Відкрити головне меню
Reichskommissariat Turkestan
Райхскомісаріат Туркестан
Планований райхскомісаріат Німеччини
не існував
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Райхскомісаріату Туркестан
Пропонований райхскомісаріат (зеленим) з можливими включеннями Марій Ел і Удмуртія (синім)
Столиця не визначена
Мови німецька мова, тюркські мови, таджицька мова
Релігії іслам
Форма правління цивільна адміністрація
Райхскомісар не призначений
Історичний період Друга світова війна
 - Засновано не утворений
 - Ліквідовано  
Попередник
Наступник
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg Російська РФСР
Flag of the Kazakh Soviet Socialist Republic.svg Казахська РСР
Flag of the Uzbek Soviet Socialist Republic.svg Узбецька РСР
Flag of the Turkmen Soviet Socialist Republic.svg Туркменська РСР
Flag of the Kyrgyz Soviet Socialist Republic.svg Киргизька РСР
Flag of the Tajik Soviet Socialist Republic.svg Таджицька РСР
Російська РФСР Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg
Казахська РСР Flag of the Kazakh Soviet Socialist Republic.svg
Узбецька РСР Flag of the Uzbek Soviet Socialist Republic.svg
Туркменська РСР Flag of the Turkmen Soviet Socialist Republic.svg
Киргизька РСР Flag of the Kyrgyz Soviet Socialist Republic.svg
Таджицька РСР Flag of the Tajik Soviet Socialist Republic.svg

Райхскомісаріа́т Туркеста́н (нім. Reichskommissariat Turkestan або Turkistan, скорочено RKT) — райхскомісаріат у складі Третього Рейху, який планувалося утворити на території середньоазійських республік Радянського Союзу після сподіваної перемоги Німеччини в Німецько-радянській війні.[1]

Радянський історик Лев Безименський твердив, що як назви даної території розглядалися і такі: Пантуркестан (нім. Panturkestan), Великий Туркестан (нім. Großturkestan) та Магометанська імперія (нім. Mohammed-Reich).[2]

ПередісторіяРедагувати

Пропозицію щодо райхскомісаріату в цьому регіоні вніс нацистський ідеолог Альфред Розенберг, однак її відхилив Адольф Гітлер, який сказав Розенбергу, що на той момент у таких справах слід обмежитися Європою.[3]

Перед розгортанням операції «Барбаросса» Розенберг включив у свої плани на майбутнє утвердження німецького панування над залишками Радянського Союзу переважно тюркські в етнічному відношенні та мусульманські землі СРСР у Середній Азії з огляду на їхній історичний антагонізм щодо розширення російського владарювання у цих краях, незважаючи на свої сумніви, що німецькі завоювання простяглися б аж так далеко на схід.[4] Його первинна пропозиція спричинила створення низки «дерусифікованих» і прихильних до німців сюзеренітетів навколо російського «ядра», яке являла собою Московія і яку належало позбавити доступу до Балтійського і Чорного морів. Такими утвореннями були б Велика Фінляндія, Балтійський регіон, Біла Рутенія, Велика Україна, Великий Кавказ, Туркестан, Ідель-Урал і Сибір, тоді як широка ділянка території на західному кордоні з Німеччиною мала стати або частиною останньої або іншим чином підпасти під її прямий контроль.[4]

Цю пропозицію відхилив Адольф Гітлер через невідповідність його заявленій меті здобуття для Німеччини достатнього «життєвого простору» на сході. За наказами Гітлера Розенберг також відклав пропозицію про німецьку цивільну адміністрацію у Середній Азії принаймні на найближче майбутнє, натомість йому було доручено поки що зосередити свою роботу над європейською частиною СРСР.[1]

Розенберг отримував поради з туркестанського питання від узбецького емігранта Велі Каюн Хана (англ. Veli Kayyun Han),[5] який з серпня 1942 очолював колаборантський берлінський Туркестанський національний комітет, що діяв при Імперському міністерстві у справах окупованих східних територій.

ПротяжністьРедагувати

Докладніше: Туркестан

План Розенберга передбачав включення в цей райхскомісаріат п'ятьох середньоазійських радянських республік: Казахської РСР, Узбецької РСР, Туркменської РСР, Таджицької РСР і Киргизької РСР.[5] Населення цих республік не було однорідно тюркським за етнічним складом (зокрема, у Таджикистані, де насправді переважало населення іранського походження, яке говорить іранськими мовами), але в цілому їх об’єднувала спільна мусульманська релігія.

Німецькі плани щодо райхскомісаріату Туркестан охоплювали і території Горно-Алтайської автономної області, Татарської АРСР і Башкирської АРСР також на основі спільної релігії і етнічності.[5][6] Деякі джерела навіть згадують про можливість включення сюди і Марійської та Удмуртської АРСР, незважаючи на уральське походження корінних народів цих земель.[6]

Східний рубіж всієї цієї території за час Другої світової війни так і не було остаточно встановлено. У разі, якби сили Осі зайняли ще не завойовану на той час решту Радянського Союзу, Японська імперія наприкінці 1941 року запропонувала делімітацію регіону вздовж лінії 70° східної довготи, що являло б собою західний кордон її власних володінь у Великій східноазійській сфері спільного розквіту.[7] Новий змінений варіант цієї пропозиції перемістив кордон далі на схід, до східного кордону радянських республік Середньої Азії з Республікою Китай і по Єнісею в Сибіру.[8]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dallin, Alexander (1958). German rule in Russia 1941–1945: A Study of Occupation Policies, p. 65 (see note 1). Westview press. (англ.)
  2. Bezymenskiĭ, Lev (1968). Sonderakte "Barbarossa".. Deutsche Verlag-Anstalt. с. 225.  (нім.)
  3. Alexander Dallin. German rule in Russia, 1941-1945: a study of occupation policies. Westview Press, 1981. P. 53. (англ.)
  4. а б Berkhoff, Karel Cornelis (2004). Harvest of despair: life and death in Ukraine under Nazi rule, p. 47. Copyright by the President and Fellows of Harvard College.
  5. а б в Безыменский А. А. Генеральный план «Ост»: замыслы, цели, реальность // Вопросы истории. – 1978. – № 5. – С. 78 (рос.)
  6. а б План раздела мира между странами Оси Архівовано 8 лютий 2012 у Wayback Machine. (рос.)
  7. Gerhard L Weinberg (2005). Visions of Victory: The Hopes of Eight World War II Leaders, p. 13. Cambridge University Press. (англ.)
  8. Rich, Norman (1973). Hitler's War Aims: Ideology, the Nazi State, and the Course of Expansion, p. 235. W.W. Norton & Company Inc. (англ.)