Тамбовська духовна семінарія

Тамбовська духовна семінарія — навчальний заклад Російської православної церкви (безпатріаршої) з викладанням ерзянської, мокшанської і татарської мови. Семінарія готувала священно- і церковнослужителів із місіонерським профілем. Заснована 1779 та ліквідована 1918.

Тамбовська духовна семінарія
(ТДС)
Фотографія початку XX століття
Дата заснування 22 вересня 1779
Конфесія Православ'я
Розташування Тамбов

ІсторіяРедагувати

Відкрита указом імператриці Катерини II від 22 вересня 1779 на підставі клопотань українських просвітительів - вихованців Києво-Могилянської академії. Для семінарії в Тамбові не знайшлося приміщень, і вона була відкрита в стінах Нижнєломовського Казанського чоловічого монастиря, який знаходився далеко від єпархіального центру. Учні від Тамбовської єпархії, котрі навчалися в Рязанській Духовній семінарії, були викликані у нововідкриту семінарію.

1786 на Набережній вулиці Тамбова міська влада виділила місце під будівництво приміщення ТДС, і вже 1788 в нову будівлю перевели два класи філософії і риторики, а 1798 — всі інші.

Місіонерська діяльність майбутніх священнослужителів вимагала знання мов місцевого населення. У зв'язку з цим 1818 в році до програми навчання включили ерзянську, мокшанську і татарську мови.

У XIX — початку XX століття семінарія була культурним, духовно-просвітницьким центром Тамбовської губернії. Її бібліотека являла собою одне з найкращих книжкових зібрань губернії того часу. До початку XX століття семінарія увійшла в число великих навчальних закладів Російської імперії.

До початку XX століття в семінарії навчалося понад 600 чоловік.

1918 семінарія закрита комуністами.

ВідновленняРедагувати

Тамбовська духовна семінарія була відновлена 20 квітня 2005 року як вищий навчальний заклад Тамбовської і Мічурінської єпархії Російської православної церкви Московського Патріархату.

Заснування Тамбовської духовної школи почалося в 1992 році, коли в будівлі колишнього архієрейського будинку при Казанському чоловічому монастирі були організовані духовно-пастирські курси. В 1996 році курси були переведені на дворічний термін навчання, а в 1999 році рішенням Священного Синоду перетворені в Тамбовське Духовне училище з трирічним терміном навчання.

27 грудня 1999 Тамбовським Духовним училищем був отриманий статус юридичної особи (Свідоцтво про реєстрацію НІ 2-136). У 2003 році училище успішно пройшло інспекційну перевірку комісією Навчального комітету Руської Православної Церкви. У 2004 році з благословення Патріарха Московського Алексія II Тамбовське Духовне училище перейшло на чотирирічний термін навчання. У березні 2005 року відбулася повторна інспекційна перевірка училища, за результатами якої 20 квітня 2005 рішенням Священного Синоду Тамбовське Духовне училище було перетворено в семінарію. Ректором семінарії був призначений єпископ Тамбовський і Мічурінський Феодосій. В даний час Тамбовська Духовна семінарія є вищим духовно-навчальним закладом (закритого типу) Російської Православної Церкви Московського Патріархату. Прийом до семінарії здійснюється 1 раз на рік у липні-серпні. В семінарію приймаються особи з середньою освітою православного віросповідання. Початок навчального року - 1 вересня. Після закінчення семінарії випускникам видаються дипломи встановленого зразка.

РекториРедагувати

  • архімандрит Іоанникій (Беркут-Полонський) (1779–1786)
  • архімандрит Ювеналій (1786–1787)
  • архімандрит Іоанникій (Беркут-Полонський) (1787 — ?)
  • протоієрей Гавриїл Шиловський (1802–1813)
  • архімандрит Ясон (Нікольський) (січень 1813–1822)
  • архімандрит Іоасаф (Покровський) (1822–1826)
  • архімандрит Микола (Соколов) (15 травня 1826–1828)
  • архімандрит Анастасій (Ключарьов) (1828–1831)
  • архімандрит Агапіт ​​(Вознесенський) (22 вересня 1831 — 29 квітня 1832)
  • архімандрит Адріан (Тяжолов) (1833–1841)
  • архімандрит Никодим (Лебедєв) (вересень 1842–1845 рр)
  • архімандрит Платон (Фівейський) (13 квітня 1847 — 3 грудня 1852)
  • архімандрит Феофілакт (Праведников) (3 грудня 1852–1858)
  • архімандрит Серафим (Аретинський) (2 грудня 1858–1860)
  • архімандрит Феоктист (Попов) (5 грудня 1859–1860)
  • архімандрит Геннадій (Левицький) (10 жовтня 1860–1868)
  • протоієрей Михайло Зефіров (травень 1869–1872)
  • протоієрей Димитрій Самбікін (5 травня 1872–1881)
  • протоієрей Дмитро Певницький (1881–1883)
  • архімандрит Христофор (Смирнов) (3 червня 1883–1885)
  • архімандрит Никандр (Молчанов) (21 липня 1885–1891)
  • протоієрей Павло Соколов (лютий 1891 — 1 липня 1899)
  • архімандрит Афанасій (Самбікін) (30 червня 1900 — Березень 1902)
  • архімандрит Нафанаїл (Троїцький) (1902 — лютий 1904)
  • архімандрит Феодор (Поздеєвський) (9 лютого 1904 — 21 серпня 1906)
  • архімандрит Симеон (Холмогоров) (31 серпня 1906 — 23 серпня 1907) І. Д. до 4 листопада 1906
  • протоієрей Іоанн Панормов (23 серпня 1907 — 20 жовтня 1907)
  • протоієрей Микола Кібардін (20 жовтня 1907 — 18 жовтня 1916)
  • протоієрей Микола Хільтов (1916–1918)
  • єпископ Феодосій (Васнєв) (з 20 квітня 2005)

ДжерелаРедагувати