Відкрити головне меню

Нижньосульський національний природний парк

ІсторіяРедагувати

Природний парк створено 10 лютого 2010 року згідно з указом президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Середнього Придніпров'я. До території національного природного парку «Нижньосульський» погоджено в установленому порядку включення 18635,11 гектара земель державної власності, у тому числі 1315 гектарів земель, які вилучаються у Державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» і надаються парку в постійне користування, 441,3 гектара земель запасу на території Оржицького району та 431 гектара земель запасу на території Семенівського району, які надаються парку в постійне користування, та 16447,81 гектара земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення.

Адміністрація парку почала працювати з грудня 2011 року, а служба охорони — з лютого 2012 року. В охороні — 20 осіб. Вони цілодобово контролюють всю територію парку.[1]

Процес створенняРедагувати

Згідно з указом президента Кабінет Міністрів України повинен:

  1. забезпечити:
    1. вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку «Нижньосульський» та належного її функціонування;
    2. затвердження у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк «Нижньосульський»;
    3. підготовку протягом 2010–2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання 2187,3 гектара земель у постійне користування національному природному парку «Нижньосульський», а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;
    4. розроблення протягом 2010–2012 років та затвердження в установленому порядку Проекту організації території національного природного парку «Нижньосульський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів;
    5. продовження разом із Черкаською та Полтавською обласними державними адміністраціями роботи з розширення території національного природного парку «Нижньосульський» за рахунок включення прилеглих земель, насамперед земель лісового фонду;
  2. передбачати під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та підготовки проектів

законів про Державний бюджет України на наступні роки кошти, необхідні для функціонування національного природного парку «Нижньосульський».

Стан охорони біорізноманіттяРедагувати

У парку величезний розмах набуло рибне браконьєрство. Тільки за 9 місяців 2012 р. служба парку зняла і знищила 13 км браконьєрських сіток. 7 березня 2013 р. при затриманні браконьєрів, три інспектори парку зазнали жорстокого нападу. 9 браконьєрів побили інспекторів під прицілом зброї. Один з постраждалих отримав важку черепно-мозкову травму[2].

На території парку на острові Орівщина Полтавської області незаконно збудовано 80 мисливських будиночків для «vip-персон» і вертолітний майданчик для гостей[2]. Ці будиночки і дачі споруджуються у водозахисній зоні острова. Першу дачу тут було побудовано ще на початку 2000-х років міністром оборони України О. Кузьмуком. Зараз самовільні будови займають близько 2 км берегової лінії острова. Прокуратура кілька разів намагалася припинити незаконне будівництво на острові, але не доводила справи до кінця. За розповідями місцевих жителів, хазяї дач восени займаються незаконним полюванням на острові. Тут немає жодного аншлагу, що це територія нацпарку[3].

Території природно-заповідного фондуРедагувати

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Нижньосульський» входять такі об'єкти ПЗФ України:

ВиноскиРедагувати

ДжерелаРедагувати