Монтемо́р-у-Ве́лю (порт. Montemor-o-Velho; МФА[mõ.tɨ.ˈmoɾ-u-ˈvɐ.ʎu][1], Монтимо́р-у-Ве́лю, «Монтемор-Старий») — муніципалітет і містечко в Португалії, в окрузі Коїмбра. Розташований у центральній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Бейра. Належить до Коїмбрської діоцезії Католицької церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1212 року. Поділяється на 11 парафій. За адміністративним поділом, чинним до 1976 року, був складовою провінції Берегова Бейра. Площа муніципалітету — 228,96 км², населення муніципалітету — 26171 ос. (2011); густота населення — 114,3 осіб/км² . ПатронДіва Марія. Святковий день муніципалітету — 8 вересня. Поштовий індекс — 3140. Код місцевої адміністративної одиниці — 0610. Складова статистичного регіону Центр.

Монтемо́р-у-Ве́лю
—  Муніципалітет  —
Вигляд містечка
Вигляд містечка
Вигляд містечка
Прапор
Прапор
Герб Монтемо́р-у-Ве́лю }}}
Герб
Країна Португалія Португалія
Регіон Центр
Округ Коїмбра
Муніципалітет
Парафії 11 парафій
Уряд
 - Президент
Площа
 - Повна 228,96 км²
Населення (2011)
 - Усього 26 171
 - Густота 114,3/км²
Часовий пояс WET (UTC±00:00)
 - Літній час WEST (UTC+01:00)
Поштовий індекс 3140
Код LAU 0610
Покровитель Діва Марія
Місцеве свято 8 вересня
Вебсайт: Офіційний сайт
Розташування Монтемо́р-у-Ве́лю
Монтемо́р-у-Ве́лю на мапі Португалії
Монтемо́р-у-Ве́лю на мапі Португалії
Мапа

Географія

ред.

Монтемор-у-Велю розташований на заході Португалії, на заході округу Коїмбра.

Монтемор-у-Велю межує на півночі з муніципалітетом Кантаньєде, на сході — з муніципалітетами Коїмбра і Кондейша-а-Нова, на півдні — з муніципалітетом Соре, на заході — з муніципалітетом Фігейра-да-Фош.

Історія

ред.

1211 року, за заповітом португальського короля Саншу І, замок і округа Монтемор-у-Велю перейшли до його доньки Терези. Разом із сестрами вона вела війну з братом і новим королем Афонсу ІІ, що прагнув повернути Монтемор до королівського домену. Міжусобна війна припинилася 1216 року за посередництва римського папи Іннокентія ІІІ; Тереза передала володіння королю за грошову компенсацію, а замок — Ордену тамплієрів. Після смерті Афонсу ІІ в 1223 році вона добилася від короля Саншу ІІ повернення доходу з Монттемора та особистого щорічного утримання[2].

1212 року, в ході міжусобної війни, португальська інфанта Тереза надала Монтемору форал, яким визнала за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права.

Населення

ред.
Кількість мешканців[3]
1864 1878 1890 1900 1911 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1981 1991 2001 2011
19 799 21 405 22 042 22 361 24 410 23 864 25 162 27 912 27 978 27 925 26 468 27 274 26 375 25 478 26 171

Примітки

ред.
  1. European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
  2. Hermenegildo Fernandes, 2006, с. 87, 100, 119.
  3. Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População) [1] [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монтемор-у-Велю