Вовчанський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Вовчанськ.

Вовчанський повіт
Герб повітового центру
Губернія Харківське намісництво (1780—1797)
Слобідсько-Українська губернія (1802—1835)
Харківська губернія (1835—1923)
Центр Вовчанськ
Створений 1780
Скасований 1923
Площа 3503,9 верст²
Населення 161 645 осіб (1897)

Підпорядкування

ред.

Історія

ред.

Географія

ред.

Розташування

ред.

Вовчанський повіт займав північно-східний виступ губернії та межував з Корочанським повітом Курської губернії, Валуйським повітом Воронезької губернії та різними повітами Харківської губернії.

Довжина його окружній межі становили 318 верст, найбільша протяжність з півночі на південь — 84 версти, зі сходу на захід — 80 верст; площа 3481 кв. верста. За величиною посідав п'яте місце в губернії.

Поверхня

ред.

Головний схил повіту направляється за течією річки Сіверського Дінця (з північного заходу на південний схід), другорядні — за течією впадають в Донець приток; таким чином виходить (в напрямку з півночі на південь) цілий ряд дугоподібних терас; притоки приток утворюють ще кілька приватних невеликих схилів, а яри, русла пересохлих річок, балки — третьорядні схили, що відрізняються найбільшою різноманітністю.

У центральній частині повіту знаходиться плоска височина, яка дає початок місцевим річках і служить вододілом між притоками Дінця і Оскола.

Вовчанський повіт знаходиться досить високо над рівнем моря; східні частини його підносяться від 650 до 730 футів, західні — від 570 до 650 футів. Велика частина повіту має степової рівнинний характер; ліві берега представляють широкі річкові долини, перетворюються поступово у рівнини; горбистим характером відрізняється тільки невелика частина повіту, що знаходиться в східному його кутку.

Головною водною артерією Вовчанського повіту є Північний Донець зі своїми притоками — Велика Вовча, Хотімля, Гнилиця, Великий Бурлук, Бабка. Остання впадає з правого боку, решта — з лівого. Всі ці річки в наш час[коли?] маловодні і мілководні, влітку вони пересихають, особливо у верхній течії, і тільки навесні під час повені вирують швидкими потоками. Окрім річок, населення активно користується ставками та криницями.

Переважною формацією у Вовчанському повіті є крейдяна, яка оголюється в багатьох місцях (по течії Дінця та Вовчої). Крейда використовується, головним чином, на обмазку хат; вапно з неї робити неможливо через брак лісу. Переважний ґрунт в повіті — чорнозем, в одних місцях він змішаний з піском, а в інших — з глиною. Зустрічається в низинах і піщано-мулистий чорнозем, а вздовж Дінця та Вовчої тягнуться піски завширшки кілька верст. Товщина шару чорнозему коливається між 2 аршинами та 6 вершками, в середньому дорівнює ¾ аршина. Найбільші товщі його знаходяться на високих рівнинах, найменші — на схилах.

До числа несприятливих умов Вовчанського повіту потрібно нестачу лісу, що погано впливає на клімат: місцевість нічим не захищена від сухих східних вітрів (суховіїв і московських). Вони видувають частинки чорнозему з піщано-чорноземних ґрунтів і сніг з полів.

Населення

ред.

1890 налічувалось 161 645 (83 033 чоловіки та 78 612 жінок).

За даними перепису 1897 року кількість мешканців зросла до 166 787 (84 351 чоловік та 82 436 жінок)[1].

Господарка

ред.

Землеробство

ред.

Транспортне сполучення

ред.

Просвіта

ред.

Адміністративний поділ

ред.

Станом на 1913 рік у повіті було 14 волостей[2]:

Поліцейські стани

ред.

В повіті було три поліцейських стани[2]:

Примітки

ред.
  1. Дані перепису 1897 року (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 27 серпня 2011.
  2. а б Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления, 1913.

Джерела

ред.