Відкрити головне меню

Рубі́жне — село в Україні, у Вовчанському районі Харківської області. Населення становить 649 осіб. Орган місцевого самоврядування — Рубіжненська сільська рада.

село Рубіжне
Рубіжненська сільська рада
Рубіжненська сільська рада
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Вовчанський район
Рада/громада Рубіжненська сільська рада
Код КОАТУУ 6321687201
Облікова картка Рубіжне 
Основні дані
Засноване 1652
Населення 649[1]
Площа 2,15 км²[1]
Густота населення 301,86 осіб/км²
Поштовий індекс 62534
Телефонний код +380 5741
Географічні дані
Географічні координати 50°10′00″ пн. ш. 36°49′16″ сх. д. / 50.16667° пн. ш. 36.82111° сх. д. / 50.16667; 36.82111Координати: 50°10′00″ пн. ш. 36°49′16″ сх. д. / 50.16667° пн. ш. 36.82111° сх. д. / 50.16667; 36.82111
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Водойми р. Сіверський Донець
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Вовчанськ
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 62534, Харківська обл., Вовчанський р-н, с. Рубіжне, вул. Зарічна, 1а, тел. 7-83-21
Сільський голова Маркова Катерина Іванівна
Карта
Рубіжне. Карта розташування: Україна
Рубіжне
Рубіжне
Рубіжне. Карта розташування: Харківська область
Рубіжне
Рубіжне
Рубіжне. Карта розташування: Вовчанський район
Рубіжне
Рубіжне

Рубіжне у Вікісховищі?

Зміст

НазваРедагувати

Назва села походить від валу (рубежу), яким воно відділялося від сусіднього села[2].

РозташуванняРедагувати

 
Рубіжненські краєвиди

Село Рубіжне розташоване в центральній частині Вовчанського району на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), поруч є міст, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Верхній Салтів, до села примикає великий лісовий масив (дуб).

Відстань до районного центру Вовчанська становить 18 кілометрів[2]. Площа села становить 2,15 км²[2].

Історичні відомостіРедагувати

Село засновано 1692 року.

 
Портрет графа Івана Гендрикова художника О.Антропова, 1768 р.

У 1765—1778 роках в селі мешкав граф Гендриков Іван Симонович (1719—1778) — генерал-аншеф, організатор проведення Елекції гетьмана Кирила Розумовського у Глухові в 1750 році. Тут йому належали великі маєтки, в яких жило понад 8000 душ чоловічої статі.

В 1769 році за його кошти було споруджено храм Успіння Богородиці. В ньому поховано І.Гендрикова та його дружину Катерину Сергіївну (? — 1784)http://dlib.rsl.ru/viewer/01003967001#?page=357[недоступне посилання з червень 2019][3].

Аграрна реформаРедагувати

В влітку та восени 1861 року після скасування кріпостного права в Російській імперії в селі відбувались селянські заворушення, ватажком яких був Микола Решетняк, згодом заарештований поліцією[2].

В 1850 році в селі німецькою компанією «Ротермунд і Вейссе» було збудовано цукровий завод, на якому працювало близько 300 чоловік[2].

За даними за 1864 рік у власницькому сільці Рубіжне Старосалтівської волості Вовчанського повіту мешкало 440 осіб (218 чоловічої статі та 212 — жіночої), налічувалось 56 дворових господарств. В селі Рубіжне — 738 особи (375 чоловічої статі та 363 — жіночої), налічувалось 112 дворових господарств, існували православна церква, бурякоцукровий та цегельний заводи, відбувалось 6 щорічних ярмарків та базари[4].

У ході Революції 1905—1907 років в селі відбувалися робітничі страйки, в результаті яких було розграбовано поміщицький маєток[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1478 та 1694 мешканців відповідно[5].

Перша радянська окупаціяРедагувати

Після Лютневої революції в Рубіжному виникла Рада робітничих депутатів, головою якої був обраний А. Латишев, близький до ЦК РСДРП(б). Разом з цією радою в селі виникла й Рада селянських депутатів[2].

У грудні 1917 року в селі було окуповано червоними[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Рубіжному, Байраці, Верхньому Салтові, Жовтневому —528 людей[6].

Друга світова війнаРедагувати

 
Братська могила

З 2 жовтня 1941 до 9 серпня 1943 року село перебувало під німецькою окупацією. З жовтня 1941 до червня 1942 через село проходила лінія фронту. В лісах поблизу села діяв партизанський загін імені Щорса, ватажком якого був І. А. Шепелєв[2]. В ході Другої світової війни 51 уродженець Рубіжного був нагороджений орденами та медалями Радянського Союзу[2].

Пам'яткиРедагувати

Біля села — сліди двох неолітичних стоянок.

ПерсоналіїРедагувати

Відомі уродженці села:

ГалереяРедагувати

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Облікова картка села на сайті Верховної Ради України(Перевірено 19 березня 2012)
  2. а б в г д е ж и к л Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.
  3. Сборник биографий кавалергардов
  4. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  5. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  6. Мартиролог. Харківська область, ст. 620—633

ПосиланняРедагувати