Вікіпедія

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну

Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСіН) — клас антидепресантів, яким лікують великий депресивний розлад, тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад, соціальну фобію, синдром дефіциту уваги, хронічний невропатичний біль, синдром фіброміалгії та симптоми менопаузи. Вважається, що серотонін та норадреналін відіграють важливу роль у регуляції настрою.

Серотоніновий транспортер (SERT) та норадреналіновий (NET) — це мембранні транспортні білки, які відповідають за зворотне захоплення серотоніну та норадреналіну із синаптичної щілини назад до пресинаптичного нервового терміналю. Подвійне інгібування зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну може забезпечити переваги перед іншими антидепресантами, лікуючи більший спектр симптомів.[1]

Фармакологія

ред.

Шлях введення

ред.

СІЗЗСіН приймаються перорально, як правило, у формі капсул або таблеток. Рекомендується приймати СІЗЗСіН вранці зі сніданком, це не вплине на концентрацію речовини в організмі, але може допомогти при побічних ефектах. Норадреналін має стимулюючу дію, тому може спричинити безсоння, якщо його приймати перед сном.[2] СІЗЗСіН також можуть викликати нудоту, яка, як правило, є легкою і проходить протягом декількох тижнів лікування, але прийом ліків з їжею може полегшити її.[3] Самі препарати, як правило, являють собою дрібнокристалічний порошок, який дифундує в організм під час травлення.

Дозування

ред.

Дозування варіюється залежно від використовуваного СІЗЗСіН через різну ефективність розглянутого препарату, а також багаторазові концентрації кожного препарату.

Механізм дії

ред.

Вважається, що великий депресивний розлад, головним чином спричинений зниженням рівня серотоніну та норадреналіну в синаптичній щілині, що спричиняє нестабільну сигналізацію. Виходячи з моноамінової гіпотези депресії, яка стверджує, що зниження концентрації нейромедіаторів-моноамінів призводить до симптомів депресії, були визначені такі залежності: норадреналін пов'язаний з пильністю та енергією, а також тривогою, увагою та інтересом до життя; серотонін -– до тривоги та нав'язливих станів; а дофамін — до уваги, мотивації, а також інтересу до життя.[4] СІЗЗСІН діють шляхом інгібування зворотного захоплення нейромедіаторів серотоніну та норадреналіну. Це призводить до підвищення їх позаклітинних концентрацій, а отже, і збільшення нейромедіації. Більшість СІЗЗСІН, включаючи венлафаксин, десвенлафаксин та дулоксетин, у кілька разів більш селективні щодо серотоніну порівняно з норадреналіном, тоді як мілнаципран у три рази більш селективний для норадреналіну, ніж серотонін. Вважається, що підвищення рівня норадреналіну є необхідним для того, щоб препарат був ефективним проти невропатичного болю, на який не впливають СІЗЗС.[5]

Фармакодинаміка

ред.

Більшість СІЗЗСІН діють разом з первинними та вторинними метаболітами. Наприклад, венлафаксин діє разом зі своїм основним метаболітом О-десметилвенлафаксином, інгібуючи зворотне захоплення серотоніну та норадреналіну в мозку. Докази також свідчать про те, що дофамін та норадреналін поводяться у режимі спільного транспортування через інактивацію дофаміну шляхом зворотного захоплення норадреналіну у лобовій корі, області мозку, якої в основному бракує транспортерів дофаміну. Цей ефект СІЗЗСІН призводить до посилення нейромедіації дофаміну, на додаток до збільшення активності серотоніну та норадреналіну.[6] Крім того, оскільки СІЗЗСІН надзвичайно селективні, вони не мають вимірюваного впливу на інші, рецептори, на відміну від ІМАО.[7] Фармацевтичні тести встановили, що використання як СІЗЗСіН, так і СІЗЗС може також викликати значну протизапальну дію на мікроглію.[8][9][10][11][12][13]

Побічні ефекти

ред.

Оскільки SNRI та SSRI діють подібним чином, підвищуючи рівень серотоніну, вони мають багато спільних побічних ефектів. Найпоширеніші побічні ефекти включають нудоту, пітливість, втрату апетиту, запаморочення, головний біль, збільшення суїцидальних думок та сексуальну дисфункцію.[14] Підвищення рівня норадреналіну іноді може спричинити занепокоєння, підвищений пульс та підвищений артеріальний тиск.[15]

Сексуальна дисфункція

ред.

СІЗЗСіН, як і СІЗЗС, можуть спричиняти кілька типів статевої дисфункції, такі як еректильна дисфункція, зниження лібідо, статева ангедонія та аноргазмія.[16] Двома загальними побічними ефектами цього роду є зниження лібідо та аноргазмія, які, як правило, дещо м'якші при СІЗЗСіН порівняно із СІЗЗС.[17] Дослідження показали, що перехід на бупропіон або збільшення чи додавання інгібітора PDE5 зменшили симптоми сексуальної дисфункції. Дослідження показали, що інгібітори PDE5, такі як силденафіл (Віагра), тадалафіл (Сіаліс), варденафіл (Левітра) та аванафіл (Стендра), іноді допомагають зменшити статеву дисфункцію, включаючи еректильну дисфункцію, хоча, вони були ефективнішими у чоловіків, ніж у жінок.[18]

Серотоніновий синдром

ред.

Серйозним, але рідкісним побічним ефектом СІЗЗСіН є серотоніновий синдром, який викликається надлишком серотоніну в організмі. Серотоніновий синдром може бути спричинений прийомом декількох серотонінергічних препаратів, наприклад, СІЗЗС разом з СІЗЗСіН. Також сприяти розвитку серотонінового синдрому можуть інгібітори МАО, лінезолід, тедізолід, метиленовий синій, прокарбазин, амфетаміни, кломіпрамін тощо. Ранні симптоми серотонінового синдрому можуть включати нудоту, блювоту, діарею, пітливість, збудження, сплутаність свідомості, ригідність м'язів, розширення зіниць та гіпертермію. Важчі симптоми включають лихоманку, судоми, нерегулярне серцебиття, марення та кому.[19]

Кровотеча

ред.

Деякі дослідження припускають, що існує ризик кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, особливо від венлафаксину, через порушення агрегації тромбоцитів та виснаження рівня серотоніну тромбоцитів.[20][21] Подібно до СІЗЗС, СІЗЗСіН можуть взаємодіяти з антикоагулянтами, такими як варфарин. Нині є більше доказів того, що СІЗЗС мають вищий ризик кровотечі, ніж СІЗЗСіН.[20]

Передозування

ред.

Причини

ред.

Передозування SNRI може бути спричинене або комбінацією препаратів, або надмірною кількістю самого препарату. Венлафаксин трохи більш токсичний при передозуванні, ніж дулоксетин або СІЗЗС. Ризик передозування підвищується у пацієнтів, які приймають кілька серотонінергічних або взаємодіючих агентів.[22]

Симптоми

ред.

Симптоми передозування СІЗЗСіН різняться за інтенсивністю та частотою залежно від кількості прийнятого препарату та чутливості людей до лікування цим класом антидепресантів. Можливі симптоми можуть включати:

Вплив СІЗЗСіН на окремі групи пацієнтів

ред.

Вагітні

ред.

Прийом антидепресантів не рекомендований вагітним жінкам. Застосування антидепресантів під час вагітності може призвести до патологій плода, що впливають на функціональний розвиток мозку та поведінки. Нелікована депресія також може вплинути на результати пологів, тому рекомендується обговорити варіанти з лікарем, щоб зважити ризики та переваги.[23]

Діти та підлітки

ред.

Показано, що СІЗЗСіН та СІЗЗС ефективно лікують великий депресивний розлад та занепокоєння у дітей та підлітків.[24] Однак існує ризик збільшення суїцидальної поведінки при лікуванні серйозних депресивних розладів, особливо венлафаксином. Флуоксетин — єдиний антидепресант, який є рекомендованим для важких депресивних розладів у дітей та підлітків.[25]

Особи літнього віку

ред.

Більшість антидепресантів, включаючи SNRI, є безпечними та ефективними у геріатричній популяції. Рішення часто базуються на супутніх захворюваннях, лікарських взаємодіях та толерантності пацієнта. Через різницю у складі тіла та обміні речовин початкові дози часто перевищують рекомендовані дози для молодих дорослих.[26]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Cashman, John R.; Ghirmai, Senait (1 жовтня 2009). Inhibition of serotonin and norepinephrine reuptake and inhibition of phosphodiesterase by multi-target inhibitors as potential agents for depression. Bioorganic & Medicinal Chemistry (англ.). Т. 17, № 19. с. 6890—6897. doi:10.1016/j.bmc.2009.08.025. ISSN 0968-0896. Процитовано 7 грудня 2020.
  2. ↑ Wichniak, Adam; Wierzbicka, Aleksandra; Walęcka, Małgorzata; Jernajczyk, Wojciech (9 серпня 2017). Effects of Antidepressants on Sleep. Current Psychiatry Reports. Т. 19, № 9. с. 63. doi:10.1007/s11920-017-0816-4. ISSN 1535-1645. PMC 5548844. PMID 28791566. Архів оригіналу за 19 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  3. ↑ Helpful for chronic pain in addition to depression. Mayo Clinic. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  4. ↑ Nutt, David J. (2008). Relationship of neurotransmitters to the symptoms of major depressive disorder. The Journal of Clinical Psychiatry. Т. 69 Suppl E1. с. 4—7. ISSN 1555-2101. PMID 18494537. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  5. ↑ Sindrup, Søren H.; Otto, Marit; Finnerup, Nanna B.; Jensen, Troels S. (2005-06). Antidepressants in the treatment of neuropathic pain. Basic & Clinical Pharmacology & Toxicology. Т. 96, № 6. с. 399—409. doi:10.1111/j.1742-7843.2005.pto_96696601.x. ISSN 1742-7835. PMID 15910402. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  6. ↑ Cambridge University Press - Service Announcement. stahlonline.cambridge.org. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 7 грудня 2020.
  7. ↑ Lambert, Olivier; Bourin, Michel (2002-11). SNRIs: mechanism of action and clinical features. Expert Review of Neurotherapeutics. Т. 2, № 6. с. 849—858. doi:10.1586/14737175.2.6.849. ISSN 1744-8360. PMID 19810918. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  8. ↑ Tynan, Ross J.; Weidenhofer, Judith; Hinwood, Madeleine; Cairns, Murray J.; Day, Trevor A.; Walker, Frederick R. (2012-03). A comparative examination of the anti-inflammatory effects of SSRI and SNRI antidepressants on LPS stimulated microglia. Brain, Behavior, and Immunity. Т. 26, № 3. с. 469—479. doi:10.1016/j.bbi.2011.12.011. ISSN 1090-2139. PMID 22251606. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  9. ↑ Meridia (sibutramine hydrochloride monohydrate) Capsules C-IV. Full Prescribing Information (archived label). Abbott Laboratories, North Chicago, IL 60064, USA. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  10. ↑ Pristiq (desvenlafaxine) Extended-Release Tablets, for Oral Use. Full Prescribing Information. Wyeth Pharmaceuticals, Inc. A subsidiary of Pfizer, Inc. Philadelphia, PA 19101. July 2016. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  11. ↑ Effexor XR (venlafaxine) Extended-Release Capsules. Full Prescribing Information. Wyeth Pharmaceuticals, Inc. A subsidiary of Pfizer, Inc. Philadelphia, PA 19101. August 2015. Архів оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 2 вересня 2016.
  12. ↑ Cymbalta (duloxetine delayed-release) Capsules for Oral Use. Full Prescribing Information (PDF). Lilly USA, LLC, Indianapolis, IN 46285, USA. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2005. Процитовано 29 серпня 2016.
  13. ↑ Savella (milnacipran HCl) Tablets. Full Prescribing Information. Allergan USA, Inc. Irvine, CA 92612. August 2016. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  14. ↑ SNRI Antidepressants. poison.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 21 жовтня 2019.
  15. ↑ Versiani, Marcio; Cassano, Giovanni; Perugi, Giulio; Benedetti, Alessandra; Mastalli, Luigia; Nardi, Antonio; Savino, Mario (2002-01). Reboxetine, a selective norepinephrine reuptake inhibitor, is an effective and well-tolerated treatment for panic disorder. The Journal of Clinical Psychiatry. Т. 63, № 1. с. 31—37. doi:10.4088/jcp.v63n0107. ISSN 0160-6689. PMID 11838623. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  16. ↑ Ware, J. D.; Bellini, W. J.; Ash, R. J. (1975-12). Metabolic characteristics of cells infected with a herpesvirus of turkeys. Journal of the National Cancer Institute. Т. 55, № 6. с. 1379—1382. doi:10.1093/jnci/55.6.1379. ISSN 0027-8874. PMID 1548. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  17. ↑ Clayton, Anita H.; Montejo, Angel L. (2006). Major depressive disorder, antidepressants, and sexual dysfunction. The Journal of Clinical Psychiatry. Т. 67 Suppl 6. с. 33—37. ISSN 0160-6689. PMID 16848675. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  18. ↑ Jing, Elizabeth; Straw-Wilson, Kristyn (2016-07). Sexual dysfunction in selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) and potential solutions: A narrative literature review. The Mental Health Clinician. Т. 6, № 4. с. 191—196. doi:10.9740/mhc.2016.07.191. ISSN 2168-9709. PMC 6007725. PMID 29955469. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  19. ↑ Frank, Christopher (2008-07). Recognition and treatment of serotonin syndrome. Canadian Family Physician Medecin De Famille Canadien. Т. 54, № 7. с. 988—992. ISSN 1715-5258. PMC 2464814. PMID 18625822. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  20. ↑ а б Cochran, Kelly A.; Cavallari, Larisa H.; Shapiro, Nancy L.; Bishop, Jeffrey R. (2011-08). Bleeding incidence with concomitant use of antidepressants and warfarin. Therapeutic Drug Monitoring. Т. 33, № 4. с. 433—438. doi:10.1097/FTD.0b013e318224996e. ISSN 1536-3694. PMC 3212440. PMID 21743381. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  21. ↑ Cheng, Yuan-Lung; Hu, Hsiao-Yun; Lin, Xi-Hsuan; Luo, Jiing-Chyuan; Peng, Yen-Ling; Hou, Ming-Chih; Lin, Han-Chieh; Lee, Fa-Yauh (2015-11). Use of SSRI, But Not SNRI, Increased Upper and Lower Gastrointestinal Bleeding: A Nationwide Population-Based Cohort Study in Taiwan. Medicine. Т. 94, № 46. с. e2022. doi:10.1097/MD.0000000000002022. ISSN 1536-5964. PMC 4652818. PMID 26579809. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  22. ↑ Taylor, David; Lenox-Smith, Alan; Bradley, Andrew (2013-06). A review of the suitability of duloxetine and venlafaxine for use in patients with depression in primary care with a focus on cardiovascular safety, suicide and mortality due to antidepressant overdose. Therapeutic Advances in Psychopharmacology. Т. 3, № 3. с. 151—161. doi:10.1177/2045125312472890. ISSN 2045-1253. PMC 3805457. PMID 24167687. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  23. ↑ Dubovicky, Michal; Belovicova, Kristína; Csatlosova, Kristína; Bogi, Eszter (2017-09). Risks of using SSRI / SNRI antidepressants during pregnancy and lactation. Interdisciplinary Toxicology. Т. 10, № 1. с. 30—34. doi:10.1515/intox-2017-0004. ISSN 1337-6853. PMC 6096863. PMID 30123033. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  24. ↑ Strawn, Jeffrey R.; Mills, Jeffrey A.; Sauley, Beau A.; Welge, Jeffrey A. (04 2018). The Impact of Antidepressant Dose and Class on Treatment Response in Pediatric Anxiety Disorders: A Meta-Analysis. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry. Т. 57, № 4. с. 235—244.e2. doi:10.1016/j.jaac.2018.01.015. ISSN 1527-5418. PMC 5877120. PMID 29588049. Архів оригіналу за 14 вересня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  25. ↑ Emslie, Graham J.; Heiligenstein, John H.; Wagner, Karen Dineen; Hoog, Sharon L.; Ernest, Daniel E.; Brown, Eileen; Nilsson, Mary; Jacobson, Jennie G. (2002-10). Fluoxetine for acute treatment of depression in children and adolescents: a placebo-controlled, randomized clinical trial. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry. Т. 41, № 10. с. 1205—1215. doi:10.1097/00004583-200210000-00010. ISSN 0890-8567. PMID 12364842. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  26. ↑ Mulsant, Benoit H.; Blumberger, Daniel M.; Ismail, Zahinoor; Rabheru, Kiran; Rapoport, Mark J. (2014-08). A systematic approach to pharmacotherapy for geriatric major depression. Clinics in Geriatric Medicine. Т. 30, № 3. с. 517—534. doi:10.1016/j.cger.2014.05.002. ISSN 1879-8853. PMC 4122285. PMID 25037293. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Селективні_інгібітори_зворотного_захоплення_серотоніну_і_норадреналіну&oldid=42198275