Рутківський Володимир Григорович
Володи́мир Григо́рович Руткі́вський (18 квітня 1937, с. Хрестителеве, Чорнобаївський район, Черкаська область — 31 жовтня 2021, Одеса)[2] — український поет, прозаїк, дитячий письменник, новинар. Серед найвідоміших творів автора фентезі роман «Сторожова застава» та тетралогія «Джури» про пригоди козаків-характерників Швайки, Грицика та Санька.
Рутківський Володимир Григорович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 18 квітня 1937 (87 років) село Хрестителеве, Чорнобаївський район Черкаської області | |||
Помер | 31 жовтня 2021 (84 роки) | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Діяльність | журналіст, дитячий письменник, поет, письменник, редактор | |||
Сфера роботи | літературна діяльністьd[1], дитяча та підліткова літератураd[1] і поезія[1] | |||
Alma mater | Літінститут ім. Горького | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | дитяча проза, поезія | |||
Magnum opus | Тетралогія «Джури» | |||
Членство | СП СРСР | |||
Батько | Григорій Рутківський | |||
Нагороди | Премія Миколи Трублаïнi (1992) Премія ім. Лесі Українки (2002) Премія «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця (2005) Книга року Бі-Бі-Сі (2011) Премія Тараса Шевченка (2012) | |||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Мешкав та працював в Одесі.
Життєпис
ред.Ранні роки
ред.Володимир Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області. Закінчив хіміко-технологічний факультет Одеський політехнічний інститут (навчався у 1955—1959 роках), а згодом у 1975 — вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького.
У 1960-х роках працював апаратником на Одеському суперфосфатному заводі (у 1960—1966 роках). У подальшому став працювати новинарем, зокрема кореспондентом одеських газет «Январец» та «Трибуна студента» (у 1967—1968 роках). Пізніше став редактором Одеського обласного радіо (у 1968—1973 роках), а згодом штатним сценаристом Одеської кіностудії (у 1978—1979 роках). У 1981 став інженером Одеського заводу «Мікрон» і пропрацював там до 1984 року. У 1991 році став завідувачем відділом одеської обласної газети «Одеські вісті» та пропрацював там до 2001 року.
Літературна кар'єра
ред.Друкуватися Рутківський почав 1959 року. У 1969 році став членом, а у 1986 році відповідальним секретарем Одеської обласної організації НСПУ. Рутківський був відповідальним секретарем Одеської обласної організації НСПУ з 1986 по 1989 рік та згодом знову у 2003 році.
За радянських часів зазнавав неодноразових звинувачень в українському націоналізмі, його твори відмовляли друкувати в єдиному на той час дитячому видавництві України «Веселка», проте в перекладі російською приймали до друку у видавництвах Москви.
Широке визнання в незалежній Україні Рутківському принесла пригодницька тетралогія про джур, видана видавництвом А-ба-ба-га-ла-ма-га: «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), «Джури і підводний човен» (2010). В 2014—2015 роках вийшла незапланована четверта частина під назвою «Джури і Кудлатик», а тому трилогія стала тетралогією.
У 2011 році Володимир Рутківський став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за двотомний історичний роман «Сині Води».[3][4].
9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Шевченківської премії 2012. Володимир Рутківський переміг у номінації «Література» за історичну трилогію для дітей «Джури» («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», 2007—2010 рр.).[5].
З 2013 року Рутківський очолював журі створеного у 2013 році одеського літературного конкурсу «Корнейчуковська премія».
У 2022 році у Видавництві Старого Лева вийшла посмертно дотепна повість «Злюще цапище».
Вибрана бібліографія
ред.Творчість письменника складається з його дорослої поезії та дитячих романів.[6] Літературну діяльність Володимир Рутківський розпочинав як поет і згодом сконцентрувався на дитячій прозі.
Поезія
ред.- «Краплини сонця» (збірка віршів, 1966 рік),
- «Плоти» (збірка віршів, 1968 рік),
- «Повітря на двох» (1973 рік),
- «Відчиніть Богданкове вікно» (збірка віршів, 1974 рік),
- «Рівновага» (збірка віршів, 1976 рік),
- «Знак глибини» (збірка віршів,1987 рік),
- «Вереснева зоря» (збірка віршів,1989 рік), — збірка поезії болгарських та українських поетів; пер. з болг. Василь Моруга
- «Одеське літературне віче» (антологія поезії, 2004 рік).
- «День живої води» (збірка віршів, 2005 рік).
Дитяча проза
ред.- Пригодницька дилогія «Ганнуся» про пригоди Ганнусі
- № 1 «Канікули у Воронівці» (повість-роман, 1989 рік, Одеса: Маяк), — вперше надруковано в російському перекладі під назвою «Аннушка» у 1977 році в московському видавництві «Детская литература»,
- (перероблена та оновлена версія «Канікули у Воронівці») «Ганнуся» (повість-роман, 2012 рік, Львів: ВСЛ)
- № 2 «Намети над річкою», (повість-роман, 1989 рік, Одеса: Маяк),
- (перероблена та оновлена версія «Намети над річкою») «Ганнуся. У гості до лісовика» (повість-роман, 2014 рік, Львів: ВСЛ)
- Історичний роман «Сині Води»
- «Сині Води» (історичний роман у трьох книгах (скорочена версія роману), 2004 рік; Київ: Зелений пес)
- Двобій з тінню (2004)
- Вогонь до вогню (2004)
- Стріли під сонцем (2004)
- «Сині Води» (історичний роман у двох книгах (повна версія роману), 2011 рік; Київ: Темпора), — у 2015 також вийшла скорочена версія двотомної версії «Сині Води» однією книгою у тернопільському видавництві «НК-Богдан»,
- Князь бродників (2011)
- Стріли впритул (2011)
- «Сині Води» (історичний роман однією книгою (повна версія роману), 2019 рік; Київ: АБАБАГАЛАМАГА)
- Пригодницька тетралогія про козаків-Джурів
- № 1 «Джури козака Швайки» (роман, 2007 рік, Київ: АБАБАГАЛАМАГА),
- № 2 «Джури-характерники» (роман, 2009 рік), Київ: АБАБАГАЛАМАГА),
- № 3 «Джури і підводний човен» (роман, 2010 рік, Київ: АБАБАГАЛАМАГА)
- № 4 «Джури і Кудлатик» (роман, 2015 рік, Київ: АБАБАГАЛАМАГА);
- Казкова трилогія
- № 1 «Бухтик з тихого затону», (повість-роман, 1988 рік, Київ: Веселка) — вперше надруковано в російському перекладі під назвою «Бухтик из тихой заводи» у 1981 році в московському видавництві «Детская литература»;
- (друге видання оригіналу українською) «Друзі з лісової заплави» (повість-роман, 1991 рік, Одеса: Маяк — частина збірки «Завтра океан»)
- (перероблена та оновлена версія) «Бухтик з тихого затону» (повість-роман, 2012 рік, Київ: АБАБАГАЛАМАГА)
- № 2 «Гості на мітлі» (повість-роман, 1988 рік, Київ: Веселка),[7]
- (перероблена та оновлена версія) «Гості на мітлі» (повість-роман, 2016 рік, Львів: ВСЛ)
- № 3 «Щирик зі Змієвої гори» (2018, Львів: ВСЛ)
- Позасерійні романи та повісті
- «Сторожова застава» (роман-легенда, 1991 рік, журнал «Однокласник»)
- «Слуга баби-Яги» (1993, Одеса: САМ);
- «Потерчата». (автобіографічна повість-роман, 2013 рік, НК-Богдан)[8], — вперше надруковано у 2008 році в одеському видавництві «Астропринт;
- «Злюще цапище», 2022, Видавництво Старого Лева.
- Інше
Рутківський також автор збірки нарисів про одеський завод прецизійних верстатів ім. XXV з'їзду КПРС під назвою „Земля мастеров“ (укр. Земля майстрів; російською, 1985 рік, Одеса: Маяк). Крім того він є автором п'єси-казки „Пришельці“ також відомої як „Прибульці“ (вистава за п'єсою-казкою Рутківського вперше поставлена в Одеському театрі юного глядача у 1993 році).
Екранізації творів
ред.Екранізація тетралогії „Джури“
ред.У 2016 році українсько-російська група компаній „Star Media“ розпочала роботу над новим повнометражним історично-пригодницьким фільмом „Джури козака Швайки“ в жанрі історичний екшн з елементами містики й детективу за мотивами однойменного роману Володимира Рутківського. Сценарій разом з Рутківським написала відома авторка детективів і сценарист Ірен Роздобудько. Режисер-постановник стрічки — Анатолій Григор'єв, продюсери Галина Храпко та Влад Ряшин, оператор-постановник Олександр Кришталович. Зйомки планувалися у багатьох мальовничих куточках України – Витачів (Обухівський район Київської області), гранітно-степове Побужжя (унікальні козацькі землі), національний природний парк „Бузький Гард“, Миколаївський природний парк, Карпатський національний природний парк. Основною локацією мав стати Нижньосульський національний природний парк. Фільм брав участь у дев'ятому конкурсному відборі кінопроєктів Держкіно, що розпочався 21 червня 2016 року,[9] але у підсумку стрічка не стала переможцем у Дев'ятому конкурсному відборі Держкіно, набравши 29.17 бали (при необхідних 35 і більше для перемоги у пітчінгу).[10][11]
Екранізація романа „Сторожова застава“
ред.У 2013 році кінопроєкт за романом Володимира Рутківського „Сторожова застава“ переміг у 5-му конкурсі Державного агентства з питань кіно, отримавши часткове фінансування. Прем'єра стрічки відбулася у жовті 2017 року в Україні. Режисером фільму став Юрій Ковальов, сценарій написав відомий український дитячий письменник Сашко Дерманський та кіносценарист Ярослав Войцешек.[12].
Нагороди і премії
ред.- Літературна премія імені Миколи Трублаїні за роман Сторожова застава (1992)[6]
- Премія імені Лесі Українки за роман Сторожова застава (2002)[6]
- Літературна премія «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця за роман-трилогію «Сині Води» (2005)[13][6][14]
- Книга року Бі-Бі-Сі за роман-трилогію «Сині Води» (2011)[6]
- Національна премія України імені Тараса Шевченка за напрямом „Література“ за трилогію[15] «Джури» (2012)[6]
- Внесено до Почесного списку ІВВY (IBBY Honour List) 2018[16] року за книгу "Гості на мітлі" (Видавництво Старого Лева, 2018)
Вшанування памʼяті
ред.26 липня 2024 року розпорядженням Голови Одеської ОВА колишня вулиця Віри Інбер перейменована на вулицю Володимира Рутківського [17] [18].
Примітки
ред.- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Помер дитячий письменник Володимир Рутківський, автор джурів та "Сторожової застави". BBC News. 31 жовтня 2021. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ П'ятірка книжок 2011 року. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 19 грудня 2011.
- ↑ Володимир Рутківський: роман для дорослих, але з душею дитини. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 19 грудня 2011.
- ↑ Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив імена переможців, які отримають премію цього року.
- ↑ а б в г д е Рутківський Володимир Григорович на сайті Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка (Лауреати 2012 року)
- ↑ Грисюк Володимир (10 листопада 2016). "Баба і дикий котяра пакостять у селі". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
- ↑ Потерчата — Володимир Рутківський, НК-Богдан 2013 рік
- ↑ Star Media працює над історично-пригодницьким фільмом „Джури козака Швайки“. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
- ↑ Оголошено переможців Дев'ятого конкурсного відбору кінопроектів — Держкіно, 21/09/2016
- ↑ Список фільмів 9-го підчінгу Держкіно допущених до 2-го туру — Держкіно, 21/09/2016
- ↑ За Рутківським знімуть дитячий фільм!. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
- ↑ ЛІТОПИС ФОНДУ: Деякі віхи історії Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. Міжнародний благодійний фонд імені Ярослава Мудрого, 2019
- ↑ „Звук павутинки“: [присудження В. Г. Рутківському літ. премії „Звук павутинки“ ім. В. Близнеця за трилогію „Сині води“] // Літературна Україна. — 2005. — 21 квіт. — С. 2.
- ↑ На час оголошення переможців Шевченківської премії у 2012, вийшло лише 3 романи у серії „Джури“ (Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен») але згодом Рутківський написав четверту книгу у серії і вона перетворилася з трилогії у тетралогію
- ↑ НБУ. Національна бібліотека України для дітей. chl.kiev.ua. Процитовано 1 червня 2023.
- ↑ Пушкін, Гагарін, Жванецький та ще isмайже сто назв зникнуть з мапи Одеси
- ↑ Про перейменування об’єктів топонімії у населених пунктах Одеської області (PDF).
Джерела
ред.- Пішов із життя український дитячий письменник Володимир Рутківський [Архівовано 31 жовтня 2021 у Wayback Machine.]// Еспресо, 31.10.2021
- Володимир Рутківський: «Вірую не стільки в себе, скільки у своїх героїв» [Електронний ресурс]: біобібліогр. покажч. : (за період 2009—2021 рр.) / Нац. б-ка України для дітей ; уклад. Н. О. Гажаман ; вступ. ст. Н. П. Марченко. — Київ: НБУ для дітей, 2022. — 44 с. : фот. — (Дитячі письменники України ; вип. 10). — Пристат. бібліогр. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/MBM/Book/View/178#page/1/mode/2up. — Дата звернення: 15.01.2023.
Посилання
ред.- Володимир Рутківський [Архівовано 19 вересня 2021 у Wayback Machine.] на сайті книго-датабази Goodreads
Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. |
Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». |
- Марченко Наталя. Сила чистого голосу [нарис життя і творчості В. Г. Рутківського] // Володимир Григорович Рутківський. «Яке то неймовірне щастя — бути просто людиною!»: біобібліограф. нарис. — К., НБУ для дітей, 2009. — Вип. 1. — 78 с. — (Серія «Дитячі письменники України»). — С. 4–42. https://chl.kiev.ua/MBM/Book/Show/178
- Інформація про письменника [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті НСПУ
- Інформація про письменника з ресурсу: http://dovidka.biz.ua/volodimir-rutkivskiy-biografiya/ [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Повернення Дмитра Боброка, або Белетрист із душею підлітка [Архівовано 14 лютого 2012 у Wayback Machine.]. Людмила Скорина 09.02.2012 Буквоїд
- Володимир Рутківський: «Москва друкувала ті мої твори, які забракували в Києві». Доросла розмова з дитячим письменником. Інтерв'ю Олександра Гавроша [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Сторінка [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] на сайті видавництва Абабагаламага
- Читацька спільнота критикує рішення журі «Книга року Бі–Бі–Сі», яке несподівано вивело в переможці роман для дітей Володимира Рутківського [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Книжка року ВВС: «Сині води» Володимира Рутківського [Архівовано 16 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Марченко, Наталя (2014). Володимир Рутківський: тексти долі (біографічний нарис) (PDF). Тернопіль: Навчальна книга. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
- Володимир Рутківський: «Дитячого письменника „жаба“ не душить» [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Олександр Гаврош. Характерник літературного степу [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- «Хлопчача» насолода [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Казки для безвусих лицарів [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.]