року за офіційним наказом бронепотяг було вилучено з реєстру німецьких бойових частин, а доля двох останніх артилерійських вагонів залишилася невідомою.[18]

Пам'ятний знак ред.

 
Пам'ятний знак «Броньований Сміливий»

Круглий, ажурний значок, діаметром 46 мм, вдавлений у пластину товщиною 1 мм із жовтого металу, посріблену та окислену, злегка опуклу. На кільці вгорі напис: «Броньований Сміливий», знизу стилізовані лаврові гілочки, перев'язані стрічкою. У центрі на рейках — силует бойової машини. Значок кріпився на гвинт на тлі червоної тканини (шовкової).[19]

Служба ред.

Країни проходження служби:

  •  Австро-Угорщина — Panzerzug № 5  — з 1914 до 1 листопада 1918 року (захоплення)
  •  Польська Республіка — Бронепотяг № 53 «Сміливий»  — З 1 листопаду 1918 року до 22 вересня 1939 року (захоплення)
  •  СРСР  — Бронепотяг № 75 — з 22 вересня 1939 до 5 липня 1941 року (захоплення)
  •  Третій Рейх  — Panzer Zug №  10 — з 5 липня 1941 до 10 червня 1944 року (списаний)

Екіпаж бронепотягу ред.

Командири[18] ред.

  • поручник Єжи Леваковський (4 листопада 1918 — березень 1919)
  • поручник Станіслав Малаговський (березень — липень 1919)
  • капітан Здзіслав Оржеховський (1919—1920)
  • капітан Мечислав Малиновський (1939)
  • старший лейтенант Мєшков (вересень 1939 — липень 1941)
  • капітан Ернст Нейман (1941 — березень 1942)
  • капітан Пауль Бергер (березень — 30 травня 1942)
  • капітан Арно Дресслер (30 травня 1942 — 10 червня 1944)

Примітки ред.

  1. ↑ Дроговоз И. Г. Крепости на колёсах. История бронепоездов. [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Мн.: Харвест, 2002. — 352 с. — ISBN 985-13-0744-0.
  2. ↑ Bohaterowie pancernego pociągu Nowości Illustrowane 1919 nr 12 s. 6-7 (zawiera zdjęcia).[недоступне посилання]
  3. ↑ Pociąg pancerny «Śmiały» i jego losy podczas II wojny światowej. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
  4. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 35.
  5. ↑ а б в Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 148.
  6. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 149.
  7. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 150.
  8. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 151—152.
  9. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 153.
  10. ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 155.
  11. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 156.
  12. ↑ а б в Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 157.
  13. ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 160—161.
  14. ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 163.
  15. ↑ а б Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 164.
  16. ↑ Krawczak, Odziemkowski: Polskie pociągi pancerne… s. 165.
  17. ↑ Бронепоезд «Смелый» — воин металлических путей. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
  18. ↑ а б Pociąg pancerny «Śmiały» i jego losy podczas II wojny światowej. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
  19. ↑ Marian Żebrowski: Zarys historii polskiej broni pancernej 1918—1947. s. 107ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сміливий_(бронепотяг)&oldid=40162869