Припутні (Прилуцький район)
При́путні — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 674 особи[1]. Входить до складу Ічнянської міської громади.
село Припутні | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Чернігівська область |
Район | Прилуцький район |
Тер. громада | Ічнянська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA74080030400096649 ![]() |
Облікова картка | картка ВР |
Основні дані | |
Засноване | 1710 |
Населення | 650 |
Площа | 2,184 км² |
Густота населення | 308,61 осіб/км² |
Поштовий індекс | 16720 |
Телефонний код | +380 4633 |
День села | 13 жовтня. |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°57′2″ пн. ш. 32°13′56″ сх. д. / 50.95056° пн. ш. 32.23222° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
128 м |
Водойми | Удай |
Місцева влада | |
Адреса ради | 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Географія
ред.Село Припутні лежить на північному заході району, на правому березі річки Удай. За 2,5 км вище за течією розташоване село Вишнівка, нижче за течією на відстані 3,5 км — село Томашівка, на протилежному березі річки — села Безбородьків та Селихів.
Відстань до Чернігова — 140 км[2], від Ічні — 25 км[2]. Найближча залізнична станція — Крути на лінії Бахмач — Ніжин за 18 км.
Площа села близько 2.5 км²[1]. Висота над рівнем моря — 131 м[3].
Історія
ред.В цій місцевості люди проживали з давніх-давен. Поблизу села виявлено поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). На території села знайдено скарб римських монет II-III сторіччя[4].
Село засноване у першій половині XVII століття. В 1846 році в селі проживало 1345 осіб.[5]
На фронтах Другої світової війни воювали 570 жителів Припутнів, 142 з них за мужність і відвагу, виявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 286 — загинули. У 1958 році в центрі села був встановлений пам'ятник на честь радянських воїнів, які загинули в боях за село, а у 1972 році — обеліск Слави воїнам-односельцям, полеглим на фронтах війни[4].
У повоєнний період у селі була центральна садиба колгоспу імені Ватутіна, за яким було закріплено 6746 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3041 га орної землі. Це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові та технічні культури, розвивали м'ясо-молочне тваринництво.
На початку 1970-х населення села становило 2035 осіб[4]. Нині в селі живе 674 мешканці[1].
Тут під час російського вторгнення підрозділ старшого лейтенанта Володимира Сидунця знищив російський дивізіон ракетних комплексів «Іскандер».[6]
До 2016 року орган місцевого самоврядування — Припутнівська сільська рада.
28 вересня 2017 року у широкий прокат вийшла стрічка режисера Аркадія Непиталюка «Припутні». Частина зйомок відбувалась у селі.[7]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 667 | 98.96% |
російська | 7 | 1.04% |
Усього | 674 | 100% |
Інфраструктура
ред.У селі є загальноосвітня школа, клуб, амбулаторія, магазин, відділення зв'язку, бар.
Працює сільськогосподарське підприємство «Довіра».
Відомі люди
ред.У селі проживає художник і письменник Жила Микола Григорович.
У селі вчителем німецької мови працював поет-шістдесятник Микола Клочко.
У селі народився художник Полуда Володимир Васильович (який нині проживає в м. Ніжин Чернігівської області).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
- ↑ а б Маршрут від Чернігова до Припутнів.[недоступне посилання] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Припутні [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- ↑ Сповідні відомості за 1846 рік
- ↑ Зеленський вручив ордени героям України: серед них льотчики, які прорвались в Маріуполь
- ↑ 10 фактів про фільм «Припутні». open.ua (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
Література
ред.- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.