Гіпертермі́я (грец. ὑπερ — над-, надмірно грец. θέρμη — тепло) — стан, при якому температура тіла людини вища за 37,2°С при вимірюванні ртутним термометром у пахвинній ділянці впродовж 10 хвилин.[джерело?] Вона виникає, коли утворене в організмі тепло не встигає виходити за його межі, що призводить до перегрівання тіла. Це відбувається у випадках, коли температура зовнішнього середовища тривалий час перевищує 37,2°С. За цих умов організм максимально мобілізує механізми тепловіддачі; у людини це, головним чином, випаровування поту і меншою мірою посилення вентиляції легень. Одночасно розширюються кровоносні судини шкіри, тобто виникає гіперемія. Якщо гіпертермія супроводжує хворобу, то описується в складі поняття «гарячка».

Гіпертермія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 T67.3- T67.5
DiseasesDB 5690

Гіпертермія супроводжується підвищенням і якісними порушеннями обміну речовин, втратою води і солей, порушенням кровообігу та доставки кисню до мозку, що викликають порушення, іноді судоми і непритомність. Висока температура при гіпертермії переноситься важче, ніж при багатьох гарячкових захворюваннях.[1]

Причини гіпертерміїРедагувати

Гіпертермія виникає при максимальній напрузі фізіологічних механізмів терморегуляції (потовиділення, розширення шкірних судин та ін.) та якщо вчасно не усунути причини, що її викликають, то вона неухильно прогресує, закінчуючись при дуже високій температурі тіла тепловим ударом, при температурі тіла близько 41-42°С.[1] Такий розвиток подій можливий при роботі в умовах нагріваючого мікроклімату.[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гіпертермія". webcardio.org (uk). WebCardio.org. 2014-01-15. Процитовано 2020-12-10. 
  2. Бренда Джеклич; Джон Уильямс; Кристин Мусолин; Айто Кока; Юнг-Хюн Ким; Нина Тернер та інші. NIOSH criteria for a recommended standard: occupational exposure to heat and hot environments / John Howard, MD. — 3 ed. — Cincinnati, Ohio : U.S. Department of Health and Human Services, Centers for Disease Control and Prevention, National Institute for Occupational Safety and Health, 2016. — 192 p. — (DHHS (NIOSH) Publication No. 2016-106)

ЛітератураРедагувати

  • Simon H. B. Hyperthermia //New England Journal of Medicine. — 1993.– Т.329.– №.7.– С.483-487.
  • Falk M. H., Issels R. D. Hyperthermia in oncology //International Journal of Hyperthermia. — 2001. — Т. 17. — №. 1. — С. 1-18.
  • Галушко О. А. Гіпертермія в практиці анестезіолога //Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря. — 2012.- № 2-3(31).