Іра́нські наро́ди, Іра́нці (перс. ایرانی‌ها‎ — irånihå, тадж. ероніҳо, пашто ایرانیان irāniyān, курд. ایرانی/Îranî, осет. ирайнæгтæ) — група народів спільного походження, що розмовляють іранськими мовами арійської гілки індоєвропейської сім'ї мов. Нині населять Іран, Афганістан, Таджикистан, Пакистан, Туреччину, Ірак, а також Сирію, Оман, Узбекистан, КНР, Азербайджан, Вірменію, Грузію та РФ.

Іранці
Кількість приблизно 150 млн осіб
Ареал Середній Схід, Середня Азія, Пакистан, Закавказзя і Північний Кавказ
Близькі до: Індоарійці, Дарди, Нуристанці, Індоєвропейці
Мова Іранські мови
Релігія Переважно іслам, також зороастризм, християнство, бахаїзм, єзидизм, юдаїзм

Походження назви ред.

Етнонім «іранці» походить від історичної назви «Іран» (перс. ايران‎ [ʔiɾɒn]), що в свою чергу походить від давньоіранського a(i)ryāna — арійська (земля), (земля) аріїв. Порівн. авест. Airyana — «арійський», airyō.šayana — «обитель аріїв», iryå daiŋhāwō — «країни аріїв», парф. і согд. aryān — «Іран», алан. * alān «алан».

Етногенез ред.

Походження іраномовних народів пов'язано з розпадом індоіранців, що відбувався приблизно на початку II тис. до н. е. на колишній території стародавньої доіндоіранської Бактріано-Маргіанської культури (Середня Азія і Афганістан)[1]. У результаті з'явилися спочатку компактні спільності індоаріїв, мітаннійців і власне іранців, які опинилися розділеними географічними і лінгвістичними бар'єрами. З кінця II по кінець I тис. до н. е. відбувається широка експансія іраномовних племен з Середньоазійського регіону, в результаті якої іранці розселилися на значних територіях Євразії від заходу Китаю до Месопотамії і від Гіндукушу до Північного Причорномор'я.

Неоднозначність терміну «іранці» ред.

У сучасному вживанні словом «іранці» частіше позначають жителів сучасного Ірану, особливо персомовного, що передусім пов'язано з офіційним перейменуванням в 1935 році цієї країни з «Персії» в «Іран». Тим часом сам термін «Іран» спочатку вживався для набагато ширшого регіону, що включає також Афганістан і південь Середньої Азії (Великий Хорасан). Для розрізнення понять « сучасна держава Іран» та «історичний Іран» для останнього вживають вираз «Великий Іран» (англ. Greater Iran).

Крім того, сам термін «Іран» пов'язаний насамперед з перською мовою і перською епічною традицією (див. Шахнаме). В інших іраномовних народів складалися свої позначення на базі загального древнього етноніма, наприклад, у предків осетинів: alan <* aryāna.

Іранські мови ред.

Докладніше: Іранські мови

Іранські мови — група всередині арійської гілки індоєвропейських мов, найбільш близькі до них мови індоарійскі і дардські, що походять з ними з однієї індоіранської спільноти, яка розпалася приблизно на поч. II тис. до н. е.

В результаті міграцій на значні відстані і посилення ізоляції іранська єдність розпадається на поч. I тис. до н. е., тому іранська мовна група сильно диференційована, і мови крайніх її гілок абсолютно не взаємозрозумілі.

Для новоіранської спільноти характерно багатовікове панування перської розмовної і літературної мови (та її близькоспоріднених гілок у вигляді мови дарі і таджицької) і придушення ними решти іранських мов, наслідки чого спостерігаються і донині.

Давні іранці ред.

 
Скіфи. Промальовування посудини з Куль-Оби

До кінця I тис. до н. е. іранські народи розселилися на величезних територіях, що включали Іранське плато, Середню Азію, Гіндукуш аж до Інда, Сіньцзян, Казахстан, степи на північ від Кавказу і Чорного моря.

Слідом за іранськими мовами древні іранські народи іноді прийнято ділити на західних і східних, хоча для самих древніх іранців таке ділення навряд чи було актуальним, оскільки в I тис. усі іранські мови були ще дуже близькі одна до одної. Набагато актуальніше було розходження за господарським типом: одні іранські народи були осілими землеробами або гірськими напівосілими пастухами, інші освоїли кочовий спосіб життя.

Сучасні іранські народи ред.

Історія формування ред.

У порівнянні з древньою епохою етнічна карта сучасних іранських народів зазнала істотної зміни. Основними віхами тут стали:

Список сучасних іранських народів ред.

 
Даріуш Талан, іранський музикант з таром
 
Літній таджик
 
Пуштуни: губернатори афганських провінцій
 
белуджський селянин в Пакистані

Існують також інші локальні групи іранців — носії окремих «малих» мов, які зазвичай етнічно не відокремлюють себе від навколишнього їх іранського народу (персів, пуштунів, курдів) і часто двомовні.

Крім того, в арабських країнах Перської затоки проживають персомовні групи іранського походження: аджам (Бахрейн) і хувала (ОАЕ, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія, Бахрейн)

Юдеї, що проживають в іраномовних регіонах, є носіями різноманітних єврейсько-іранських мов.

Примітки ред.

  1. .com/trogholm/wonder/indoeuropean/indoeuropean3.html «The Paleolithic Indo-Europeans»[недоступне посилання з червня 2019] — Panshin.com. Retrieved 4 June 2006.
  2. Ізмайлова А.А Талишев (Етнокультурні процеси). Архів оригіналу за 1 жовтня 2005. Процитовано 18 серпня 2012.