Саншу I
Са́ншу I (порт. Sancho I; 11 листопада 1154 — 26 березня 1211) — король Португалії (1185—1211). Представник португальської Бургундської династії. Народився в Коїмбрі, Португалія. П'ята дитина і другий син португальського короля Афонсу І та Матильди Савойської, дочки савойського графа Амадея III. Батько португальського короля Афонсу II. Регент королівства (1169—1185).
| Саншу I | ||
.png) | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 6 грудня 1185 — 26 березня 1211 | ||
| Попередник: | Афонсу І | |
| Наступник: | Афонсу II | |
| ||
| 1169 — 6 грудня 1185 | ||
| Співправитель: | Тереза | |
| Народження: |
11 листопада 1154 Коїмбра, Португалія | |
| Смерть: |
26 березня 1211 (56 років) Коїмбра, Португалія | |
| Причина смерті: | проказа | |
| Поховання: | Монастир Святого Хреста | |
| Країна: | Португальське королівство | |
| Релігія: | католик | |
| Рід: | Бургундська | |
| Батько: | Афонсу І | |
| Мати: | Матильда Савойська | |
| Шлюб: | Дульса Арагонська | |
| Діти: | Тереза, Санша, Афонсу II, Педру, Фернанду, Мафалда, Беренгарія | |
Учасник Реконкісти. Продовжив діяльність батька, спрямовану на утвердження самостійності Португалії. Одружився з арагонською інфантою Дульсою (1174), уклавши португальсько-арагонський союз. Вів війни із Леонським королівством у Галісії та мусульманськими державами на півдні Піренейського півострова. Першим із португальських монархів утримував Сілвеш (1188—1191)
Проводив активну колонізацію прикордонних земель, спустошених війнами; за підтримки своєї сестри Терези, графині Фландрії, заселяв країну фламандцями та бургундцями. Заклав місто Гуарда (1199), а також дарував права міського самоуправління Говеї та Ковіляну (1186), Брагансі (1187), Белмонте (1199) тощо. Сприяв розвитку землеробства, ремесел і торгівлі. Першим із португальських монархів почав земельно-правові конфлікти з Церквою та єпископами. Помер у Коїмбрі, похований у Коїмбрському монастирі Святого Хреста. Прізвисько — Засели́тель (порт. o Povoador).
Імена
ред.- Са́ншу I (порт. Sancho I) — у португальських джерелах.
- Са́ншу Афо́нсу, або Са́ншу Афо́нсович (порт. Sancho Afonso) — по-батькові.
- Са́ншу I Бургу́ндський (порт. Sancho I de Borgonha) — за назвою династії.
- Са́ншу Засели́тель (порт. Sancho, o Povoador) — за прізвиськом.
- Са́ншу-Марті́ню (порт. Sancho Martinho) — за хрещеним іменем.
- Са́ншу I Португа́льський (порт. Sancho I de Portugal) — за назвою країни.
- Са́нцій I (лат. Sancius I) — у латинських джерелах.
- Са́нчо I (ісп. Sancho I) — у кастильських, іспанських джерелах.
- Ма́ртин-Са́нцій (лат. Martinus Sancius) — в «Лузітанській хроніці»[1].
Біографія
ред.Регент
ред.Саншу І народився 11 листопада 1154 року в Коїмбрі, в родині португальського короля Афонсу І з Бургундського дому. Він був п'ятою дитиною і другим сином від законної дружини-королеви Матильди Савойської, доньки савойського графа Амадея ІІІ[2]. Хлопець з'явився на світ у день святого Мартина Турського, тому батьки охрестили його Мартином (порт. Martinho, Мартіньо, Мартіню)[3][4][1]. 1155 року, коли помер його старший брат та престолонаслідник Енріке, він опинився єдиним спадкоємцем Португальської корони й отримав нове ім'я — Саншу (Санчо).
1169 року батько-король Афонсу отримав тяжке поранення в ногу під Бадахосом й не міг виконувати свої обв'язки як раніше. Від його імені державними справами почала керувати регентська рада, в якій за рішенням короля головою-регентом став Саншу. 15 серпня 1170 року батько висвятив сина-спадкоємця в лицарі й проголосив другою людиною в королівстві[5]. Молодий регент займався як військовими, так і цивільними справами. Від 1173 року він ділив свої обов'язки із сестрою Терезою, яку офіційно проголосили престолонаслідницею на рівні з братом; вона займалася цивільним державними справами до 1184 року (коли була віддана заміж до Фландрії, за графа Філіппа)[6]. Крім цього, з вересня 1172 року в головуванні ради брав участь інфант Фернанду, бастард короля Афонсу[7].
1174 року Саншу одружився із арагонською інфантою Дульсою, молодшою сестрою арагонського короля Альфонсо ІІ[8]. Цей шлюб створив союз Португалії та Арагону, скерований на укріплення незалежності обох королівств на Піренейському півострові[9][10] . На той час монархи Кастильського та Леонського королівств не визнавали португальської самостійності, а Святий Престол зволікав із визнанням португальського королівського титулу. Того ж року Афонсу І по-суті відійшов від державних справ, ймовірно через хворобу, й передав усі важелі управління законному синові[8].
1178 року Саншу здійснив великий рейд вглиб мусульманських володінь в Іспанії. Здобувши перемоги у боях поблизу Севільї та на річці Гвадалквівір, він зірвав підготовку маврів до нападу на португальські землі.
Король
ред.
6 грудня 1185 року 76-річний король-батько Афонсу І помер; його 31-річний син Саншу І став другим королем Португалії. Офіційна коронація відбулася 9 грудня того ж року в Коїмбрському соборі[11]. Столицею держави залишилася Коїмбра.
В часи свого правління Саншу І проводив перманентні військові операції на двох фронтах: на півночі йшла прикордонна війна за володіння Галісією проти Кастильсько-Леонського королівства, а на півдні — Реконкіста проти мусульманських держав-тайф. Боротьба тривала з перемінним успіхом. Так, 1188 року за допомоги хрестоносців-учасників Третього хрестового походу Саншу здобув мавританське місто Сілвеш, великий комерційний центр на півдні регіону Аль-Гарб (Алгарве), з населенням 20 тисяч осіб[12]. Він укріпив його і спорудив Сілвешський замок, що зберігся до сьогодні. Але 1191 року місто знову захопили мавританські сили халіфа Абу Юсуфа Якуба аль-Мансура[13]. Так само маври здобули Торреш-Новаш, що опирався 10 днів. Король не міг захистити свої здобутки на півдні через загрозу з боку Леону на півночі.
Саншу І присвячував багато уваги політичній та адміністративній організації Португальського королівства. Він накопичував золото у державній скарбниці, карбував власну монету; сприяв розвитку землеробства, ремесел та купецтва, які заохочував низькими податками та пільгами. На території провінцій Бейра та Трансмонтана король будував нові поселення, а також перетворював старі на містечка, надаючи їм самоврядування. Зокрема, Саншу заклав місто Гуарда (1199)[14], а також дарував форалом муніципальні права Говейї та Ковіляну (1186), Брагансі (1187), Сан-Вісенте-да-Бейрі (1195) і Белмонте (1199). Ці заходи були скеровані, насамперед, на колонізацію малозаселених або безлюдних теренів королівства, особливо в прикордонних районах. Серед переселенців, запрошених Саншу, більшість походила з Фландрії та Бургундії, де правила його сестра Тереза. Завдяки такій політиці король отримав у історіографії прізвисько «Заселитель»[15].
За життя Саншу І мав пристрасть до літератури та навчання. Він написав декілька збірників поезії, а також власним коштом делегував португальців до іноземних навчальних закладів, зокрема до Болонського університету. 1192 року король дарував 400 золотих Коїмбрському монастирю Святого Хреста для тих ченців, що хотіли навчатися у Франції.
У 1188 або 1189 році Саншу І передав своїй дружині Дульсі дохід з земель Воги, Санта-Марія-да-Фейри та Порту[16]. В жовтні 1209 року він оприлюднив свій останній заповіт, що став причиною майбутньої політичної кризи[17]. Згідно із цим заповітом королівські доньки-інфанти Тереза, Санша і Мафалда отримували титули королев та володіння у Центральній Португалії разом із замками в Монтемор-у-Велю, Аленкері та Сейї. Таке рішення йшло врозріз із планами королевича і спадкоємця трону Афонсу II, який прагнув централізації влади й володінь у королівських руках.
26 березня 1211 року Саншу І помер в Коїмбрі, у 56-річному віці. Його поховали у Коїмбрському монастирі Святого Хреста, поруч із батьком Афонсу. Новим португальським королем став Афонсу ІІ.
Сім'я
ред.
- Батько: Афонсу I (1109—1185) — король Португалії (1139—1185).
- Матір: Матильда Савойська (1125—1157) — дочка Амадея III, графа Савойського.
- Брати:
- Енріке (1147—1155) — португальський інфант; помер у дитинстві.
- Жуан (1156—1164) — португальський інфант; помер у дитинстві.
- Сестри:
- Дружина: Дульса (1160—1198) — донька барселонського графа Рамона-Беренгера IV.
- Діти:
- Тереза (1175/1176—1250) — португальська інфанта ∞ Альфонсо IX, леонський король.
- Санша (1180—1229) — португальська інфанта, засновниця і абатиса Селашського монастиря.
- Конштанса (1182—1202) — португальська інфанта, померла в молодому віці.
- Афонсу II (1186—1223) — король Португалії (1212—1223).
- Раймунд (1187/1188—1188/1189) — португальський інфант, помер у дитинстві[18].
- Педру (1187—1258) — португальський інфант ∞ Аврембія, уржельська графиня[18].
- Фернанду (1188—1233) — португальський інфант ∞ Жанна І, фландрська графиня.
- Енріке (1189.3—1189.12) — португальський інфант, помер у дитинстві[18].
- Мафалда (1195/1196—1256) — португальська інфанта ∞ Енріке I, кастильський король.
- Беренгарія (1196/1198—1221) — португальська інфанта ∞ Вальдемар II, данський король.
- Бранка (1198—1240) — португальська інфанта, черниця Гвалалахарського монастиря[19].
- Коханка: Марія Айреш
- вісім бастардів
Родовід
ред.У культурі
ред.Образотворче мистецтво
ред.-
«Compendio de crónicas de reyes...»
бл. 1312—1325 -
Портрет Саншу
«Генеалогія королів Португалії», 1530—1534 -
1603 -
XVIII ст. -
XIX ст. -
XIX ст. -
XIX ст. -
Пам'ятник у Торреш-Новаш -
Пам'ятник у Коїмбрі -
Пам'ятник у Сілвеші
.png)
.png)
Примітки
ред.- ↑ а б Chronicon Lusitanum // España Sagrada, Tomo XIV, pp. 426—427.
- ↑ Roderici Toletani Archiepiscopi De Rebus Hispaniæ, Liber IX, VII, 5, RHGF XII, p. 382.
- ↑ Mattoso, 2014, с. 226.
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 71.
- ↑ Mattoso, 2014, с. 363.
- ↑ Castro, 1997, с. 300-303.
- ↑ Castro, 1997, с. 298—299.
- ↑ а б Rodrigues Oliveira, 2010, с. 83–84.
- ↑ Mattoso, 2014, с. 290, 334.
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 83.
- ↑ Souza, 1735, с. 80.
- ↑ Álvarez Palenzuela, 2013, с. 66.
- ↑ Souza, 1735, с. 83.
- ↑ Evans, David (2004). Portugal. New Holland Publishers. с. 195. ISBN 9781860111266.
- ↑ Souza, 1735, с. 80—81.
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 86.
- ↑ Carvalho Correia, 2008, с. 179.
- ↑ а б в Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85.
- ↑ Rodrigues Oliveira, 2010, с. 85, 92.
Джерела
ред.- Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
- Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
- Álvarez Palenzuela, Vicente Ángel (2013). El componente cruzado de la Reconquista. Mundos medievales: espacios, sociedades y poder (ісп.). Universidad de Cantabria. с. 59—70. ISBN 8481026506.
- Souza, Antonio Caetano de (1735). Historia Genealógica de la Real Casa Portuguesa (PDF) (порт.). Т. Vol. I. Lisbon: Lisboa Occidental, na oficina de Joseph Antonio da Sylva. ISBN 978-84-8109-908-9. Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2019. Процитовано 30 грудня 2017.
- Carvalho Correia, Francisco (2008). O Mosteiro de Santo Tirso de 978 a 1588: a silhueta de uma entidade projectada no chao de uma história milenária (порт.). Santiago de Compostela: Universidade de Santiago de Compostela: Servizo de Publicacións e Intercambio Científico. ISBN 978-84-9887-038-1. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2017.
- Mattoso, José (2014). D. Afonso Henriques (порт.). Lisbon: Temas e Debates. ISBN 978-972-759-911-0.
- Rodrigues Oliveira, Ana (2010). Rainhas medievais de Portugal. Dezassete mulheres, duas dinastias, quatro séculos de História (порт.). Lisbon: A esfera dos livros. ISBN 978-989-626-261-7.
- Sotto Mayor Pizarro, José Augusto (1997). Linhagens Medievais Portuguesas: Genealogias e Estratégias (1279-1325) (порт.). Oporto: Doctorate thesis, author’s edition. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 30 грудня 2017.
- Sotto Mayor Pizarro, José Augusto (1987). Os Patronos do Mosteiro de Grijó (порт.). Oporto. ISBN 978-0883-1886-37. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 30 грудня 2017.
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саншу I
Cawley, Charles, Portugal, kings, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
- Санчо // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)