Відкрити головне меню

Польсько-українська практична транскрипціядовідка для перекладу українською мовою польських власних імен, географічних назв, реалій без перекладу тощо. Що відбувається згідно з уніфікованими правилами практичної транскрипції.

Закінчення пол. -owa, пол. ówna, що вказують на носіїв відповідних прізвищ дружин і дочок, передаються українською мовою без цих закінчень, наприклад: з пол. Orzeszkowaукр. Ожешко.

У польській мові є імена та назви, що передаються українською мовою традиційно, з відступом від правил (наприклад, з пол. Krakówукр. Краків, а не «Кракув»). Написання цих імен і назв необхідно встановлювати відповідно довідників.

Загальні правила траслітерації мають виключення, подані для зручності окремо у наступному розділі.

Літера/буквосполучення Позиція в слові Передача
a а[1]
після l я[1]
ą он[2]
перед b, p ом[2]
після l ьон[1]
після l і перед b, p ьом[1]
b б[1]
c ц[1]
сh х[1]
cz ч[1]
ć ць[1]
d д[1]
dz дз[1]
дзь[1]
дж[1]
e е[2]
ę ен[2]
перед b, p ем[2]
f ф[1]
g ґ[1]
h г[1]
i в кінці слова/перед приголосними і[1]
в кінці слова/перед приголосними та після ш, ч, ж, щ, ц и[2]
ia я[1]
після b, p, w ’я[1]
ьон[1]
після b, p, w йон[1]
перед b, p йом[1]
ie е[2]
на початку слова/після голосних єн[1]
після b, p, m ’єн[1]
після решти приголосних ен[1]
на початку слова/після голосних та перед b, p єм[1]
після b, p, m та перед b, p ’єм[1]
після решти приголосних та перед b, p ем[1]
io на початку слова/після голосних/після б, п, в, м, ф йо[2]
для решти випадків ьо[2]
ю[1]
після b, p, w ’ю[1]
iu ю[1]
j в кінці слова/перед приголосними й[1]
ja на початку слова/після голосних я[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ья[1][2]
після решти приголосних ’я[1][2]
на початку слова/після голосних йон[1]
на початку слова/після голосних та перед b, p йом[1]
після приголосних ьон[1]
після приголосних та перед b, p ьом[1]
je на початку слова/після голосних є[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ьє[1][2]
після решти приголосних ’є[1][2]
на початку слова/після голосних єн[1]
на початку слова/після голосних і перед b, p єм[1]
після приголосних ’єн[1]
після приголосних та перед b, p ’єм[1]
jo на початку слова/після голосних йо[1]
після приголосних ьо[1]
на початку слова/після голосних ю[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ью[1][2]
після решти приголосних ’ю[1][2]
ju на початку слова/після голосних ю[1]
після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: ью[1][2]
після решти приголосних ’ю[1][2]
k к[1]
l перед голосними л[1]
в кінці слова/перед приголосними ль[1]
ł л[1]
m м[1]
n н[1]
ń нь[1]
o о[1]
після l ьо[1]
ó у[1]
після l ю[1]
p п[1]
r р[1]
rz ж[1]
перед/після ch, k, p, t ш[1]
s с[1]
sz ш[1]
szcz щ[1]
ś сь[3]
t т[1]
u у[1]
після l ю[1]
w в[1]
y и[1]
z з[1]
ź зь[3]
ż ж[1]

Окремі правилаРедагувати

  1. У географічних назвах, що мають у польській мові форму, спільну з відповідною українською, польське ia передається через і: Біла Підляська, Білосток тощо.[2]
  2. Польське i передається як и в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович) (§104, п. 5, б), географічних назвах із суфіксом -иця (§109, п. 9, б), у географічних назвах із кінцевими -ида, -ика (§90, п. 5, в, 2) та у географічних назвах із звукосполученням ри перед приголосним (крім j)(§90, п. 5, в, 4)[2]
  3. Прикметникові закінчення, що входять до складу слов'янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Стальова Воля.[2]
  4. Твердий кінцевий приголосний основи ц пом'якшується в усіх слов'янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Дембиця, Ломниця.[2]
  5. Суфікси географічних назв -ski, -ska, -skie, -skie передаються відповідно українськими суфіксами -ський, -ська, -ське, -ські; -сki, -сkа, -сkіе, -сkіе передаються відповідно як -цький, -цька, -цьке, -цькі, а -dzki, -dzkа, -dzkіе, -dzkіе - як -дзький, -дзька, -дзьке, -дзькі[2]
  6. При творенні прикметника за допомогою суфікса -sk- від географічної назви, що закінчується на приголосний g, ż, або z, суфікс –ськ- змінюється на –зьк-: Tarnobrzeski (від Tarnobrzeg) – Тарнобжезький (§ 113, п. 2, а)[2]
  7. М'якість польських приголосних n´, s´, с´ (dz´) у прізвищах перед суфіксами -ський, -цький і м'якими приголосними не позначається м'яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом'якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік (§ 104, п. 9) [2]
  8. Польські назви, які складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, передаються українською мовою через дефіс, при цьому кожне слово складеної назви пишеться з великої букви: Кадлуб-Туравський, Новогруд-Бобжанський. (§114, п. 3, а) [2] Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника пишуться окремо Стальова Воля, Зелена Гура, Біла Підляська (§114, п. 1, а) [2]

Традиційні назви[1]Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс бт бу бф бх бц бш бщ бю бя ва вб вв вг вд ве вж ви Інструкція з передачі українською мовою географічних назв і термінів Польщі. Міністерство екології та природних ресурсів України. 2001. Процитовано 30 квітня 2013. 
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб Український правопис. НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. 2012. 
  3. а б За свідченнями очевидців справжньої польської вимови.

Див. такожРедагувати