Вікіпедія

Раков Микола Петрович

Микола Петрович Раков (1 (14) марта 1908, Калуга — 3 листопада 1990, Москва) — радянський композитор, піаніст, диригент, педагог. Народний артист СРСР (1989). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1946).

Раков Микола Петрович
Основна інформація
Дата народження 1 (14) березня 1908[1][2]
Місце народження Калуга, Російська імперія[1]
Дата смерті 3 листопада 1990(1990-11-03)[1][2][3] (82 роки)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство СРСР
Професії диригент, композитор, музичний педагог, професор, піаніст, скрипаль
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі Глієр Рейнгольд Моріцевич[4]
Інструменти скрипка
Жанри класична музика
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Раков.

Біографія ред.

у семирічному віці почав брати уроки гри на фортепіано. Згодом настільки захопився скрипкою і так її освоїв, що до своїх дванадцяти років став професіоналом, граючи в калузькому міському оркестрі та виконуючи на скрипці складну музику І. С. Баха.

В 1926 поступив до Московської консерваторії, де навчався композиції у Р. М. Глієра та С. Н. Василенка, закінчив у 1931.

З 1932 — викладав у Московській консерваторії, з 1943 — професор по класу інструментування.

З 1949 виступав як диригент, виконуючи свої твори та твори класичного репертуару. Працюючи в Консерваторії протягом 58 років, виховав ряд відомих композиторів, серед яких Е. В. Денисов, А. Я. Ешпай, В. І. Мураделі, А. Г. Шнітке, а також написав два великих посібники з оркестровки.

Помер 3 листопада 1990 року. Похований у Москві на Донському кладовищі.

Творчість ред.

Творча спадщина Ракова містить велику кількість творів у різних жанрах для різних інструментів. Він прославився як автор творів для дітей та юнацтва, але також і великих концертних творів, серед виконавців яких були Д. Ф. Ойстрах, О. М. Каган та ін. Раков виступав як диригент та піаніст, часто виконуючи власні твори.

Основне місце в творчості Ракова займає інструментальна музика (симфонічна та камерна), в якій композитор широко використовує російський народно-пісенний мелос, а також фольклор народів Радянського Союзу (Марійська сюїта, Перша симфонія — на матеріалі наспівів киргизького акина Токтогула Сатилганова, Російська увертюра, 10 фортепіанних п'єс на народні теми та ін.). Для симфонічних творів Ракова характерні барвистість, вишуканість оркестрового письма; серед творів великої форми виділяється Перший концерт для скрипки з оркестром (1944). Композитор багато працював у галузі інструментальної мініатюри. У його музиці переважають ліричні, світлі, замріяні настрою; в ряді творів втілені образи юності (Друга та Третя симфонії, Симфонієта). Раков є творцем обширного педагогічного репертуару для музичних шкіл та училищ, що включає твори для фортепіано, струнних, духових та народних інструментів, для різних за складом ансамблів, учнівських концертів.

Основні твори ред.

Твори для оркестру
  • Чотири симфонії (1940—1973)
  • Симфонієта (1958)
  • Марійська сюїта (1931)
  • Російська увертюра (1947)
  • Концертна сюїта (1949)
  • Чотири концерти для фортепіано з оркестром (1969—1977)
  • Два концерти для скрипки з оркестром (1944, 1963)
  • Концертіно для скрипки та струнних (1960)
  • Концертна фантазія для кларнета з оркестром (1968)
Камерні твори
  • Дві сонати для скрипки та фортепіано (1951, 1974)
  • Сонатіна для скрипки та фортепіано (1959)
  • Дев'ять п'єс для віолончелі та фортепіано (1959)
  • Два квартету для чотирьох віолончелей (1984, 1986)
  • Соната для флейти та фортепіано (1970)
  • Дві сонати для гобоя та фортепіано (1951, 1978)
  • Дві сонати для кларнета та фортепіано (1956, 1975)
  • Сонатина для кларнета та фортепіано (1963)
  • Три сонатини для арфи та фортепіано (1965, 1970, 1971)
  • Пісні та романси
Твори для фортепіано
  • Чотири сонати
  • 14 сонатин
  • Варіації
  • П'ять прелюдій
  • Двадцять концертних етюдів
  • «Акварелі» та ін.

Нагороди та премії ред.

Бібліографія ред.

  • Московская консерватория от истоков до наших дней. 1866—2006. Биографический энциклопедический словарь. — М., 2007. — С. 445. [1]
  • Холопов Ю. В. Из рода Раковых. — Калуга: Золотая аллея, 2004.
  • Цукер А. Николай Раков. — М., 1979.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #103796347 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Musicalics
  4. ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0
  5. ↑ Раков Н. П. Национальное музыкальное издательство. 23 січня 2012. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 23 березня 2012.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Раков_Микола_Петрович&oldid=42255282