Воронізька губернія

адміністративна одиниця Російської імперії

Воронізька губернія — адміністративна одиниця Російської імперії. Губернський центр — місто Воронеж. Значну частку населення губернії становили українці.

Воронізька губернія
Герб
Coat of arms of Voronezh Governorate 1878.svg
Дата створення / заснування 25 квітня 1725
Офіційна назва рос. Воронежская губерния
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія, Flag of Russia.svg Російська республіка, Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1925).svg Російська СФРР і Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Столиця Воронеж
Адміністративна одиниця Російська імперія
Російська республіка
Російська СФРР
РСФРР
Московська область[d][1][2]
Російська СФРР
Кількість населення 3 308 023 осіб[3][4]
Замінений на Центрально-Чорноземна область
На заміну Азовська губернія і Воронізьке намісництво
Час/дата припинення існування 14 травня 1928
Детальна карта
Категорія мап на Вікісховищі d
CMNS: Воронізька губернія у Вікісховищі

Координати: 51°40′00″ пн. ш. 39°13′00″ сх. д. / 51.6667000000277738536° пн. ш. 39.216700000027778117° сх. д. / 51.6667000000277738536; 39.216700000027778117

ІсторіяРедагувати

Воронізька губернія (1725—1775)Редагувати

Утворена у 1708 році як Азовська губернія, що була перейменована на Воронізьку губернію в 1725 році.

До складу губернії входило 5 провінцій:

У 1765 році з південної частини Бєлгородської та Воронізької губерній було сформовано нову Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові; Бахмутську провінцію було розділено між Слобідсько-українською й Новоросійською губерніями, зі збереженням Бахмутської провінції у складі Новоросійської губернії.

У 1779 році, за адміністративної реформи Катерини ІІ, Воронізька губернія поділена на Воронізьке й Тамбовське намісництва. У 1793 році Азовська губернія разом із Новоросійською губернією ввійшла до Катеринославського намісництва.

Воронізька губернія (1796—1928)Редагувати

У 1796 році за адміністративною реформою Павла І відроджена з Воронізького намісництва Воронізька губернія, що проіснувала до 1928 року.

ПовітиРедагувати

НаселенняРедагувати

 
Українки з Бирюцького повіту Воронізької губернії. Кінець ХІХ століття
Рік Населення
1766 832 700[5]

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року серед чоловіків призовного віку Воронізької губернії українців було 35,16 %, росіян — 64,35 %, інших національностей — 0,49 %; значна частка українців була серед чоловіків призовного віку Острогозького (90 %), Богучарського (73 %), Бірюцького (63 %), Валуського (43 %), Павлівського (39 %), Новохоперського (17 %), Бобровського (17 %) та Коротоякського (12 %) повітів[6].

ГубернаториРедагувати

  • Ізмайлов Петро Васильович (лютий 1721 — березень 1725 рр.)
  • Чернишов Григорій Петрович (березень 1725 — серпень 1726 рр.)
  • вакансія
  • Лихарев Іван Михайлович (грудень 1726 — вересень 1727 рр.)
  • Ізмайлов Іван Петрович (11 вересня 1727 — 14 березня 1728 рр.)
  • вакансія
  • Мякінін Олексій Антонович (3 грудня 1734 — 25 серпня 1735 рр.)
  • вакансія
  • Урусов Григорій Олексійович (2 березня 1740 — 17 вересня 1741 рр.)
  • Гур'єв Василь Михайлович (9 жовтня 1741 — березень 1744 рр.)
  • вакансія
  • Пушкін Олексій Михайлович (5 серпня 1747 — 23 серпня 1760 рр.)
  • вакансія
  • Жилін Федір Якович (18 липня 1761 — 27 березня 1763 рр.)
  • Лачинов Олександр Петрович (7 квітня 1764 — квітень 1766 рр.)
  • Маслов Олексій Михайлович (квітень 1766 — 25 лютого 1773 рр.)
  • Шетнев Микола Лаврентійович (19 березня 1773 — липень 1775 рр.)[7]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати