Святосла́в Володи́мирович (бл. 982 — 1015) — князь древлянський (9901015). Представник династію Рюриковичів. Син київського князя Володимира Святославича.

Святослав Володимирович
Святослав Володимирович
Князь древлянський
990 — 1015
Попередник: Олег Святославич
Наступник: Не було
 
Народження: бл.982
Смерть: 1015(1015)
Сколе
Поховання: Сколе, Україна
Рід: Рюриковичі
Батько: Володимир I Великий
Мати: Малфріда
Діти: Ян Святославич

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

БіографіяРедагувати

Київський князь Володимир Святославич (прозваний "Великим") мав шестеро жінок, від яких народилося 12 синів і шість дочок.

Матір'ю Святослава була «чехиня» Малфріда. Він був четвертим сином, народився не раніше 982 року, перед ним були Святополк (прозваний "Окаянним"), Борис і Гліб. Святослав отримав від батька древлянський престол (територія сучасних Волині і Рівненщини).[1]

У 1015 році, після смерті батька найстарший син Святополк розв'язав боротьбу за головний київський престол, через що в народі за ним закріпилося прізвисько «Окаянний». Спочатку він підіслав убивць до Бориса і Гліба. Святослав дізнався про вбивство братів, зрозумів загрозу і вирішив утікати в Угорщину або Чехію, де були родичі його жінки.[1]

З невеликою дружиною він опинився біля теперішнього міста Сколе, де його в урочищі між Сколем і Гребеновим наздогнали воїни Святополка. Нині це місце називається Святослав'я або Святослав. Згідно з легендою, Святополк наказав "Сколіть їх усіх!", звідки, начебто пішла назва міста Сколе. Святослав і більшість його дружинників загинули в нерівному бою, а решта зуміли втекти і згодом осіли, поклавши початок нинішньому селищу Славсько. Легенда підтверджується топонімами Святослав'я, Сколе, Славсько, річки Опір, Славка, Славчанка.

На відміну від двох інших своїх братів, вбитих за літописами Святополком Окаянним — Бориса і Гліба — Святослав не був зачислений у православній церкві до лику святих.

Сім'яРедагувати

  • Батько: Володимир (963? —1015), князь новгородський (970—980), великий князь київський (980—1015)
  • Матір: NN, чехиня
  • Брати і сестри:
    • Вишеслав (бл. 980—бл. 995? до 1010), князь новгородський (990—1010)
    • Ізяслав (981—1001), князь полоцький (бл.990—1001)
    • Святополк (981—після 1019), князь турівський (990—1015), великий князь київський (1015—1019)
    • Ярослав (бл.983—20.02.1054), князь ростовський (990—?), великий князь київський (1015—1054)
    • Мстислав (бл.983—1036), князь тмутороканський (бл. 990/1010—1023), чернігівський (1015—1036)
    • Предслава (між 983/986— після 1011 до 1042) ∞ наложниця польського короля Болеслава І
    • Всеволод (між 983/984—до 1015), князь володимирський (990—1008/1013)
    • Станіслав (бл.985—до 1015), князь смоленський (990—1015)
    • Судислав (бл.986? —1063), князь псковський (1014—1036)
    • Борис (л.986? —1015), князь ростовський (1010—1015)
    • Гліб (бл.987 ? —1015), князь муромський (1013—1015)
    • Прямислава (бл.987/988—?) ∞ Ласло Лисий, угорський князь
    • NN Володимирівна (?—?) ∞ Бернгард II, маркграф Північної марки
    • Позвізд (до 988/989—1015 ?), мав володіння на Волині.
    • Добронега (до 1011—1087) ∞ Казимир І, князь польський
  • Син: Ян (1002—до 1015?)
Родовід
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Святослав, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Володимир, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Малуша, ключниця
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Святослав, князь древлянський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. NN, чехиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. невідомо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

УсипальницяРедагувати

В серпні 2012 в урочищі Святослав'я між містом Сколе і селом Гребенів де, за легендою, похований Святослав відкрито пам'ятний знак, що являє собою усипальницю у вигляді насипної зрізаної піраміди, на якій розташований саркофаг з бронзовою фігурою Святослава Володимировича. Над спорудою височіє 18-метровий хрест із кам'яних блоків.[2]

Будівництво монумента тривало чотири роки. Один із авторів пам'ятного знаку — графік, заслужений художник України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Євген Безніско.[2]

БібліографіяРедагувати

МонографіїРедагувати

ДовідникиРедагувати

  • Котляр М. Ф. Святослав Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 486. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Войтович Л. Генеалогія династій Рюриковичів і Гедиміновичів. — Київ, 1992. — 199 с.
  • Войтович Л. Слідами білих хорватів // Літопис Червоної Калини. — 1992. — № 5-6. — С. 2-57.
  • Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Київ, 1992. — Т. 2. — 633 с.
  • Карпов А. Ю. Владимир Святой. — М.: Мол. гвардия; Рус. слово, 1997. — 447 с. — (Жизнь замечательных людей: Серия биографий: Вып. 738). — ISBN 5-235-02274-2 (рос.)
  • Карпов А. Ю. Ярослав Мудрый. — М.: Мол. гвардия, 2001. — 581 с. — (Жизнь замечательных людей, Вып. 1008(808)). — ISBN 5-235-02435-4 (рос.)
  • Мельникова Е. А., Подосинов А. В., Бибиков М. В. Древняя Русь в свете зарубежных источников: Учеб. пособие для студентов вузов / Под ред. Е. А. Мельниковой. — М.: Логос, 1999. — 606 с. — ISBN 5-88439-088-2 (рос.)
  • Назаренко А. В. Древняя Русь на международных путях. — М.: Языки русской культуры, 2001. (рос.)
  • Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. — М., 1968. — 472 с. (рос.)
  • Шушарин В. П. Русско-венгерские отношения в IX в // Международные связи России до XVII века. — М., 1961. (рос.)
  • Györfry G. Zur Geshichte der Eroberung Ochride durch Basileos II // Art. / Congres International das Etudes Byzantines, 12-e. — Beograd, 1964. — Т. 2. — С. 151—159. (нім.)
  • Dworzaczek W., Genealogia, Warszawa 1959, tabl. 21. (пол.)

Про усипальницюРедагувати

Про усипальницю князя Святослава біля м. Сколе

  • Микола Клепуц. Спогади про спорудження Меморіалу УСС на горі Маківка та усипальниці князя Святослава біля м. Сколе / М. Клепуц. — Дрогобич, 2018. — С. 48. ISBN 978-617-642-364-5

ПриміткиРедагувати

  1. а б Микола Клепуц. Спогади про спорудження Меморіалу УСС на горі Маківка та усипальниці князя Святослава біля м. Сколе. — Дрогобич, 2018. — С. 26. — ISBN 978 617-642-364-5.
  2. а б Тетяна Козирєва (22 серпня 2012). На Львівщині відкрили пам’ятник князю Святославу (фото). Газета "День". Процитовано 5 травня 2022. 

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Святослав Володимирович