Сильвестр (Лебединський)

(Перенаправлено з Сильвестр Лебединський)

Сильвестр (у світі — Петро Іванович Лебединський; 1750(1750), Харківська губернія — 1808), слобода Ровеньки, Острозького повіту, Воронезької губернії — український філософ та богослов, духовний письменник, єпископ Російської Православної церкви, єпископ Полтавський та Переяславський (в Україні); з титулом архієпископ Астраханський (у Калмикії), ректор Тамбовської духовної семінарії у Мокшанії та Казанської духовної семінарії у Татарстані. Відомий як організатор Полтавської семінарії, відкрив в ній класи філософії та богослов'я.

Сильвестр
Сильвестр (Лебединский).jpg
Народився 21 липня (1 серпня) 1754
Помер 5 (17) листопада 1808 (54 роки)
Астрахань, Російська імперія
Діяльність священник, письменник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Посада єпископ
Конфесія православ'я

БіографіяРедагувати

Петро родом з Гетьманщини. Освіту здобув у Переяславській духовній семінарії та у Києво-Могилянській академії.

Переїжджає на Московщину, де викладає у Тамбовській духовній семінарії, там і прийняв черничий постриг. Згодом — ректор Тамбовської семінарії та архімадрит Тамбовського Спаського монастиря.

У 1794 Лебединського переведено до Казанського Свіязького Богородицького монастиря, у цьому ж році розпочав викладати курс богослов'я у Казанській семінарії, ректором якої став 1797.

1799 — єпископ Малоросійський, з 1803, після незаконного виділення Преяславської єпархії зі складу Київської митрополії, Лебединського призначено першим єпископом Полтавським і Переяславським Відомства православного сповідання Російської імперії.

1803—1807 — перший єпископ Полтавський і Переяславський.

1807 був призначений архієпископом Астраханським у Калмикії.

1808 одержав в управління Глухівський Петро-Павлівський монастир, але на шляху до нього захворів і помер у слободі Ровеньки, Острозького повіту Воронезької губернії, на історичній території Слобідської України.


ТворчістьРедагувати

Визначний знавець святого Письма і духовний письменник. Праці латинською і російською мовами: «Compedium theological dogmatical» (1799 та 1805), «Нетленная пища» (1794, 1799 та 1843), «Приточник евангельский» (1796, 1808, 1822 та 1894).

У його працях багато уваги приділяється православному вихованню особистості, яке тісно пов'язане із моральним. Моральний елемент людини є досить важливим і суттєвим у релігійному, загальнолюдського розвитку особистості. Людина, яка засвоїла основи християнської моральності, буде підготовленою до застосування своїх знань відповідно до умов свого власного життя.

Для досягнення моральної досконалості людини повинна засвоїти моральноповчальні уроки зі Св. Письма, приклади із життя Спасителя, святих отців та мучеників. Важливого значення має поведінка батьків, які мають бути прикладом для своїх дітей.

ДжерелаРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  • Розсоха А. Виховання особистості у Переяславському колегіумі — Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: Збірник наукових праць — Переяслав-Хмельницький, 2011. — Вип. 22.
  • Скорик Б. Комплекси «Монастир-Семінарія» як освітні осередки центральної України (кінець ХVІІ — ХVIII ст.) / Б. Скорик, Л. Кравченко // Педагогічні науки. — 2012. — Вип. 54. — С. 103—111. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pena_2012_54_20