Плоске (Ніжинський район)

село в Чернігівській області, Україна

Пло́ске[1] — село в Україні, у Мринській сільській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Населення становить 800 осіб.

село Плоске
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Ніжинський район
Тер. громада Мринська сільська громада
Код КАТОТТГ UA74040230040085685
Облікова картка Село Плоске 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 800
Площа 2,88 км²
Густота населення 369,79 осіб/км²
Поштовий індекс 17114
Телефонний код +380 4642
Географічні дані
Географічні координати 51°4′0″ пн. ш. 31°39′43″ сх. д. / 51.06667° пн. ш. 31.66194° сх. д. / 51.06667; 31.66194
Середня висота
над рівнем моря
125 м
Водойми річки Рала, Остер
Місцева влада
Адреса ради 17113, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Мрин, вул. Броварця, буд. 1
Карта
Плоске. Карта розташування: Україна
Плоске
Плоске
Плоске. Карта розташування: Чернігівська область
Плоске
Плоске
Мапа
Мапа

CMNS: Плоске у Вікісховищі

Географія

ред.

Понад селом протікає річка Рала, права притока Остра. На північ від села розташований ботанічний заказник «Борки», на південь — гідрологічний заказник «Куликове».

Історія

ред.

Біля села виявлено праслов'янське городище.

За переказами, село при болоті Голо виникло з 3-х хуторів, які були розташовані по прямій один від одного за 1 версту: Дубиновка, Калитовка, Метейковка.[2] Населений пункт Pluska позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.[3][4] Назва, ймовірно, пішла від рельєфу. У 19 ст. село також називали Плосква й Площа.[2]

Численні письмові згадки про Плоске почали з'являтися в середині 17 ст. Зокрема, село (а не деревня, тому мав бути свій храм) Плоске згадано в універсалах майбутнього гетьмана Петра Дорошенка 28 червня 1660 року та гетьмана Івана Брюховецького 17 червня 1664 року. Також є згадки 1659, 1667, 1668, 1669 років.[2]

У часи Гетьманської України село Плоске належало до числа рангових — було в користуванні полкового війта м. Ніжина.

1747 року на кошти придворного духівника російської імператриці Єлизавети Петрівни протоієрея Федора Яковича Дуб'янського було збудовано дерев'яний Михайлівський храм. 30 вересня 1860 року при церкві було відкрито церковно-приходську школу. Першим учителем був священик Трифон Стефановський, якому допомагали дяки.[5]

22 квітня 1863 року в селі від необережного поводження зі стрілецькою зброєю згоріли Михайлівська церква, будинок священика, хлібний запасний магазин (склад) та понад 20 дворів. Іконостас храму було частково врятовано. Новий храм при кладовищі було побудовано з матеріалів Михайлівської церкви, яку було збудовано 1728 року в Салтиковій Дівиці, але закрито незадовго до події. Освячено храм 8 листопада 1863 року.[6] Два роки прихожани та  священнослужителі збирали кошти(3000 руб.) на нову кам'яну церкву. Для побудови церкви було споруджено цегляний завод на землі прихожанина І. Ф. Дуб'янського. За тисячу цеглин платили 1 руб.20 коп., а ніжинському підрядчику І. П. Рещикову від кожної покладеної цеглини платили 2 руб.20 коп. Будівництво затяглось на довгі 14 років. Протягом яких було зібрано 13000руб. 8 червня 1879 року приходському священику Трифону Стефановському доручено провести освячення храму в складі священиків: Л.Ячницького, Р.Малинки, П. Стопановського, І. Буримова і владики та п'яти дяків.

В роки Другої світової війни на території Чернігівщини в лісах діяв просталінський партизанський загін «За Батьківщину». Вірними друзями партизанів були Микола  Слісаренко, Олексій Калита та багато інших. 34 жителів села було заживо спалено в хаті М. Слісаренка. Тепер на цьому місті знаходиться стела, що нагадує жителям села жахливий день 1 квітня 1943 року.

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1044 98.03%
російська 19 1.78%
білоруська 1 0.09%
вірменська 1 0.10%
Усього 1065 100%

Соціальна сфера

ред.

У селі діють ФАП, Плосківський ліцей Мринської сільської ради, СБК.

Видатні люди

ред.

У селі народилися:

  • Дуб'янський Федір Якович — народився Дуб'янський в с. Плоскому 1692 року. Він мав приємний голос і поважну осанку, за що був зарахований в число царських півчих. А в 1742 році був призначений придворним царським духівником. Він мав значні капітали і дорогоцінності, подаровані імператрицею за особливі заслуги. Духівник Дуб'янський таємно вінчав імператрицю Єлизавету із гетьманом Розумовським, земляком-малоросом. Помер Дуб'янський 1762 року і похований на одному з кладовищ Петербурга біля сім'ї Ломоносових.
  • Компанець Євдокія Сергіївна (1919) — місцева жителька, яка розповіла чимало казок Миколі Зінчуку для 40 і 41-го томів Казок України в 40 томах.[9]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Мапа Шуберта // аркуш 21-10-2 // Плоское (рос.) // р. Рала.
  2. а б в Приходская лѣтопись Нѣжинскаго уѣзда села Плоскаго (Окончаніе) // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть неоффиціальная. № 4 (15 февраля 1870 г.), с. 57-75.
  3. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net
  4. Мапа Боплана 1670
  5. Приходская лѣтопись Нѣжинскаго уѣзда села Плоскаго // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть неоффиціальная. № 3 (1 февраля 1870 г.), с. 31-47.
  6. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Прибавленія — 1864. — с. 57-64 (15 генваря).
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть неоффиціальная. — № 7 (15 іюля 1881 г.). — С. 565-584.
  9. Україна нероздільна, як Тройця, Українська народна казка Чернігівщини, Народна творчість proridne.org

Посилання

ред.