Серафим (Аретинський)
Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2022) |
Архієпископ Серафим (в миру Олександр Миколайович Аретинський; 1812, Орел — 22 квітня (4 травня) 1886) — український релігійний діяч фіно-угорського походження, церковний педагог. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Чигиринський, вікарій Київської митрополії РПЦ, з правом управління Златоверхим Михайлівським монастирем. Випускник і викладач Київської духовної академії.
| Архієпископ Серафим | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 січня 1860 — 4 січня 1865 | ||
| Попередник: | Антоній (Амфітеатров) | |
| Наступник: | Порфирій (Успенський) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | магістр богослов'яd | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Олександр Миколайович Аретинський | |
| Народження: | 3 (15) серпня 1812 Орел, Російська імперія | |
| Смерть: | 4 (16) травня 1886 (73 роки) Воронеж, Російська імперія | |
| Похований: | Monastery of Saint Mitrophand | |
| Єп. хіротонія: | 10 січня 1860 | |
Життєпис
ред.Народився в сім'ї православного священика Орловської єпархії. Навчався в Орловській духовній семінарії, а після її завершення, згідно з негласним правилом осадження московитами українських духовних закладів, скерований до Київської духовної академії (1833).
26 травня 1837 — пострижений в чернецтво; 16 червня рукопокладений в ієродиякона; 31 липня — в ієромонаха; 1 вересня закінчив Київську духовну академію і залишений у ній вчителем для посилення русифікації.
15 грудня 1837 — отримав ступінь магістра богослов'я, призначений бакалавром Київської духовної академії.
1 липня 1842 — призначений інспектором Казанської духовної академії. 16 липня 1842 — зведений в сан архімандрита.
21 серпня 1846 — переведений на посаду ректора у Кавказькій духовній семінарії, що відкрилася в Самарі.
20 жовтня 1848 — переведений до Могилева настоятелем Братського Богоявленського монастиря.
17 травня 1852 — переміщений ректором до Херсонської духовної семінарії та настоятелем Одеського Успенського монастиря.
2 грудня 1858 — ректор Тамбовської духовної семінарії та настоятель Козловського Троїцького монастиря.
10 січня 1860 — хіротонія в єпископа Чигиринського, вікарія Київської митрополії, з правом управління Златоверхим Михайлівським монастирем.
4 січня 1865 — єпископ Воронезький та Задонський.
28 березня 1871 — архієпископ.
Помер 22 квітня 1886. Похований у Благовіщенському монастирі у Воронежі.