Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Дитинство, юністьРедагувати

Ральф Ашер народився 3 лютого 1921 року в столиці США, місті Вашингтон[3]. Його батько був єврейським мігрантом, що втік з Вітебська (колишня Російська імперія, сучасна Білорусь) від козацьких погромів і працював будівельником. У 15 років Ральф закінчив вищу школу Теодора Рузвельта у Вашингтоні (англ. Theodore Roosevelt Senior High School) і отримав звання очільника кадетської програми цієї школи. Ральф працював у шкільному театрі два роки режисером-постановником.

1938 року його мати, Роуз Мелісон померла від раку шлунка, а батько пізніше одружився вдруге.

Кар'єраРедагувати

У віці 16 років йому запропонували повну стипендію в Массачусетському технологічному інституті (MIT), але після обов'язкової співбесіди йому було остаточно відмовлено без зайвих роз'яснень. Сам Ральф впевнений, що причиною слугували антисемітські настрої в суспільстві[5]. Пізніше йому було відмовлено в стипендії на хімічному факультеті університету Джорджа Вашингтона (GWU), ймовірно, з тих самих причин[5]. Проте йому все ж таки вдалося пізніше отримати диплом бакалавра з фізики цього університету.

Вивчивши основи стенографії (англ. Gregg shorthand), з 1937 року Ральф Алфер почав працювати асистентом директора Американського геофізичного союзу.

Під час Другої світової війни, 1940 року був прийнятий на роботу до департаменту з вивчення земного магнетизму фонду Карнегі під керівництво доктора Скота Форбуша (англ. Scott Forbush), що виконував дослідження з розмагнічування суден на замовлення військово-морського флоту США. Ральф Ашер зробив значний внесок в розробку детонаторів Mark 32 і Mark 45, торпед, систем управління корабельною артилерією та інших засекречених проектів. За свій вклад був нагороджений відзнакою.

З 1944 по 1955 роки Ральф Алфер пропрацював у лабораторії прикладної фізики (APL) університету Джона Хопкінса над розробкою балістичних ракет і систем наведення.

Докторська дисертаціяРедагувати

В університеті Ральф Алфер знайомиться з Георгієм Гамовим, відомим радянським перебіжчиком, світилом науки, і обирає його собі науковим керівником. Теоретичні побудови Гамова потребували математичних обчислень, які міг надати Ральф.

1948 року Ральф Алфер захистив докторську дисертацію «До питання про походження і відносної поширеності елементів» (англ. On the Origin and Relative Abundance of the Elements) з теорії нуклеосинтезу шляхом захоплення нейтронів і отримав звання доктора фізичних наук. Оскільки дисертація була новаторською, понад 300 осіб взяли участь в її публічному захисті, вона висвітлювалась в анімаційних роботах, в статтях у великих газетах. Це було досить незвично для докторської дисертації. Уперше його робота була видана 1 квітня 1948 року за авторства Алфера, його наукового керівника Гамова і, запрошеного заради красивого заголовка, Ганса Бете — αβγ-стаття[6].

Починаючи з 1948 року, у вільний від основної роботи час, в цій же лабораторії він співпрацює з доктором Робертом Германом (англ. Robert Herman) над теоретичним обґрунтуванням фонового реліктового випромінювання космосу в мікрохвильовому діапазоні[7][8][9]. Ця його робота була забута до початку 1960-х років, поки Роберт Діке і Яків Зельдович не опублікували власні розрахунки.

1964 року Пензіасом і Робертом Вілсоном на радіотелескопі лабораторії Белла було відкрито реліктове випромінювання, виміряна його температура. За це вони отримали нобелівську премію з фізики 1978 року[10].

Пізніша кар'єраРедагувати

1955 року Ральф Алфер перейшов до науково-дослідного центру Дженерал Електрік, займався проблемами входження космічних апаратів в атмосферу Землі. Також не поривав зв'язків з Робертом Германом, що на той час перейшов до дослідницької лабораторії Дженерал Моторс, продовжував розробку космологічних проблем.

1986 року Ральфа Ашера Алфера прийняли до Американської академії мистецтв і наук[11].

З 1987 по 2004 роки працював професором фізики і астрономії в Юніон-коледжі Скенектеді, одночасно обіймаючи посаду директора обсерваторії Дадлі.

2001 року Алфер і Герман (посмертно) у видавництві Оксфордського університету (англ. Oxford University Press) видали свою спільну підсумкову працю з космології — «Генезіс Великого вибуху».

З 2004 року й до самої смерті обіймав посаду заслуженого директора обсерваторії і заслуженого професора в Юніон-коледжі Скенектеді, де отримав звання почесного доктора наук з фізики й астрономії.

У лютому 2007 року Ральф впав і зламав стегно, після тривалої хвороби він помер 12 серпня 2007 року в місті Остін, штат Техас[4].

Громадська діяльністьРедагувати

Ральф Ашер жив досить активним громадським життям. Брав активну участь в місцевому скаутському русі, розвивав скаутське теле- (WMHT-TV) і радіомовлення (WMHT-FM) на території міст Олбані і Скенектаді.

Нагороди і відзнакиРедагувати

Відзнаки Нью-Йоркської академії наук та Інституту Франкліна в Філадельфії.

На основі теоретичних побудов Ральфа Алфера двічі були отримані нобелівські премії, 1978 (Пензіасом і Вілсоном) і 2006 (Мазером і Смутом) років.

СвітоглядРедагувати

НаукаРедагувати

1980 року в бесіді зі своїм сином Віктором під час вибору напрямку вищої освіти Ральф Алфер наголосив, що визнання для нього ніколи не було вирішальним моментом при прийнятті рішень вибору кар'єри, аспірантури:

« Ти повинен насолоджуватися і знаходити задоволення від роботи, яку робиш кожен день, тому що ти не будеш отримувати часто ні нагород, ні схвальних поплескувань по спині. »

У інтерв'ю журналу «Discover» 1999 року Ральф Алфер так визначив першопричини, що штовхають людей займатись наукою:

« Є дві причини, чому ви займаєтесь наукою. Перша з них, це альтруїстичне почуття, що можливо ви зможете зробити свій внесок в скарбницю знань людства про світ. Інша, більш особиста, визначає вашу потребу отримати визнання серед вашого оточення. Чітко й просто[5]. »

РелігіяРедагувати

Незважаючи на те, що Ральф народився в юдейській родині, себе він визнавав агностиком і гуманістом[13]. Після своєї розмовки з равином реформистської синагоги міста Сенектеді, у 1950-60-х роках зблизився з іншими єврейськими родинами унітаристів. 2004 року, ховаючи дружину Луїзу, Ральф Алфер намагався як можна точніше дотримуватись юдейських традиційних обрядів і вимагав того ж самого від свого сина для себе.

РодинаРедагувати

Був одружений на Луїзі Еллен Сімонс. Вона працювала секретаркою в Державному департаменті, хоча за фахом психолог. Пара одружилась на початку 1942 року

Нажив двох дітей: сина Віктора і доньку Гарієт, що вийшла заміж за єврея-фундаменталіста з яким познайомилась в коледжі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2007/08/13/AR2007081301014.html
  3. а б (англ.) John Noble Wilfordaug Ralph Alpher, 86, Expert in Work on the Big Bang, Dies. — The New York Times, 18 серпня 2007 року.
  4. а б (англ.) Obituary: Ralph A. Alpher — Albany (NY) Times-Union, 14 серпня 2007 року.
  5. а б в (англ.) Joseph D'Agnese The Last Big Bang Man — Discover Vol. 20 No. 07, липень 1999 року. pp. 60-67.
  6. (англ.) Alpher, R. A.; Bethe, H.; Gamow, G. (1 April 1948). «The Origin of Chemical Elements». Physical Review 73 (7): 803—804. Bibcode:1948PhRv…73..803A. doi:10.1103/PhysRev.73.803.
  7. (англ.) Gamow, G. (1948). «The Origin of Elements and the Separation of Galaxies». Phys. Rev. 74 (4): 505–6. Bibcode:1948PhRv…74..505G. doi:10.1103/PhysRev.74.505.2.
  8. (англ.) Gamow, G. (30 October 1948). «The Evolution of the Universe». Nature 162 (4122): 680–2. Bibcode:1948Natur.162..680G. doi:10.1038/162680a0. PMID 18893719.
  9. (англ.) Alpher, R. A. (1948). «A Neutron-Capture Theory of the Formation and Relative Abundance of the Elements». Phys. Rev. 74 (11): 1577–89. Bibcode:1948PhRv…74.1577A. doi:10.1103/PhysRev.74.1577. Alpher and Herman first estimated the temperature of the cosmic microwave background as 5° K, and two years later they re-estimated it as 28° K.
  10. (англ.) Erica Westly (October 6, 2008). «No Nobel for You: Top 10 Nobel Snubs». Scientific American.
  11. (англ.) «Book of Members, 1780—2010: Chapter A» (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Retrieved 15 April 2011.
  12. (англ.) «Henry Draper Medal». National Academy of Sciences.
  13. (англ.) Alpher, R. A. Cosmology and Humanism. — Humanism Today 3: pp. 15–27.

ПосиланняРедагувати