Храпко Галина Іванівна
Галина Іванівна Храпко (народилася 14 січня 1975 в селі Русилів Бучацького району Тернопільської області) — українська журналістка, кіно- і телепродюсерка, громадська діячка, експертка Українського культурного фонду, членкиня Громадської Ради при Держкіно, членкиня Української Телевізійної Академії (Гільдія продюсерів) та Української Кіноакадемії.
| Галина Храпко | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
14 січня 1975 (49 років) село Русилів Бучацького району Тернопільської області |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання |
Україна, Київ |
| Діяльність | кіновиробництво |
| Відома завдяки | журналістка, кіно- і телепродюсер, громадський діяч |
| Alma mater | Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка |
| Діти | має трьох синів |
Життєпис ред.
Середню освіту здобула у Соколівській середній школі. Під час навчання дописувала до районної та обласної газети.[1] Авторка публікацій у районній газеті «Нова доба» (м. Бучач). Випускниця школи «Юний журналіст» при редакції Тернопільської обласної газети «Вільне життя» (1991).
1992 - 1998 роки навчалася в Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У 2010 році стала фахівчинею зі спеціальності «Маркетинг, бізнес-планування, інформаційні технології», закінчивши Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного педагогічного університету ім. Н. П. Драгоманова.
У 2016 пройшла продюсерській інтенсив у New York Film Academy.
Паралельно з навчанням у 1993—1994 роках була позаштатною кореспонденткою газети «Київські відомості».
З 1994 по 2005-й працювала у творчому об'єднанні «Громада» на Першому національному телеканалі в редакціях економіки, військово-патріотичних та культурологічних програм, обіймаючи посади спецкореспондентки, журналістки, старшої редакторки.
2004 - 2010 роки – керівниця програми «Ключовий момент» з ведучою Наталією Сумською (телеканал «Інтер»).[2] Через рік після успішної прем'єри стартувала нова рубрика програми - «Постскриптум Ключового моменту». Відтоді примирення та зустрічі реальних людей відбувалися як у студії, так і за її межами. З 2005 по 2010 була ведучою рубрики "P.S. "Ключового моменту" та тематичних спецвипусків програми. Загалом в українській ефір вийшло 999 епізодів. Упродовж усіх сезонів "Ключовий момент" мав високі рейтинги та народну любов, неодноразово здобуваючи нагороди Всеукраїнської премії «Телетріумф».[3].
2010 - 2012 роки - керівниця відділу промоцій в Управлінні КМДА з питань організації заходів Чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012.
2012 - 2022 — кінопродюсер Українського продюсерського хабу. За цей час було спродюсовано понад 100 годин успішного контенту.
З 14 жовтня 2022 року і до тепер обіймає посаду генеральної директорки ТОВ "Калина фільм".
Одружена, має трьох синів.
Продюсерська фільмографія ред.
- 2015 — «Жереб долі» (4 с./мінісеріал/мелодрама)
- 2015 — «Особистий інтерес» (2 с./мувік/детективна мелодрама).
- 2015 — «Вирок ідеальної пари» (4 с./мінісеріал/кримінальна мелодрама)
- 2017 — «Мама для Снігуроньки» (4 с./мінісеріал/мелодрама).
- 2018 — «Два полюси любові»(4 с./мінісеріал/мелодрама)[4]
- 2018 — «Тінь кохання»(4 с./мінісеріал/мелодрама)
- 2018 — «Родинні зв'язки» (4 с./мінісеріал/мелодрама)[5]
- 2018 — «Секс і нічого особистого» (прокатний фільм, асоційований продюсер)
- 2019 — «Родинні зв’язки-2» (8 с./серіал/мелодрама)
- 2019 — «Подорожники» (16 с./серіал/сімейна комедія)
- 2019 — «У неділю рано…» (24 с./серіал/мелодрама)
- 2020 — «Виховання почуттів» (4 с./мінісеріал/мелодрама)
- 2021 — «Таємне кохання. Повернення» (16 с./серіал/мелодрама)
- 2022 — "Залізні люди" (120 хв./документальний фільм)
- 2023 — "По-людськи" (короткий метр)
- 2023 — "Потяг до життя" (документальний фільм - у виробництві)
- 2023 — "Вартові світла" (документальний фільм - у виробництві)
Громадська і благодійна діяльність ред.
Опікується творчою молоддю — проводить майстер-класи з кінодраматургії та кіновиробництва для студентів Національного театрального університету імені Карпенка-Карого, благодійні майстер-класи та просвітницькі заходи для учнів старших класів українських шкіл.[6][7].
Примітки ред.
- ↑ Тракало Василь. «Ключовий момент» Галини Храпко // Нова доба. — 2004. — № 45. — С. 4-5. Архівовано з джерела 27 травня 2019. Процитовано 24 листопада 2018.
- ↑ Лілія Бондарчук. Життєві драми з відкритим фіналом // Україна молода. — 2008. — № 212 (11 листопада). Архівовано з джерела 7 грудня 2018. Процитовано 24 листопада 2018.
- ↑ Переможці "Народної премії «Телезірка»: 2004-2012 (російською) . Архів оригіналу за 6 серпня 2017.
- ↑ Star Media знімає для СТБ серіал за сценарієм Ірен Роздобудько (російською) . 19 грудня 2017. Архів оригіналу за 18 січня 2021.
- ↑ Телерейтинги: прем’єри нових сезонів «Світу навиворіт», «Міняю жінку», «Вар’ятів» та інші сюрпризи тижня. Телекритика. 6 листопада 2018. Архів оригіналу за 25 листопада 2018.
- ↑ Весняна капела для дівчаток переселенців від МБФ «Життя всупереч». Рейтинг. 21 березня 2017. Архів оригіналу за 25 листопада 2018.
- ↑ Молодь громади зустрілася із кінопродюсером. 24 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 листопада 2018.
Посилання ред.
- Галина Храпко - фільмографія (російською) . Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 20 лютого 2018.
Література ред.
- А. Сеник, В. Тракало. Храпко Галина Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8.. — С. 670-671.