Відкрити головне меню

Ромни — дільнична станція 2-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці на лінії Ромодан — Бахмач між станціями Рогинці (14 км) та Засулля (7 км).

Станція Ромни

Ромодан — Бахмач
Південна залізниця
Полтавська дирекція
Ромни

Ромни.jpg
Вокзал станції Ромни
50°44′56″ пн. ш. 33°28′06″ сх. д. / 50.74909160002777497° пн. ш. 33.468374400027776971° сх. д. / 50.74909160002777497; 33.468374400027776971
Дата відкриття 15 (27) липня
Рік відкриття 1874 (145 років)
Тип дільнична
Колій 7
Платформ 2
Відстань до Києва, км 270 (до станції Київ-Пасажирський)
Код станції 426201 ?
Код «Експрес-3» 2204510 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супутні послуги Автобус

Розташована у місті Ромни Сумської області.

ІсторіяРедагувати

У квітні 1872 року у місті Ромни відбулася урочиста закладка будівлі вокзалу[1]. Духовенство всіх міських церков, весь склад Міської думи, численний народ по закінченню в Соборі літургії пішли процесією з хрестами, іконами і хоругвами, співаючи пасхальні ірмоси від Собору по Московській вулиці, відправили молебень і водохреще. А через два роки і два місяці після цього, 4 червня 1874 року, прийшов до Ромен перший пасажирський поїзд, прикрашений прапорами. Його зустрічали з великою урочистістю і радістю всі громадяни міста.

Феодосій Сахно в «Історії Смілого» зазначає:

« В літо 1874 місяця липня відбулося урочисте відкриття побудованої Лібаво – Роменської залізниці, що сполучала наш край з м. Лібавою (наразі це порт Лієпая в Латвії на Балтійському морі). »

15 липня 1874 року у місто Ромни прийшов перший потяг. Загальна довжина дороги складала 1191 версту». За словами історика Івана Курилова:

« Ще 1865 року, коли почали будувати лінію Курсько-Київської залізниці, невідомий надіслав із Курська нашому голові лист, у якому радив громадянам Ромен звернутися з проханням, куди потрібно, щоб дорога, яка проектувалася з Курська до Києва, пройшла через Ромен, як більш прямий і більш вигідний для цієї дороги пункт. Голова заховав цей лист під сукно і нікому з громадян не говорив про нього, і дорога пішла через Конотоп, зовсім неторгове і незначне містечко. »

В Ромнах на той час проходили Прокоп'євська, Ільїнська, Вознесенська, Олександрівська ярмарки, які мали всеросійське значення. Залізниця потрібна була насамперед для вивозу з Північної України високоякісного борошна для Європи. Гужовий транспорт не міг уже задовольнити попит покупців і можливості продавців. Жителі міста побачили, які переваги має залізниця для торгівлі і життєдіяльності, і всебічно сприяли інженерам, котрі через сім років шукали місце під будівлю вокзалу. Спочатку право на будівництво залізниці було надане Головному Товариству Російських Доріг, та за відсутністю коштів було передане у приватні руки. Питання будівництва вокзалу обговорювалось на першому засіданні міської думи, яке відбулося 8 лютого 1872 року. Міська дума вирішила побудувати вокзал на кінній площі, майже в самому місті, по колишній глинській вулиці, де на той час було лише два заміські будинки іноземців Симоні та Ріхтера. Будівником Ландварово-Роменської залізниці був Фон-Мек, який через своїх довірених інженерів – Ізмаїлова і Фіна, вимагав, щоб місто йому безоплатно виділило вісім десятин землі під залізничну колію і доплатило 12,5 тисяч рублів. Траса проходила територією Північної України, Латвії, Литви, Білорусі. Лібаво-Роменська залізниця поєдналась з Петербурзькою, Московсько-Брестською, Київсько-Воронезькою і Харківсько-Миколаївською залізницями.

У 1885 році розпочали будівництво залізниці від Кременчука до Ромен, яке уже 1 жовтня 1888 року було завершене. Тоді розпочався постійний рух між Ромнами і Конотопом і далі до Балтійського моря на південь до Чорного моря. 1 травня 1891 року Лібаво-Роменська залізниця була викуплена казною.

1919 року Ромни були приєднані до Південної залізниці. Із введенням у дію залізниці у місті розпочалося інше життя. Про обсяги перевезень свідчать такі факти. У 1868—1872 роках на роменські ярмарки привозили в середньому товарів на 11 мільйонів рублів, а 1880 року залізницею було привезено на суму 22, 8 мільйонів рублів. В основному перевозилися ліс і хліб. Наприкінці XVIII століття товарообіг станції склав 5 мільйонів пудів на рік. З відкриттям руху у Ромнах стали проводити небачені хлібні операції. Щоденно звідусіль привозилися тисячі возів зерна, стільки, що залізниця навіть не встигала відправляти за призначенням. Введення залізниці привело до стількох змін і покращень у місті, скільки не забезпечували ярмарки протягом століття. 18 травня 1885 року розпорядженням Комітету міністрів і скарбниці було розпочато будівництво ділянки Кременчук — Ромни довжиною 200 верст.

До 1888 року станція Ромни була тупиковою[2]. Площа вокзалу наразі складає 812,1 м². Центральна частина вивищена не тільки над входом, а й над залом очікування. По обидва боки симетрично розміщені вікна. Гладка поверхня стін зримо розширює будинок, а їхній тілесний колір ладнає з бордовим забарвленням черепиці. Високі вузькі вікна центральної частини розділені білими лопатками. По протяжності верхньої частини будівлі проходить декоративна стрічка — фриз.

Воєнні випробуванняРедагувати

16 вересня 1943 року радянські війська звільнили місто Ромни від окупації, яка продовжувалась два роки і п'ять днів. Відступаючи з міста, фашисти повністю зруйнували залізничний вузол, підірвали вокзал, паровозне і вагонне депо, майстерні, приміщення контори, водонапірну башту, залізничну електростанцію, перехідний міст тощо. Тоді було завдано збитків на суму 1 млн 136 тисяч карбованців. Відразу розпочались відновлювальні роботи.

Пасажирське сполученняРедагувати

На станції зупиняються поїзди далекого[3] та місцевого[4] сполучення, що слідують до станцій Бахмач, Качанівка, Ромодан.

На станції діє локомотивне депо Ромни.

ДепоРедагувати

1874 року, після завершення будівництва залізниці, було закінчено зведення паровозного депо з необхідним господарством. Воно було Т-подібної форми, обмежене у розмірах, невелике, темне, без центрального опалення. До складу депо входили три колії, місця для стояння дев'яти паровозів, поворотний кут і майстерні. У депо за рік могли налагоджувати двадцять паровозів і сорок вагонів. Технічна база була вкрай бідною, забезпечення ремонтними засобами та знаряддям — недостатнє. Перші паровози були малопотужних серій із невеликими швидкостями. Вони обслуговували дільницю Ромни, Бахмач, Сновськ (Щорс).

У післявоєнні роки в депо були побудовані адміністративно- побутовий корпус, очисні споруди, виробнича лабораторія, приміщення чергового по депо.

До 1965 року для залізничників було побудовано три житлових будинки на десять квартир, п'ять багатоквартирних будинків. Сьогодні локомотивне депо – сучасне промислове підприємство. Змінилися паровози і зовнішній вигляд.

З 1960 року тут з'явилися перші тепловози серії ТЕЗ та ТЕП 10ТГМЗ, ТЕМ2. 1967 року повністю перейшли на паровозну тягу. Інвентарний парк депо становить двадцять сім локомотивів серії 2ТЕ116, ЧМЕЗ, ТЕП70, 2М62. Депо Лібаво-Роменської залізниці забезпечує необхідність у залізничних пасажирських та вантажних перевезеннях.

ПриміткиРедагувати

  1. Харків транспортний. Залізничний транспорт. Хроніка (рос.)
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — Кн. 2. — М. : Транспорт, 1981. — С. 93. — 100 000 прим. (рос.)
  3. Розклад руху пасажирських поїздів[недоступне посилання з липень 2019]
  4. Розклад руху приміських поїздів по станції на сайті Південної залізниці Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine. (рос.)

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.08.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 03.08.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Курилов І. О. Роменська старина. Історичні, статистичні і побутові записки про місто Ромни і його жителів від початку міста до нашого часу. — Ромни, 1897.
  • Кам’яна симфонія. Дослідження архітектури Роменщини. — ТОВ «Торговий дім «Папірус», Суми-2011. — 132 с. Автор-упорядник Ольга Лобода
  • Сахно Феодосій. Історія Смілого. — Київ: видавництво «Варта», 2004. — 488 с