Аллект

римський узурпатор у 293—296 рр.

Аллект (лат. Allectus; пом. 296) — римський узурпатор, що правив Британією та Північною Галлією в 293—296 роках. Прийшов до влади внаслідок заколоту проти свого попередника Каравзія. Зазнав поразки і загинув у війні з цезарем Констанцієм Хлором.

Аллект
лат. Gaius Allectus
Aureus Allectus RIC 0001 (obverse).jpg
Британський імператор
Попередник Каравзій
Наступник посаду скасовано
Біографічні дані
Народження 3 століття
Смерть 296
Римська Британія, praetorian prefecture of Gauld, Римська імперія, Стародавній Рим
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Аллект був наближений (ймовірно, префект преторія) самопроголошеного імператора Римської Британії Марка Аврелія Мавзея Каравзія. У 293 році коли Каравзій почав терпіти поразки у війні з цезарем Констанціем Хлором, що був відправлений для підкорення острова імператором Максиміаном. Аллект організував вбивство Каравзія, ставши новим правителем острову[1]. Секст Аврелій Віктор пише, що Аллект «плекав інтриги» і організував замах, оскільки «став боятися злих намірів і страти»[2]. Узурпатор прийняв ім'я Гай Аллект Август[3] і встановив контроль над усією Римською Британією. Скоріше за все, його владу визнала і частина Північної Галлії[4], оскільки союзниками Аллекта були франки[5].

 
Квінарій Аллекта

Правління Аллекта продовжувалося впродовж трьох років. Констанцій Хлор до 295 року встановив контроль над усіма його володіннями на материку і нейтралізував франків, а в 296 році вирішив висадитися у Британії. Він планував пристати до берега в Кенті, але був вимушений повернутися у Галлію через шторм.

Префект преторія Констанція Юлій Асклепіодот, командуючий окремою ескадрой, переправився на острів Векта (Вайт), уникаючи зустрічей з флотом Аллекта. Узурпатор зустрівся з Асклепіодотом біля сучасного Гемпшира чи Беркшира, де відбулась велика битва. Після втечі Аллекта з поля бою та його подальшої смерті Британія знову стала підпорядкована Риму[6]. Разом з цією подією завершилося об'єднання Римської імперії після п'ятидесятирічної Кризи III століття[7].

У літературіРедагувати

Аллект фігурує в «Історії бриттів» Джеффрі Монмутського (XII століття). Джеффрі, що дуже вільно поводився з історичними сюжетами[8], писав, що Аллекта направили до Британії з Риму на чолі трьох легіонів, щоб придушити очолене Каравзієм повстання місцевого населення. Аллект здобув перемогу і «заволодів королівським престолом», але незабаром проти нього повстав правитель Корнубії (Корнуолл) Асклепіодот, якого підтримали бритти. У битві з Асклепіодотом Аллект загинув[9].

Аллект став персонажем повісті Розмері Саткліф «Срібна гілка» (1957 рік). Там він зображений як людина «висока, з верхом дуже світлого волосся, що сріблилося на скронях. Його важке обличчя було б приємним, якби не надмірна блідість фарб; все було білясте — волосся, шкіра, очі»[10].

ЛегендаРедагувати

Джеффрі Монмутський включив Аллекта у свою легендарну історію королів Британії (близько 1136). Тут, Аллект є офіцером, посланим з трьома легіонами римлян, щоб позбутися короля Каравзія. Він робить це, але його правління виявляється жорстоким, і він, у свою чергу, скидається Асклепіодотом, тут — герцог Корнуолла. Останні війська Аллекта були в облозі в Лондоні, і здалися за умови, що вони отримають безпечний прохід з Великої Британії. Асклепіодот погоджується, але воїни, що здалися, були вбиті, а їхні голови кинуті в річку Галоброк.

 
Убивство Каравзія. Вільям Гамільтон (1781—1783 роки)

ПриміткиРедагувати

  1. Birley, 2005, p. 385..
  2. Аврелий Виктор, О цезарях, XXXIX, 40—41.
  3. .Евтропий, 2001, IX, прим. 126.
  4. Birley, 2005, p. 387..
  5. Southern, 2001, p. 149.
  6. Грант, 1998, с. 246—247..
  7. Ковалёв, 2002, с. 775.
  8. Михайлов, 1984, с. 207..
  9. Гальфрид Монмутский, 1984, История бриттов, 76..
  10. Сатклифф Р. Серебряная ветка. Глава 1. Берег саксов..

Джерела і літератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Аврелий Виктор. О цезарях.
  2. Гальфрид Монмутский. История бриттов. — М.: Наука, 1984. — 288 с.
  3. Флавий Евтропий. Бревиарий римской истории. — СПб.: Алетейя, 2001. — 305 с. — ISBN 5-89329-345-2.

ЛітератураРедагувати

  1. Грант М. Римские императоры. Биографический справочник правителей Римской империи. — М.: Терра-Книжный Клуб, 1998. — 400 с. — ISBN 5-300-02314-0.
  2. Ковалёв С. История Рима. — М.: Полигон, 2002. — 864 с. — ISBN 5-89173-171-1.
  3. Михайлов А. Книга Гальфрида Монмутского и её судьба // Гальфрид Монмутский. История бриттов. — 1984. — С. 196—227.
  4. Birley A. The Roman government of Britain. — Oxford University Press, 2005.
  5. Seek O. Allectus // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 1584—1585.
  6. Southern P. The Roman Empire from Severus to Constantine. — London, New York: Routledge, 2001.