Відкрити головне меню

Ко́ма (грец. κῶμα — глибокий сон) — патологічний стан організму, що характеризується повною втратою свідомості, розладом життєво важливих функцій — кровообігу, дихання, обміну речовин, відсутністю рефлексів, реакції на подразники. Виникає гальмування функцій кори головного мозку, потім підкіркових утворень.

Кома
ICD-10 R40.2
DiseasesDB 16940
MeSH D003128

Спостерігають кому при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (в тому числі спиртними напоями, сурогатами алкоголю), деяких інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку, тощо. Глибоку кому відносять до термінальних станів.

ПричиниРедагувати

Причини коматозних станів:

Розрізняють коми первинного церебрального генезу (апоплексична, травматична, епілептична, кома інфекційного або пухлинного генезу) і вторинного генезу. Коматозний стан з вторинним ураженням центральної нервової системи зустрічається при захворюваннях внутрішніх органів і ендокринних залоз (коми діабетична, гіпоглікемічна, печінкова, уремічна, еклампсична, гіпохлоремічна, надниркова залозиста, тиреотоксична, мікседематозна, аноксична, аліментарно-дистрофічна).

Виявлення причини коматозних станів нерідко представляє значні труднощі, особливо за відсутності анамнестичних даних. Важливе значення має темп розвитку коматозного стану і симптоми, що передують комі.

Клінічні ознакиРедагувати

  • глибока втрата свідомості
  • тахікардія або брадикардія
  • падіння артеріального тиску
  • зіниці широкі або вузькі
  • поступове зникнення сухожилкових та шкірних рефлексів
  • розлад дихання

Етапи комиРедагувати

ПрекомаРедагувати

Це стан перед комою, що може продовжуватись від кількох хвилин до 1-2 годин. У цей період свідомість хворого сплутана, він оглушений, млявість може змінюватися збудженням, і навпаки. При збережених рефлексах порушується координація рухів. Загальний стан відповідає тяжкості основного захворювання і його ускладнень.

Кома I ступеняРедагувати

Характеризується загальмованою реакцією на зовнішні подразники, важко встановлюється контакт із пацієнтом. Він може ковтати їжу тільки в рідкому вигляді і пити воду, тонус м'язів часто підвищений. Також підвищені сухожилкові рефлекси. Зберігається реакція зіниць на світло, іноді може спостерігатися косоокість.

Кома II ступеняРедагувати

Для цієї стадії розвитку коми характерний сопор, контакту з пацієнтом немає. Реакція на подразники порушена, немає реакції зіниць на світло, причому зіниці часто звужені. Також можуть відзначатися рідкісні хаотичні рухи пацієнта, фібриляції груп м'язів, напруга кінцівок може змінюватися їх розслабленням і т. д. Крім цього, можливе порушення дихання. Іноді може бути мимовільне випорожнення сечового міхура і кишечника.

Кома III ступеняРедагувати

На цьому етапі відсутня свідомість, так само, як і реакція на зовнішні подразники. Зіниці звужені, на світло не реагують. Тонус м'язів знижений, іноді можуть спостерігатися судоми. Відзначається зниження артеріального тиску  і температури тіла, порушується ритм дихання. Якщо стан хворого в цій стадії коми не стабілізується, то високий ризик розвитку термінального стану — позамежного. 

Кома IV ступеня (позамежна)Редагувати

Відзначається повна відсутність рефлексів, тонусу м'язів. Артеріальний тиск різко знижується, так само, як і температура тіла. Зіниця розширена, немає реакції на світло. Стан хворого підтримується за рахунок апарату ШВЛ і парентерального харчування.

Позамежна кома зараховується до термінальних станів.

ЛікуванняРедагувати

Основну увагу приділяють стабілізації або усуненню хвороби, яка спричинила кому. У лікуванні застосовують діуретичні засоби для зняття набряку-набухання мозку. Призначають серцеві засоби, при порушенні дихання — цититон, лобелін, апаратне дихання. Проводять протипролежневі заходи, не допускають затримки сечі та випорожнень.

Вихід з комиРедагувати

Відбувається під впливом медикаментозного лікування. Поступово відновлюються функції ЦНС, починають з'являтися рефлекси. Під час відновлення свідомості можуть відзначатися марення і галюцинації, що супроводжуються руховим занепокоєнням з дискоординированими рухами. Непоодинокі й сильні судоми, що супроводжуються порушенням свідомості.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Невідкладна медична допомога: навч. посіб. / Ф. С. Глумчер, В. Ф. Москаленко, К. М. Амосова, Б. Г. Безродний, О. А. Бур'янов, Б. М. Венцківський та ін. — К. : Медицина, 2006. — 631 c.
  • Анестезіологія та інтенсивна терапія: підручник / Ф. С. Глумчер, Л. П. Чепкий, В. Ф. Москаленко, Л. В. Усенко, Н. О. Волошина, С. О. Дубров, Р. О. Ткаченко, А. В. Царьов, С. М. Ярославська. — К. : Медицина, 2010. — 336 c.

ПосиланняРедагувати