Відкрити головне меню

Полтáвський тролéйбус — діюча в обласному центрі місті Полтаві тролейбусна система України.

Полтавський тролейбус
Тролейбус-полтава-01.jpg
Тролейбусна система
Країна Україна Україна
Місто  Полтава
Дата відкриття 13 вересня 1962
Кількість маршрутів 10
Пасажиропотік 28 034,4 тис. чол. (2016)[1]
Довжина контактної мережі 73,2 км[2]
Кількість депо 1
Кількість тролейбусів 66 пасажирських, 3 службових
(грудень 2018)[3]
Моделі тролейбусів в експлуатації ЮМЗ Т1ЮМЗ Т2ЮМЗ Е186,
Богдан Т701.10Богдан Т701.17КТГ-1
Вартість проїзду 3,00
з 15 травня 2019
Експлуатуюче підприємство КП «Полтаваелектроавтотранс»
Полтавської міської ради
Полтавський тролейбус у Вікісховищі?

Власником тролейбусної мережі є місто, забезпечення перевезень пасажирів здійснює комунальне підприємство «Полтаваелектроавтотранс» Полтавської міської ради.

Єдине тролейбусне депо Полтави розташоване у Київському районі за адресою: вул. Халтуріна, 10.

ІсторіяРедагувати

У Полтаві ще у 1913 році планувалось запустити трамвай, що мав сполучити два залізничні вокзали, — муніципалітет виділив відповідні кошти на проектування. На перепоні втілення цих планів встала Перша світова війна, потому — революційні події (1917—1921) років. Вже за СРСР, у 19221924 роках до «трамвайної ідеї» повернулися знову — лінію не тільки спроектували, а і почали будувати, однак зрештою неообхідні кошти спрямували на іншу новобудову, а вже прокладену колію розібрали.

12 грудня 1948 року, коли в Полтаві постало питання про громадський транспорт, зародилася ідея про будівництво полтавського тролейбуса — своїм наказом за № 305 облвиконком підтвердив цей свій намір, однак ідея знайшла втілення лише за роки.

У квітні 1954 року було розроблено проект будівництва тролейбусного комплексу, згідно якого планувалося прокласти 38 км ліній, побудувати 4 тягові підстанції (ТП) і депо. Через низку причин будівництво не відбулося.

У грудні 1959 року затверджений остаточний проект будівництва тролейбусної системи, перша черга якого складалася з депо на 50 машино-місць, двох тягових підстанцій і лінії між двома залізничними вокзалами довжиною 13 км.

У листопаді 1960 року розпочато будівництво ремонтних майстерень (депо) на вулиці Халтуріна.

У травні 1962 року на навчання в Харківське ТТУ відправлено майбутніх полтавських електротранспортників (водіїв, слюсарів, електромонтерів).

Перший пробний рейс полтавського тролейбуса відбувся 4 вересня 1962 року, а урочисте відкриття тролейбусного руху в Полтаві відбулося 14 вересня 1962 року. Спорудження лінії від Південного до Київського вокзалу велося інтенсивними темпами — за 8 місяців було освоєно 2 млн карбованців капіталовкладень. І хоча вже традиційним стало відправлення у провінційні міста для запуску ліній застарілих моделей, полтавській міській владі вдалося заполучити для старту міського тролейбуса 8 новеньких машин ЗіУ-5. Почалися регулярні пасажирські перевезення по маршруту № 1 Київський вокзал — Південний вокзал.

У травні 1963 року надійшли перші тролейбуси Київ-5ЛА, створені на базі автобуса ЛАЗ-695Б. Через два роки основою рухомого складу будуть тролейбуси Київ-5ЛА і ОдАЗ-695Т.

Від 1963 року парк полтавських тролейбусів поповнився тролейбусами Київ-5 і 16-ма Київ-6.

28 червня 1963 року введено в експлуатацію лінію тролейбусного маршруту № 2 від Південного вокзалу вулицею Європейською до Склозаводу.

2 березня 1964 року відкрито лінію маршруту № 3 вулицею Маршала Бірюзова (тоді — вул. Решетилівська) до Браїлків.

У листопаді 1964 року введений в експлуатацію ексклюзивний тролейбус МТБЕС, який був отриманий в якості братської допомоги з Харківського ТТУ у 1962 році.

Протягом 1965 — 1971 років в Полтаву надійшли тролейбуси різних моделей виробництва Київського заводу електротрансопрта ім. Ф. Дзержинського: «КТБ-1», «Київ-2», «Київ-3», «Київ-4», «Київ-6А».

12 жовтня 1965 року відкрито маршрут № 4 «Південний вокзал — селище Браїлки».

У 1966 році розпочато широкомасштабне будівництво житлового мікрорайону Алмазний, і тоді ж було заплановано будівництво лінії вулицею Степового Фронту (тоді — вулиця Польова).

1 серпня 1966 року подовжено тролейбусну лінію до заводу ГРЛ. Маршрути № 3 і № 4 отримали нову кінцеву «Завод ГРЛ».

20 грудня 1968 року відкрито лінію в мікрорайон Алмазний вулицею Степового Фронту до площі Калініна. Почав працювати маршрут № 5 «Будинок зв'язку — Площа Калініна».

У 1970 році впроваджено безкондукторне обслуговування пасажирів: тролейбуси обладнуються компостерами, на зупинках ставляться кіоски з продажу талонів.

Впродовж 19691971 років почалося масове надходження тролейбусів ЗіУ-5, які поступово замінили недосконалі типи київських тролейбусів.

14 червня 1971 року відкрито маршруту № 6 «Південний вокзал — Площа Калініна».

6 листопада 1972 року цю лінію подовжено до вулиці Велико-Тирнівської. В листопаді того ж року було відкрито маршрут № 7 «вул. Велико-Тирнівська — Завод ГРЛ».

У грудні 1972 року надійшли перші тролейбуси підвищеної комфортності типу ЗіУ-682, які на довгі роки стали базовою моделлю тролейбусного парку Полтави.

Впродовж 19771981 років — розширення і реконструкція депо до 86 машино-місць, будівництво додаткових виробничих цехів і приміщень.

20 вересня 1978 року відкрито маршрут № 8 «Київський вокзал — вул. Велико-Тирнівська», який був приурочений до Олімпіади-1980.

У 1980-х роках було збудовано ряд нових ліній: 7 жовтня 1981 року подовжено лінію від Склозаводу до села Розсошенці, а 7 листопада 1981 року — збудовано лінію вулицею Велико-Тирнівською від вулиці Маршала Бірюзова до Половків і відкрито маршрут № 9 «Центр — Мікрорайон Половки».

23 лютого 1983 року відкрито маршрут №  10 «Склозавод — вулиця Велико-Тирнівська».

6 жовтня 1984 року лінію від Половків подовжено до мікрорайону «Сади-1».

11 серпня 1987 року відкрито лінію вулицею Зіньківською до Інституту зв'язку.

12 липня 1987 року відкрито тролейбусну лінію по вул. Зіньківській, відкрито маршрут № 7 «Сади-1 — Училище зв'язку».

1988 рік — зафіксовано піковий обсяг перевезень пасажирів, який склав 64,2 млн. чоловік.

1991 рік — впровадження системи голосового зв'язку по контактного проводу «Пульсар».

У 1992 році зафіксовано найбільшу одночасну кількість тролейбусів — 150 одиниць (всі — ЗіУ-682).

У лютому 1993 року надійшли перші зчленовані тролейбуси вітчизняного виробництва ЮМЗ Т1. Почалася ера тролейбусів марки «Південного машинобудівного заводу», яка тривала до 2011 року.

У квітні 1994 року надійшли перші тролейбуси ЮМЗ Т2, які були обрані для заміни застарілих ЗіУ-682.

16 грудня 1994 року відкрито тролейбусну лінію в мікрорайон Левада і маршруту № 12, який з'єднав Леваду з Центром міста.

1995 року — впровадження кондукторного обслуговування тролейбусів. Перші кондуктора з'явилися на зчленованих ЮМЗ Т1 на маршрутах № 5 і № 9.

1997 — 2000 роки — масове надходження тролейбусів ЮМЗ Т2, які поступово почали замінювати ЗіУ-682.

У 1999 році встановлено абсолютний рекорд: Полтава отримала 16 нових тролейбусів, тоді як інші тролейбусні міста України разом узяті отримали 12 тролейбусів.

У період 19962000 років було придбано 57 тролейбусів з 73, що на теперішній час є основою рухомого складу.

23 вересня 2000 року відкрита нова лінія по вулиці Сінній, що розвантажила вулицю Європейську від великих транспортних потоків. На сьогодні це найновіша лінія у місті.

У 2000-х роках модернізація полтавського тролейбусного парку загальмувалась.

У січні 2006 року тролейбусне депо було реформовано у комунальне підприємство «Полтаваелектроавтотранс».

З вересня 2008 року Полтава стала першим містом в Україні (серед середніх і великих тролейбусних систем), яка припинила експлуатацію тролейбусів ЗіУ-682 на лінії з пасажирами.

31 серпня 2011 року прибув перший тролейбус Богдан Т701.10. Наразі тролейбусів такої моделі у місті 10 одиниць.

20 жовтня 2011 року відбулася презентація 10 нових тролейбусів Богдан Т701.10, які були запущені на кільцеві маршрути № 5 та № 15. Престиж електротранспорту в Полтаві різко зріс.

У листопаді 2011 року у Полтаві в пивничці «Сто доріг» було презентовано збірку «Маршрути полтавської поезії». Книжка, що вийшла друком ще у вересні, містить вірші і тексти пісень 17 авторів, більшість з яких маловідома полтавському читачеві. На обкладинці збірки зображена перша схема тролейбусних маршрутів Потави[4].

21 грудня 2011 року виїхав з цеху перший відновлений власними силами підприємства тролейбус ЮМЗ Т2 № 66. Було вирішено відновленим тролейбусам привласнювати назву ЮМЗ Т2 «Полтава».

14 вересня 2012 року Полтавському тролейбусу виповнилося 50 років. Цій події була присвячена книга «Полтавський тролейбус: 50 років праці та історії».

З 2012 року тролейбусне депо здійснює капітальні ремонти тролейбусів ЮМЗ Т2.

13 грудня 2012 року виїхав шостий за рахунком відновлений тролейбус ЮМЗ Т2 «Полтава» № 103. Таким чином, виробничі потужності підприємства по відновленню тролейбусів становлять 6 машин в рік. У планах  — продовжувати проведення подібних робіт навіть після закінчення ремонту 10 запланованих ЮМЗ Т2.

У січні 2014 року виїхав 10-й відновлений тролейбус ЮМЗ Т2 «Полтава» № 92, на якому завершилася міська програма відновлення 10 тролейбусів ЮМЗ Т2. Однак, маючи кваліфіковані кадри і досвід відновлення, підприємство планує продовжувати відновлювати тролейбуси ЮМЗ Т2 для подовження терміну їх експлуатації.

На початку 2017 року до міста надійшло 5 тролейбусів Богдан Т701.17 для маршруту № 12[5]

16 березня 2017 року КП «Полтаваелектроавтотранс» презентувало нові тролейбуси типу Богдан Т701.17, закуплені по Програмі розвитку міського електротранспорту в місті Полтава, та один капітально відремонтований, модернізований і переобладнаний тролейбус ЮМЗ Т2П[6].

З 5 січня 2018 року вартість проїзду становить 3,00 гривні. З 26 вересня 2018 року зменшена вартість проїзду і становить 2 гривні.

МаршрутиРедагувати

 
Тролейбусні маршрути Полтави

Маршрути полтавського тролейбуса Протягом років змінювались чимало разів.

Станом на 2018 рік діють 10 маршрутів:

   Діючі маршрути
   Скасовані маршрути
Перелік тролейбусних маршрутів в місті Полтава
Початковий пункт Кінцевий пункт Маршрут руху Примітки
1 Київський вокзал Південний вокзал ч/з Центр, вул. Соборності і вул. Небесної Сотні
2 селище Розсошенці Південний вокзал ч/з вул. Європейську, вул. Небесної Сотні
3 Завод ГРЛ Склозавод ч/з вул. Маршала Бірюзова, вул. Сінну і Європейську вул.
4 Південний вокзал Завод ГРЛ ч/з вул. Маршала Бірюзова, пл. Зигіна, вул. Соборності, вул. Небесної Сотні
5 Кільцевий За годинниковою стрілкою ч/з вул. Івана Мазепи, Європейську вул., вул. Соборності, вул. Маршала Бірюзова, вул. Велико-Тирновську
6 Завод ГРЛ Південний вокзал ч/з вул. Велико-Тирновську, вул. Івана Мазепи, Європейську вул., вул. Небесної Сотні
7 селище Розсошенці Інститут зв'язку ч/з вул. Івана Мазепи, вул. Велико-Тирновську, вул. Маршала Бірюзова|
8 вул. Героїв Сталінграда Інститут зв'язку ч/з вул. Івана Мазепи, вул. Сінну, вул. Соборності
9 Мікрорайон «Сади-1» Південний вокзал ч/з вул. Велико-Тирновську, вул. Маршала Бірюзова, вул. Соборності, вул. Небесної Сотні
10 Завод ГРЛ Склозавод ч/з вул. Велико-Тирновську, вул. Івана Мазепи, Європейську вул. Не працює з літа 2008 року
11 Вул. Героїв Сталінграда Південний вокзал ч/з вул. Івана Мазепи, Європейську вул., вул. Сінну, вул. Соборності, вул. Небесної Сотні
12 Інститут зв'язку Мікрорайон «Левада» ч/з вул. Зіньківську, вул. Соборності, вул. Небесної Сотні, просп. Миру
13 Вул. Героїв Сталінграда Мікрорайон «Левада» ч/з вул. Івана Мазепи, Європейську вул., вул. Небесної Сотні, просп. Миру
14 селище Розсошенці Інститут зв'язку ч/з Європейську вул., Центр, вул. Соборності, вул. Зіньківську Не працює з літа 2008 року
15 Кільцевий Проти годинникової стрілки ч/з вул. Івана Мазепи, Європейську вул., Центр, вул. Соборності, вул. Маршала Бірюзова, вул. Велико-Тирновську

Найкоротший маршрут — № 1 (13 км), найдовший — № 6 (33,8 км).

Рухомий складРедагувати

Статистика рухомого складу станом на грудень 2018[7]
Модель Кількість,
шт.
Примітки
Пасажирський
ЮМЗ Т2 38
Богдан Т701.10 10 Експлуатуються переважно
на кільцевих маршрутах № 5 і 15
ЮМЗ Т1Р (Т2П) 8
ЮМЗ Т1 3
ЮМЗ Е186 1
Богдан Т701.17 5 Експлуатуються на маршруті № 12
ЮМЗ Т2 мод. 7 1
Всього: 66
Службовий
ЮМЗ Т2 2
КТГ-1 1
Всього: 3

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати