Відкрити головне меню
Добові коливання ректальної температури тіла, в діапазоні від приблизно 37.5 °C з 10 ранку до 6 вечора, і падіння до 36.4 °C з 2 до 6 ранку

Температура тіла — комплексний показник теплового стану організму людини, тварин.

Зміст

У людейРедагувати

Нормальна температура тіла людини залежить від точки (місця) вимірювання. Температура під пахвами вважається нормальною при вимірюванні ртутним термометром в проміжку 36,5 — 37,2 °C. У деяких країнах прийнято вимірювати температуру в анусі або в роті. Також можливе вимірювання електричним термометром у вусі або прямій кишці (ректальна). Причому ректальне (пряма кишка) значення найбільш близьке до температури тіла. Температури під язиком (на 0,3-0,5 °C нижче); під пахвами (приблизно на 0,5 °C нижче) нижчі і відносно ненадійні.[1] Температура тіла коливається протягом дня у вузьких межах: ближче до вечора та після прийому їжі вона підвищується; вночі вона нижча, ніж протягом дня; з фізичною активністю вона підвищується, під час інтенсивних вправ на два градуси Цельсію. Нормальна зміна протягом дня зазвичай має ранковий мінімум (ректальна близько 36,5 °C) і максимум вдень (ректальна 37,8 °C).[2] Під час сну, приблизно о другій годині ранку, настає мінімум температури (яку бачили протягом всіх 24 годин); потім температура знову трохи підвищується до пробудження.

Ртутні термометри для вимірювання температури тіла людини з нанесеною цифровою шкалою від 30 до 42 °C (за межами цього діапазону людина зазвичай помирає). Через високу небезпеку при витоку ртуті зараз поширені електронні термометри, а ВООЗ планує відмовитися від ртутних вже до 2020 року.


У людини, власне кажучи, настільки тепла є тільки основна температура тіла. Організм намагається підтримувати цільову температуру в основній частині якомога довше, як це можливо. У разі підвищення температури, посилення кровообігу та потовиділення збільшує тепловидалення. У разі переохолодження тепло виробляється ритмічним скороченням м'язів у вигляді ознобу або зниження тепловтрати за рахунок зниження кровотоку до шкіри і кінцівок. Температура поза корпусу тіла, в так званій оболонці тіла, може бути значно нижчою. Товщина оболонки, а також її температура змінюється в залежності від зовнішньої температури. Регуляція здійснюється шляхом змінення сили циркуляції крові зі зниженим кровопостачання оболонки відповідно охолодженню. При приємних температурах навколишнього середовища середня температура шкіри становить близько 32-34 °C. При температурі повітря 15 °С середня температура шкіри становить лише близько 24 °С, температура пальців падає приблизно до 16 °С. Температура в пальцях рук і пальцях ніг може навіть знизитися до 5 °C протягом короткого часу, без сталого пошкодження.[3][4] Існує інша Терморегуляція.

У людини, що страждає на деякі хвороби, температура змінюється, що є захисною реакцією організму.

Стабілізується температура тіла у підлітковому віці. Тіло жінок в середньому гарячіше, ніж чоловіків.

У інших істотРедагувати

Тварини, здатні зберігати свою температуру у вузьких межах незалежно від температури зовнішнього середовища, називаються теплокровними, або гомойотермними. До теплокровних тварин відносяться ссавці та птахи. Тварини, позбавлені такої здатності, називаються холоднокровними, або пойкілотермними. Підтримка температури тіла організмом називається терморегуляцією. Теплокровними є ссавці, птахи. Особливістю терморегуляції деяких тварин є линька при переході з теплого в холодне півріччя і навпаки.

У ведмедів та інших тварин, які впадають у сплячку, температура знижується.

Ветеринари при огляді тварин користуються по-іншому проградуйованими ртутними або електронними приладами, оскільки температура тварини інша. Так, температура квочки при насиджуванні яєць складає 40 °C.

У холоднокровних тварин температура тіла мало відрізняється від температури навколишнього середовища, і лише при інтенсивній м'язовій діяльності у деяких видів вона може значно перевищувати навколишню температуру. Немають терморегуляції земноводні (внаслідок того, що вода сильно відводить тепло), риби і всі безхребетні.

Наслідки надмірного відхилення температуриРедагувати

«Солодка смерть» на морозіРедагувати

При тривалому переохолодженні починається тремтіння зубів, озноб. Людина поступово впадає в ступор та засинає, зазвичай бачачи сни, звідки й назва. Поступово відключаються функції організму і наступає клінічна смерть.

При смерті людини з інших причин тіло холоне.

Тепловий ударРедагувати

Докладніше: Тепловий удар

Відчуття - головний біль, запаморочення голови, підвищення артеріального тиску внаслідок теплового розширення крові, гарячка.

При температурі вище 42 °C відбувається дестабілізація мембран.

Цікаві фактиРедагувати

  • Температура тіла людина близька до тієї, при якій питома теплоємність води (основного складника організму) — найменша.
  • існує поняття «психосоматичний стрибок температури». Так, якщо людина запевняє себе, що температура росте, це може відбутися насправді.
  • деякі лікарі дотримуються принципу, що виклик лікаря додому і лікарняний по респіраторних захворюваннях потрібні лише при підвищеній температурі, незважаючи на всю складність інших ознак.
  • У світі відомі випадки:
    • охолодження дворічної дитини в Канаді через недбалість батьків до 14 °C внаслідок перебування протягом 2 годин на морозі, що призвело до тривалої реанімації та ампутації ноги.
    • перегрівання внаслідок сонячного удару до 46,5 °C у американця, якого потім лікували 24 дні.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Чайченко Г., Цибенко В., Сокур В. (2003). Фізіологія людини і тварин. Київ: Вища школа. с. 463. [недоступне посилання з червень 2019]
  • Вільям Френсіс Ґанонґ (2002). Фізіологія людини (Українська). (Наук.ред.перекладу: М.Гжегоцький, В.Шевчук, О.Заячківська). Львів: БаК. с. 397-412. ISBN 966-7065-38-3. 
  • Бартон А. и Эдхолм О., Человек в условиях холода, пер. с англ., М., 1957
  • Проссер Л., Браун Ф., Сравнительная физиология животных, пер. с англ., М., 1967
  • Hensel Н., Neural processes in thermoregulation, «Physiological Reviews», 1973, v. 5-3, № 4.
  • Огирко И. В. Рациональное распределение температуры по поверхности термочувствительного тела … стр. 332 // Инженерно-физический журнал Том 47, Номер 2 (Август, 1984)

ПриміткиРедагувати

  1. Archive copy на сайті Wayback Machine. Gesundheitstipp „Fieber“ (PDF)
  2. So zumindest die Angaben im „Gesundheitslexikon der Barmer“, wobei das Temperaturmaximum wiederum stark abhängig von der Aktivität der Person ist.
  3. Michael Gekle, Dominique Singer: Wärmehaushalt und Temperaturregulation. In: Hans-Christian Pape, Armin Kurtz, Stefan Silbernagl (Hrsg.): Physiologie. 7. Auflage. Georg Thieme Verlag, Stuttgart 2014, ISBN 978-3-13-796007-2, 13. Kapitel, S. 566-584.
  4. Шаблон:BibISBN, Kapitel 39 von Pontus B. Persson: Energie- und Wärmehaushalt, Thermoregulation.