Відкрити головне меню

Раймундо Бібіан «Мумо» Орсі (ісп. Raimundo Bibiani «Mumo» Orsi; 2 грудня 1901, Авельянеда, Аргентина — 6 квітня 1986, Сантьяго, Чилі) — аргентинський і італійський футболіст, нападник. Переможець другого чемпіонату світу.

Ф
Раймундо Орсі
Raimundo Orsi Independiente.jpg
Особові дані
Народження 2 грудня 1901(1901-12-02)
  Авельянеда, Аргентина
Смерть 6 квітня 1986(1986-04-06) (84 роки)
  Сантьяго, Чилі
Зріст 169
Вага 66
Прізвисько Мумо,
Комета Амстердама
Громадянство Аргентина Аргентина
Італія Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1918—1928 Аргентина «Індепендьєнте»
1928—1935 Італія «Ювентус» 176 (77)
1935 Аргентина «Індепендьєнте» 32 (9)
1936 Аргентина «Бока Хуніорс» 11 (0)
1937 Аргентина «Платенсе» 27 (10)
1937 Аргентина «Альмагро» 23 (13)
1938 Уругвай Пеньяроль ? (?)
1939—1940 Бразилія Фламенго 11 (2)
Національна збірна
1924—1928 Аргентина Аргентина 13 (3)
1929—1935 Італія Італія 35 (13)
1936 Аргентина Аргентина 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

БіографіяРедагувати

Народився в родині італійця та іспанки. В дитинстві, як і решта сусідських дітлахів, вагаь вільний час грав у футбол на вузьких вуличках рідної Авельянеди. Свою яскраву футбольну кар'єру почав у юнацькій команді клубу «Індепендьєнте», вже в шістнадцять років дебютував за основний склад у матчі проти «Расінга». Популярність нападника ззрістала від матча до матчу.

Він діяв на лівому фланзі і приводив публіку в захват своїми стрімкими проходами. Володів невичерпним арсеналом фінтів, завжди користуючись якраз тим, якого не очікували захисники. Його рейди закінчувалися або передачами в центр штрафного майданчика на кого-небудь з партнерів, або власним ударом з гострого кута.

У грудні 1920 року зіграв першу гру в чемпіонаті Аргентини, у тому ж матчі дебютував і Мануель Сеоане. 1922 року «Індепендьєнте» став чемпіоном країни, вперше у своїй історії. В 1927 році клуб зміг повторити це досягнення. Також, тричі поспіль здобував перемоги у кубку Незалежності (1924, 1925, 1926).

У складі національної збірної дебютував 10 серпня 1924 року. У Буенос-Айресі аргентинці зіграли внічию з командою Уругваю. 1927 року збірна Аргентини стала чемпіоном Південної Америки, але Орсі провів лише один матч на турнірі — у півфіналі проти перуанців.

Футбольне визнання прийшло наступного року, на Олімпійських іграх в Амстердамі. Команда впевнено здобувала перемоги над європейськими командами. У фіналі вийшли дві південноамериканські збірні.

 
Раймундо Орсі («Ювентус»)

Команда Уругваю взяла реванш за поразку на чемпіонаті Південної Америки, хоча для цього довелося проводити додаткови матч — перший, між гідними суперниками, закінчився внічию. Але навіть і після поразки, збірна Аргентини справила величезне враження на футбольну Європу. На гру Орсі звернув увагу Джованні Аньєллі — власник автомобільної компанії ФІАТ і президент футбольної команди «Ювентус».

За перехід гравця італійський клуб заплатив сто тисяч лір, а сам Орсі отримував зарплату у 8 тисяч лір щомісяця[1]. Також Аньєллі подарував Орсі новенький автомобіль «Fiat 509». Щоправда, через оформлення всіх необхідних паперів, дебют у новій команді відбувся лише через півроку.

Перший «оріунді» в італійському футболу. Незабаром туринський клуб підсилився ще двома аргентинцями: Ренато Чезаріні і Луїсом Монті. У першій половині 30-х років «Ювентус» встановив феноменальний рекорд Серії «А» — п'ять чемпіонських титулів поспіль. Провідними гравцями були воротар Джанп'єро Комбі, захисники Умберто Калігаріс, Вірджиніо Розетта, півзахисники Луїджі Бертоліні, Луїс Монті, Маріо Варльєн, нападники Джованні Феррарі, Раймундо Орсі, Джованні Варльєн, Ренато Чезаріні і Феліче Борель. Очолював команду Карло Каркано. У перших трьох сезонах — найвлучніший гравець команди. Всього зашість сезонів провів 176 лігових матчів, 77 голів.

Італійське «коріння» давало змогу грати і в збірній. У дебютному матчі, 1 грудня 1929 року, проти португальської команди він забив два м'ячі. А через півтора року, в матчі з тими ж португальцями, Орсі забив неймовірний гол, безпосередньо з кутового. Історики футболу вважають, що це був перший гол, забитий саме таким чином.

Вершиною його футбольній біографії став чемпіонат світу 1934 року, хоча участь на цьому турнірі була під великим питанням. 24 грудня 1933 року, у матчі проти «Наполі», отримав тяжку травму: бразилець Жуан Фантоні зламав йому малогомілкову кістку. У лікарні провів шість тижнів, а ще три місяці навіть не тренувався. Однак тренер «Скуадри адзурри» Вітторіо Поццо бачив його в основі своєї команди. Два м'ячі, забиті у першій грі першості проти збірної США, підтвердили правильність рішення італійського наставника.

У фінальному матчі, чехословацькі футболісти відкрили рахунок за 20 хвилин до кінця поєдинку (Антонін Пуч) і мали можливість забити другий м'яч. Глядачі на трибунах римського стадіону притихли, вже не вірячи в те, що італійці зможуть відігратися. До кінця другого тайму залишалося всього 8 хвилин, коли Раймундо Орсі перехитрив на своєму фланзі двох чехословацьких захисників і під гострим кутом вийшов до воріт. М'яч, після його удару, Франтішек Планічка зумів лише зачепити кінчиками пальців. У додатковий час Анджело Ск'явіо забив другий гол, який виявився вирішальним.

За підсумками турніру увійшов до «символічної збірної»:

Воротар: Рікардо Самора.

Захисники: Хасінто Кінкосес, Еральдо Мондзельйо.

Півзахисники: Луїс Монті, Аттіліо Ферраріс, Леонардо Сілауррен.

Нападники: Джузеппе Меацца, Раймундо Орсі, Енріке Гвайта, Маттіас Сінделар, Олдржих Неєдлий.

1935 року Італія розпочала війну в Ефіопії, а на Апеннінах почалася загальна мобілізація. Раймундо Орсі вирішив повернутися до Південної Америки. По одному сезону захищав кольори аргентинських клубів«Індепендьєнте», «Бока Хуніорс», «Платенсе», «Альмагро». Грав за уругвайський «Пеньяроль» і бразильський «Фламенго». 9 серпня 1936 року провів останній матч у складі збірної Аргентини, перемога над уругвайцями з мінімальним рахунком 1:0.

Завершивши кар'єру гравця, працював тренером у клубах Мексики, Аргентини і Чилі, у тому числі «Росаріо Сентраль» «Мендосі», «Атланті».

ДосягненняРедагувати

СтатистикаРедагувати

Статистика виступів у «Ювентусі»:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Мітропи
Ліга Ігри Голи Ігри Голи
1929/30 «Ювентус» Д-1 34 15
1930/31 «Ювентус» Д-1 33 20
1931/32 «Ювентус» Д-1 32 20
1932/33 «Ювентус» Д-1 32 10 3
1933/34 «Ювентус» Д-1 24 8 4 5
1934/35 «Ювентус» Д-1 21 4
Усього 176 77
 Статистика матчів і голів за збірну —   Аргентина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
10/08/1924 Буенос-Айрес Аргентина   0 – 0   Уругвай Товариський матч -
31/08/1924 Монтевідео Уругвай   2 – 3   Аргентина Товариський матч -
14/07/1927 Монтевідео Уругвай   0 – 1   Аргентина Товариський матч -
29/08/1927 Буенос-Айрес Аргентина   0 – 1   Уругвай Товариський матч -
27/11/1927 Ліма Перу   1 – 5   Аргентина Кубок Америки - 3 титул
01/04/1928 Лісабон Португалія   0 – 0   Аргентина Товариський матч -
29/05/1928 Амстердам Аргентина   11 – 2   США ОІ 1928 2
02/06/1928 Амстердам Аргентина   6 – 3   Бельгія ОІ 1928 1
06/06/1928 Амстердам Аргентина   6 – 0   Єгипет ОІ 1928 -
10/06/1928 Амстердам Уругвай   1 – 1   Аргентина ОІ 1928 - Фінал (перший матч) -
13/06/1928 Амстердам Уругвай   2 – 1   Аргентина ОІ 1928 - Фінал (перегравання) - 2 місце
28/09/1928 Авельянеда Аргентина   1 – 0   Чилі Товариський матч -
09/08/1936 Авельянеда Уругвай   0 – 1   Аргентина Товариський матч -
Усього Матчів 13 Голів 3
 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
01/12/1929 Мілан Італія   6 – 1   Португалія Товариський матч 2
09/02/1930 Рим Італія   4 – 2   Швейцарія Товариський матч 1
02/03/1930 Франкфурт Німеччини   0 – 2   Італія Товариський матч -
06/04/1930 Амстердам Нідерланди   1 – 1   Італія Товариський матч -
11/05/1930 Будапешт Угорщина   0 – 5   Італія Кубок Центральної Європи -
22/06/1930 Болонья Італія   2 – 3   Іспанія Товариський матч -
25/01/1931 Болонья Італія   5 – 0   Франція Товариський матч -
22/02/1931 Мілан Італія   2 – 1   Австрія Кубок Центральної Європи 1
29/03/1931 Берн Швейцарія   1 – 1   Італія Кубок Центральної Європи -
12/04/1931 Порту Португалія   0 – 2   Італія Товариський матч 1
19/04/1931 Більбао Іспанія   0 – 0   Італія Товариський матч -
20/05/1931 Рим Італія   3 – 0   Шотландія Товариський матч 1
15/11/1931 Рим Італія   2 – 2   Чехословаччина Кубок Центральної Європи -
13/12/1931 Турин Італія   3 – 2   Угорщина Кубок Центральної Європи 1
14/02/1932 Неаполь Італія   3 – 0   Швейцарія Кубок Центральної Європи -
20/03/1932 Відень Австрія   2 – 1   Італія Кубок Центральної Європи -
10/04/1932 Париж Франція   1 – 2   Італія Товариський матч -
08/05/1932 Будапешт Угорщина   1 – 1   Італія Кубок Центральної Європи -
28/10/1932 Прага Чехословаччина   2 – 1   Італія Кубок Центральної Європи -
27/11/1932 Мілан Італія   4 – 2   Угорщина Товариський матч 2
01/01/1933 Болонья Італія   3 – 1   Німеччина Товариський матч -
12/02/1933 Брюссель Бельгія   2 – 3   Італія Товариський матч -
02/04/1933 Женева Швейцарія   0 – 3   Італія Кубок Центральної Європи -
07/05/1933 Флоренція Італія   2 – 0   Чехословаччина Кубок Центральної Європи -
13/05/1933 Рим Італія   1 – 1   Англія Товариський матч -
22/10/1933 Будапешт Угорщина   0 – 1   Італія Кубок Центральної Європи -
03/12/1933 Флоренція Італія   5 – 2   Швейцарія Кубок Центральної Європи 1
27/05/1934 Рим Італія   7 – 1   США Mondiali 2
31/05/1934 Флоренція Італія   1 – 1   Іспанія Mondiali -
01/06/1934 Флоренція Італія   1 – 0   Іспанія Mondiali -
03/06/1934 Мілан Італія   1 – 0   Австрія Mondiali -
10/06/1934 Рим Італія   2 – 1 д.ч.   Чехословаччина Mondiali 1 1 титул
14/11/1934 Лондон Англія   3 – 2   Італія Товариський матч -
09/12/1934 Мілан Італія   4 – 2   Угорщина Товариський матч -
24/03/1935 Відень Австрія   0 – 2   Італія Кубок Центральної Європи -
Усього Матчів 35 Голів 13

Фінал чемпіонату світу 1934 року:

10 червня 1934
17:30 UTC+1
  Італія 2 – 1   Чехословаччина
Орсі   81'
Ск'явіо   95'
Протокол
  76' Пуч
«Стадіо Націонале ПНФ», Рим
Глядачів: 45,000
Арбітр: Іван Еклінд (Швеція)

Італія: Джанп'єро Комбі, Еральдо Мондзельйо, Луїджі Аллеманді, Аттіліо Ферраріс, Луїс Монті, Луїджі Бертоліні, Енріке Гвайта, Джузеппе Меацца, Анджело Ск'явіо, Джованні Феррарі, Раймундо Орсі.

Чехословаччина: Франтішек Планічка, Йозеф Чтиршокий, Ладислав Женишек, Рудольф Крчил, Штефан Чамбал, Йозеф Коштялек, Антонін Пуч, Олдржих Неєдлий, Їржі Соботка, Франтішек Свобода, Франтішек Юнек.

ПриміткиРедагувати

  1. Для порівняння: чоловічий костюм коштував 90 лір, а середня заробітна плата в Італії близько 220 лір

ПосиланняРедагувати