Вікіпедія

Глієр Рейнгольд Моріцевич

український радянський композитор
(Перенаправлено з Рейнгольд Глієр)

Гліє́р Ре́йнгольд (Ерне́ст) Мо́ріцевич (30 грудня 1874 (11 січня 1875)(18750111), Київ, Російська імперія — 23 червня 1956, Москва, РРФСР, СРСР) — російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч німецько-польського походження.

Глієр Рейнгольд Моріцевич
Ім'я при народженнінім. Reinhold Ernst Glier
Рейнгольд Моріцевич Глієр
Народився30 грудня 1874 (11 січня 1875)[4][2][…]
Київ, Україна
Помер23 червня 1956(1956-06-23)[1][2][…] (81 рік)
Москва, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар[6]
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністькомпозитор, диригент, хореограф, музикознавець, музичний педагог, викладач університету, кінокомпозитор, піаніст
Галузьдиригентствоd[7], музична освіта[7], компонування музикиd[7] і музична композиція[7]
Alma materМосковська консерваторія (1900)[4][8]
Науковий ступіньдоктор мистецтвознавства[d][8]
ВчителіТанєєв Сергій Іванович[4][8], Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович[4][8], Отакар Шевчик, Аренський Антон Степанович[8], Georgi Conusd[8] і Гржималі Іван Войцехович[8]
Відомі учніПрокоф'єв Сергій Сергійович[9], Мясковський Микола Якович[9], Хачатурян Арам Ілліч[9], Кніппер Лев Костянтинович[10], Дієв Борис Олександровичd, Давиденко Олександр Олександрович[8], Мосолов Олександр Васильович[11], Mitya Stillmand[12], Раков Микола Петрович[8] і Лятошинський Борис Миколайович[8]
Знання мовфранцузька[13] і російська[8][14]
ЗакладМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського[8] і Національна музична академія України імені Петра Чайковського[8]
ЧленствоСпілка композиторів СРСР[8]
Жанропера[9], симфонія[9], класична музика[9], національна музика[9] і балет[d][9]
Magnum opusSymphony No. 3d[9] і The Red Poppyd[9]
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія 1-го ступеня народний артист СРСР Народний артист Узбецької РСР Народний артист Азербайджанської РСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР
IMDbID 0322926

Життєпис

ред.

Батько — німець Моріц Глієр (1835–1896), власник майстерні музичних інструментів

Мати — полька Юзефа (Жозефіна Вікентіївна) Корчак (1852–1937)

Навчався в Другій київській гімназії. Випускник (1894) і викладач Київського музичного училища (з 1956 р. носить ім'я Р. М. Глієра).

Серед його викладачів — скрипаль, диригент, військовий капельмейстер, відомий київський музичний педагог К. Воут, який в свою чергу був учнем чеського скрипаля О. Шевчика.[15]

Закінчив Московську консерваторію (1900) по класу композиції М. Іполитова-Іванова, теоретичні предмети вивчав у А. Аренського, Г. Конюса, С. Танєєва, І. Гржималі.

Серед його приватних учнів — М. Мясковський і С. Прокоф'єв.

1913 — професор класу композиції, 1914–1919 — директор і викладач Київської консерваторії, до викладання в якій залучав багатьох відомих зарубіжних музикантів, зокрема, Павла Коханського.

Учні — Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, С. Прокоф'єв, О. Мосолов та інші.

1920–1941 — професор Московської консерваторії. Доктор мистецтвознавства (1941), лауреат премії ім. М. Глінки (1908), Державних премій СРСР (1946, 1948, 1950), Народний артист Азербайджанської РСР (1934), Народний артист Узбецької РСР, народний артист РРФСР (1935), народний артист СРСР (1938).

Автор багатьох творів у різних жанрах, зокрема балетів «Червоний мак», «Мідний вершник», Концерту для голосу з оркестром, романсів, інструментальних композицій тощо.

Глієр та Україна

ред.

Рейнгольд Глієр тривалий час жив у Києві по вул. Басейній № 6 (1876–1894, 1913–1914 і 1916–1920; будинок не зберігся) і вул. Кузнечній (вул. Антоновича) № 23 (1914–1916). Існувала також вулиця Глієра у с. Микільська Борщагівка (відома з 1-ї пол. ХХ ст. під назвою вул. Шкільна, назву «вул. Глієра» одержала у 1974 році. Ліквідована наприкінці 70-х рр. у зв'язку зі знесенням старої забудови). Нині у Києві також існує вулиця Рейнгольда Глієра.

Р. Глієр є автором ряду творів на українську тематику, зокрема це балет «Тарас Бульба» (1951–1952), симфонічна картина-балет «Запорожці» (1921), симфонічна поема «Заповіт» пам'яті Т. Шевченка (1939–1941), «Подражаніє Ієзекіїлю» (за віршем Т. Шевченка, 1918), музика до драматичних вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» (1920) та містерії «Великий льох» (1919–1920) за поемами Т. Шевченка.

Впливи українських фольклорних джерел виявляються в творах: 1-й струнний квартет (1889), 1-а і 2-а симфонії, концерт для арфи з оркестром (1938), Концерт для голосу з оркестром, «Урочиста увертюра» (1937) та ін.; оркестрування і редагування опер «Наталка Полтавка», «Чорноморці» (1918–1920), інструментація сцен із опери «Тарас Бульба» (1920) М. Лисенка, кантати «Шевченкові» і драматичні картини «Гайдамаки» К. Стеценка.

Ім'я Рейнгольда Глієра носить муніципальна академія музики.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Глиэр Рейнгольд Морицевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в г Г. Риман Глиэр // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 366.
  5. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. ↑ Find a Grave — 1996.
  7. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Grove Music Online — OUP.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  10. ↑ Grove Music Online — OUP.
  11. ↑ Grove Music Online — OUP.
  12. ↑ MITYA STILLMAN, COMPOSER, DEAD / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1936. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  13. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  14. ↑ CONOR.Sl
  15. ↑ Советская музыка. Вып. 7-12. — Огиз Музгиз, 1975. — С. 101

Джерела

ред.
 
Меморіальна дошка на честь Рейнгольда Глієра, встановлена на приміщенні музичного училища у Києві, яке носить його ім'я (вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 25)

Література

ред.
  • Глиэр Р. М. Статьи. Воспоминания. Материалы, т. 1, 2. — М.: 1965, 1967.
  • Глиэр Р. М. Статьи и воспоминания. — М.: 1975.
  • Гулинская З. К. Рейнгольд Морицевич Глиэр. — М.: 1986.
  • Бугославский С. Рейнгольд Морицевич Глиэр, 2-е изд., 1930.
  • Бэлза И. Р. М. Глиэр. 2-е изд. — М.: 1962.
  • Петрова Н. Рейнгольд Морицевич Глиэр. — Л.: 1962.
  • Сеженский К. Р. М. Глиэр. Краткий очерк жизни и творчества. 2-е изд. — М.: 1940.
  • Богданов-Березовский В. «Красный мак». — Л., 1933.
  • Бэлза И. Концерты Глиэра. — М.: 1955.
  • Бэлза И. Р. М. Глиэр. — В кн.: О музыкантах ХХ века. — М.: 1979.
  • Данилевич Л. Книга о советской музыке (главы: Р. М. Глиэр. Опера «Шахсенем». Балет «Красный цветок») — М.: 1962.
  • Захаров Р. Искусство балетмейстера. — М.: 1954.
  • Катонова С. Балеты Р. М. Глиэра. — М.:1960.
  • Корев Ю. «Медный всадник» Р.Глиэра. — М.: 1951.
  • Леонова М. Симфонические произведения Глиэра. Справочник-путеводитель. — М.: 1962.
  • Слонимский Ю. Советский балет. Материалы к истории советского балетного театра. — М.—Л.: 1950.
  • Соллертинский И. «Красный мак». -М.: 1930.
  • Выдающиеся деятели теоретико-композиторского факультета Московской консерватории (Статьи: Леонова М. Ф. Рейнгольд Морицевич Глиэр; Лятошинский Б. Н. Глиэр — профессор и директор Киевской консерватории; Раков Н. П. Рейнгольд Морицевич Глиэр. — М.: 1966.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глієр_Рейнгольд_Моріцевич&oldid=43746473