Гребенів

село в Сколівському районі Львівської області (Україна)

Гребéнів — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 593 особи. Орган місцевого самоврядування — Сколівська міська рада.

село Гребенів
Grebeniv gerb.gif Grebeniv prapor.gif
Герб Прапор
У долині — Гребенів (вигляд з хребта Зелем'янки)
У долині — Гребенів (вигляд з хребта Зелем'янки)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Громада Сколівська міська громада
Облікова картка село Гребенів 
Основні дані
Засноване 1100
Населення 593 особи (2010)
Площа 1,04 км²
Густота населення 570,19 осіб/км²
Поштовий індекс 82634
Телефонний код +380 3251
Географічні дані
Географічні координати 48°58′32″ пн. ш. 23°28′25″ сх. д. / 48.97556° пн. ш. 23.47361° сх. д. / 48.97556; 23.47361Координати: 48°58′32″ пн. ш. 23°28′25″ сх. д. / 48.97556° пн. ш. 23.47361° сх. д. / 48.97556; 23.47361
Середня висота
над рівнем моря
489 м
Водойми р. Опір, потоки: Дерешин, Гребеновець
Відстань до
обласного центру
121 км
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Гребенів
Місцева влада
Адреса ради 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Сколе
Карта
Гребенів. Карта розташування: Україна
Гребенів
Гребенів
Гребенів. Карта розташування: Львівська область
Гребенів
Гребенів
Мапа

CMNS: Гребенів у Вікісховищі

Село лежить на висоті 492 м, за 121 км від Львова, за 8 км на південний захід від міста Сколе.

ГеографіяРедагувати

У селі гірські потоки Дерешин та Гребеновець впадають у річку Опір.

НазваРедагувати

Навколо села підносяться вершини гір, які мають куполоподібну форму, ніби гребенем оточуючи долину і населений пункт. Звідси і походить назва «Гребенів» Ще за одною версією, назва села Гребенів походить від «гребенів» з піску та каміння на річці Опір. Є й третя версія про походження назви села. Зі Сколе в цю місцевість приїжджав Гребеняк, можливо Гребінь. Він і заснував село, яке назвали «Гребенів».

ІсторіяРедагувати

Село Гребенів згадується в 16 столітті. За народними переказами його заснував Пороховник. Прізвище його не зберегли, а кличку отримав від того, що займався випалюванням пороху. За часів Київської Русі в долині річки проходив шлях в Угорщину. Дорога проходила від Святослава через територію сучасного Гребенова, Тухлі та Ялинкувате і далі за перевал. Про цей шлях добре знають і теперішні жителі «Сколівських Бескид». По ньому відступало військо князя Святослава Володимировича, рятуючись від Святополка І в 1015 році. При в'їзді до села відбулася битва, у якій загинув князь Святослав, у зв'язку з цим і була названа долина на його честь. На березі річки висипаний курган — могила князя. Достовірність цього факту підтверджена археологічними розкопками, які проводилися Львівським університетом під керівництвом професора Олексія Ратича (1967 р.)- тому друга версія про походження села пов'язана з Святославом. Всі загиблі були поховані в полі, де тепер простягається село. А оскільки слова «захоронення» і «погребення» є тотожними. Звідси і Гребенів — місце, де погребені воїни.

За часів Київської Русі згадки про село немає. Але існувало поселення в долині річки Зелем'янка і її приток. Городище відносять до 13 ст. Про походження такого поселення підтверджують історичні архівні матеріали. Це поселення, можливо, належало Тухольській громаді, про яку написав І. Я. Франко в повісті «Захар Беркут», Вперше село згадується в дослідженнях польського історика і етнографа Яблонського в 1589 році. Ця дата згадана і в списку галицьких парафій 12-17 ст. в 16 ст. Гребенів належав до володінь князів Острозьких, пізніше володіння перейшли до Потоцьких. У 1859 році Потоцький[1] продав Сколівські землі з усією Тухольщиною графу Євгену Кінському. Село в 18-19 ст. було невелике. За розрахунками в 1869 році в ньому було 47 домів, 231 мешканців.

Про ті часи, коли Галичина була під владою Польщі відомостей про село мало. Зате збереглися історичні відомості про панування на Галичині Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперій. Село було невелике. Люди селились в основному в долині річки Опір. Займались скотарством, землеробством. За часів кріпацтва селяни виконували повинності, відробляли панщину, здавали оброк. Про те, що панщина була поширена і в гірській місцевості, нагадує пам'ятний хрест в селі, на якому записано про скасування панщини в 1848 р. В 1886 році підприємці Гредель і Шмідт купили у графа Кінського 34,5 тис. га лісу. Навколо села почали вестися лісорозробки, на яких було зайнято багато селян. Вони працювали лісорубами, трелювали ліс на склади, підвозили до залізниці. Власне залізницю проклали через село в 70-х роках 19 ст. Вона йшла через Карпати в Австрію. Про будівництво залізниці збереглося багато розповідей, навіть фотографій. Життя горян було важким, заробіток мізерний.

Гребенів розвинувся в 20-30 роках 20 ст., коли на базі місцевих мінеральних вод заснували курорт. Село прикрасили котеджі відпочивальників, було впорядковано лісові насадження, обладнано пляжі, благоустроєно вулиці. Відпочивало і лікувалося на курорті близько 2500 чоловік за сезон. Наймали курортні бази приватним власникам, серед яких виділялися брати Шматери. В 1906 році ними було відкрито санаторій на Зелем'янці, на базі розсольних вод джерела. Побудувавши красиві й зручні пансіонати, Йовжі Шматера запросив до праці висококваліфікованих лікарів, дав роботу багатьом людям з Гребенова. Тут можна було приймати не тільки лікувальні ванни, але й добре відпочити. У 1912 році тут лікувалося 200 курортників. В 1906 році мінеральну воду було проаналізовано у лабораторії спілки австрійських аптекарів у Відні і визнано її високу цінність. Одночасно хіміки встановили неабияку цінність вод джерела «Порай». Повторно води Зелем'янки вивчалися у 1926 р. доцентом лікарської хімії Львівського університету Генріхом Рубенбауером, і визнано аналогічними Івощчу. Лікували тут не тільки кістково-м'язові недуги, але й хвороби нервової системи. Правда, під час Першої світової війни австрійська влада на деякий час реквізувала санаторій, перетворивши його в реабілітаційний центр та кліматичний курорт для поранених. Але вже за панування Польщі «Шматерівка», як лікувальний курорт, знову належав Шматерам-синам і приймала на лікування всіх охочих. У 1936 році тут щоденно видавалося 150 ванн для хворих. З економічним розвитком села зв'язане і культурне, духовне піднесення. В Гребеневі розгорнулась просвітницька робота. Вона координувалась місцевим будинком «Просвіта». Діяла читальня, відкрита у 1898 році. Проіснувала вона до 1938 року.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 579 осіб, з яких 288 чоловіків та 291 жінка.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 554 особи.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 98,82 %
російська 0,84 %
молдовська 0,17 %

Пам'яткиРедагувати

Недалеко від Гребенова, на правому березі річки Опір за залізничним мостом, знаходиться могила князя Святослава Володимировича. В цих місцях археологами було знайдено багато речей і знарядь праці, рештки зброї з ХІ-ХІІ ст.

Серед архітектурних пам'яток є вілла 1929р та Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці. Колись на цій віллі проводив духовні навчання та лекції митрополит Андрей Шептицький. А сама церква збудована за проектом архітектора Лева Левинського замість згорілої у 1923 р. дерев'яної церкви. Церква знаходиться біля правого берега річки Опір.

Також поблизу є мінеральні джерела, найбільше з яких розташоване на Зелем'янці.

На захід від села знаходиться заповідне урочище (лісове) місцевого значення Головецьке.

ТранспортРедагувати

У Гребенові розташована залізнична станція лінії Львів-Стрий-Сколе-Мукачеве, на станції зупиняються всі приміські електропоїзди і деякі пасажирські. Через село також проходить автодорога до смт Славське — відомого гірськолижного курорту. Гребенів лежить у вузькій долині річки Опір. Звідси зручно підніматися на декілька вершин хребта Зелем'янки (гори Зелемін, Плішка, Кудрявець, Лопата, На Беньках). У селі швидко розвивається зелений туризм, функціонує кілька будинків відпочинку.

Відомі людиРедагувати

ФотографіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати