Відкрити головне меню
Провінція Римська Британія в 125 році н.е.

Британія (лат. Britannia), Римська Британія — ділянка на острові Велика Британія, що керувалась Римською імперією з 43/44 по 410 роки. Провінція охоплювала всю територію Англії та Уельсу, і, на короткий період часу, південь Шотландії.

Походи ЦезаряРедагувати

У ході Галльської війни у 56 р. до н. е. брити послали допомогу галльському племені венетів, які повстали проти римського панування. У наступному році Цезар переправляється до Британії, щоб покарати бритів за їх допомогу венетам. Цезар відплив з 2 легіонами з Portus Itius (нині Булонь) вночі 26 серпня 55 року і на наступний ранок висадився на британському березі. Брити, які намагались перешкодити його висадці, були відкинуті вглиб країни і не чинили більше особливого опору. Втім Цезар незабаром уклав з ними мирну угоду, на досить вигідних для них умовах і повернувся в Галію. Влітку наступного 54 року Цезар знову відправився до Британії. Залишивши невеликий загін для прикриття кораблів, Цезар з іншими силами пішов углиб країни. Кассівелаун (лат. Cassivelaunus), воєначальник бритів, разом з вождями інших кельтських племен, зокрема Цінгеторіксом, Луготоріксом, Таксимагулом, намагався зупинити рух Цезаря, але був розбитий. Тоді він став просити миру. Цезар узяв з нього контрибуцію і повернувся на материк, не залишивши в Британії жодного гарнізону, тому що події в Галлії та Римі вимагали його присутності. Торговельні та дипломатичні зв'язки Британії та Риму тим часом зміцнювалися.

Римська провінціяРедагувати

Див. також Римське завоювання Британії

43 року імператор Клавдій вирішив обкласти даниною бритів. Він послав до Британії Авла Плавтія з 4 легіонами. Плавтій висадився в Британії, дійшов до північного берега Темзи, де став чекати прибуття імператора з рештою військом. Після прибуття імператора брити незабаром були розбиті і Клавдій повернувся до Риму, залишивши Плавтія для захисту знову підкорених володінь. У 43 році майбутній римський імператор Веспасіан як легат вступив в Уельсі в уперту боротьбу з Каратаком, що очолив плем'я силурів — переміг їх у 51 році до н. е. з військами губернатора Британії Осторія Скапули. Самого Каратака видала римлянам королева бригантів — Картімандуя. Десять років пізніше Боудікка, цариця племені іценів, що займав нинішні Норфолк і Саффолк, скориставшись відсутністю римського префекта Светонія Пауліна, який вів кампанію в Уельсі, повстала проти римлян. Светоній поспішив із заходу, дав бритам бій поблизу Лондона і розбив їх ущент, винищивши 70-80 тис. бритів. Після цього повстання зовсім припинилися; наступники Светонія стали триматися більш м'якої політики, і римська цивілізація швидко поширилася всією територією Британії.

У 410 році, указом імператора Гонорія римський протекторат над Британією був скасований і остання була надана сама собі.

ПосиланняРедагувати