Відкрити головне меню

Річицький повіт (Велике князівство Литовське)

Річицький повіт (пол. Powiat rzeczycki, біл. Рэчыцкі павет) — адміністративна одиниця у складі Мінського воєводства Великого князівства Литовського (від 1559 р. у складі Речі Посполитої) площею 30 тис. км². Центр повіту — м. Річиця, у 17721793 роках — м. Бобруйськ.

Річицький повіт

біл. Рэчыцкі павет

Banner of Rečyca paviet.svg
Корогва (прапор)
Річицький повіт у Мінському воєводстві
Річицький повіт у Мінському воєводстві
місто Річиця, з 1772 — Бобруйськ
Країна Coat of arms of Lithuania.svg Велике Князівство Литовське
Регіон Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита Трьох Народів
Офіційна мова старобілоруська (русинська)
Населення
 - повне
Етнікон Біла Русь
Площа
 - повна 30 тис. км²
Дата заснування 1566
 - раніше відомий як волость
Rečycki paviet. Рэчыцкі павет.svg

Зміст

ГеографіяРедагувати

На півночі повіт межував з Мінським повітом і Мстиславським воєводством, на сході — з Мстиславским воєводством і Стародубським повітом Смоленського воєводства та Чернігівським князівством (пізніше з Росією), на півдні — з Київським воєводством, на заході — з Мозирським повітом і Слуцьким князівством Новогрудського воєводства[1]. Охоплював територію східної частини сучасної Гомельської області, південної та південно-західної Могильовської області, а також прилеглі частини Брянщини та Чернігівщини.

СимволікаРедагувати

Повіт мав корогву червоного кольору із зображенням герба «Погоні»[2].

Мундир повітових урядовців складався з малинового («кармазинового») кунтуша та білих відворотів жупана.

ІсторіяРедагувати

Цей повіт був утворений в 1566 р. під час адміністративної реформи у Великому князівстві Литовському. У 1667 р. до складу цього повіту було включено Лоєво-Любечське староство (8 тис. км²), оскільки більша частина Стародубського повіту, в який воно входило, відійшла до Московському царству[3].

На початку правління короля Станіслава Августа Понятовського суди та сеймики Річицького повіту тимчасово проводилися у Рогачевському старостві[4].

У 1772 р. під час першого поділу Речі Посполитої 2/3 території повіту відійшло до Російської імперії, а центр повіту був перенесений з м. Річиця у м. Бобруйськ. У 1793 р. після приєднання території до Російської імперії під час другого поділу Речі Посполитої, повіт був ліквідований. Залишок території повіту опинився у складі Могилевської, Мінської та Чернігівської губерній Російської імперії[5].

Адміністративний поділРедагувати

До складу повіту входили території низки державних волостей — староств: Бобруйське, Гомельське, Пропойське, Рогачевське, Річицьке та Чечерське, а також приватні володіння, найбільш значущими з яких були були Горваль (володіння Сангушків), Добосна (володіння Ходкевичів) і Стрешин (володіння Віленського єпископства)[6].

У 1717 р. Річицький повіт мав 850 «димів» волосних, земських, спадкових, шляхетських, духовних і старостних[7]. У повіті були староства і «королівщина» (пол. królewszczyzna)[8] під владою короля: Гомельське; Річицьке; Рогачевське і Ректа; Бобруйське і Баричі; Лубоніцьке і Столпище, Крулевська-Слобода, Костройськ, Лукі; Чечерське і Наумковіче, Биче-Кобиліче, Бих, Даниловичі, Саприкі, Мишкевіче, Гриби, Кошелево, Мірогошч, Головачі, Єзьори, Стжалкі; Пропойське і Гордуни, Росочішче, Хлусов, Колєсніково, Баличе, Ухлово, Нарвіловка, Новосьолкі, Туровиче, Кульчица, Столпов, Лип'янка, Баген, Куліковська, Ковалє, Сяножаткі, Мікуліче, Теребово[9][10].

На території повіту знаходилися міста і містечка: Річиця, Гомель, Горваль, Бобруйськ, Рогачов, Бєліца, Лоєв, Пропойськ, Чечерськ, Холмеч і Хальч[11].

Згідно Люстрації 1765 р. до складу повіту входило Гордуновське староство з центром у містечку Антоновиче[12].

НаселенняРедагувати

У середині XVII століття в повіті налічувалося 4342 селянських господарства, а населення становило 34736 осіб (4342 «дима»)[13].

Після війни у 1648–1667 рр. — 11804 осіб (1,8 тис. «димів»)[14].

У мирний час чисельність населення значно підвищилася і вже до другої половини XVIII в. склала близько 200 тис. осіб[15]. Згідно люстрації 1775 року повіт нараховував 5676 «димів»[16].

УрядникиРедагувати

Павітовий соймік проходив у Річиці (за іншими відомостями по черзі — в Річиці, Рогачові і Бобруйську[17]), там же розташовувалися підкоморські, земські і гродські суди.

Місцева шляхта обирала двох послів на «Вальний сейм» і двох депутатів на Головний Трибунал.

На Гродненському сеймі 12 січня 1793 р. для збільшення кількості сенаторів від ВКЛ була утворена «Річицька каштелянія». Каштеляна Річицького повинні були номінувати шляхом підвищення до каштелянської гідності місцевого повітового маршалка, якого на той момент у Річиці не існувало, а вже в грудні того ж року нова адміністративно-територіальна реформа Речі Посполитої скасувала Річицьку каштелянію.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.Tom X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. S. 134 (пол.)
  2. Вячаслаў Насевіч. Рэчыцкі павет // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 534 (біл.)
  3. Вячаслаў Насевіч. Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 39. (біл.)
  4. Rohaczew // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. IX. — Warszawa, 1880–1914. — S. 688. (пол.)
  5. Вячаслаў Насевіч, Таццяна Скрыпчанка. Рэчыцкі павет // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 5: М — Пуд / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1999. — 592 с.: іл. ISBN 985-11-0141-9. (біл.)
  6. стар. 533–534 (Т. 2), «Вялікае княства Літоўскае (Энцыклапедыя) у 2 т.», рэд. Г. П. Пашкоў і інш., г. Мінск, выд. Беларуская Энцыклапедыя, 2007 г. ISBN 978-985-11-0394-8 (біл.)
  7. Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. — S. 134. (пол.)
  8. pl:Królewszczyzna (пол.)
  9. Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. — S. 134. (пол.)
  10. Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — f.11 a.1 b.1159 N.katalog. 3612 J.katalog.3876 (лит.) (пол.)
  11. Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. — S. 134 (пол.)
  12. Lietuvos Valstybes Istorijos Archyvas — f.11 a.1 b.1159 N.katalog. 3612 J.katalog.3876 (лит.) (пол.)
  13. Сагановіч Г. Невядомая вайна 1654 1667. (біл.)
  14. Сагановіч Г. Невядомая вайна 1654 1667. (біл.)
  15. Вячаслаў Насевіч. Рэчыцкі павет // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 534. (біл.)
  16. Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom V: Kutowa Wola — Malczyce. — Warszawa, 1884. S. 340 (пол.)
  17. Powiat rzeczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom X: Rukszenice — Sochaczew. — Warszawa, 1889. S. 134 (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати