Вікіпедія

Пйотр Мишковський (єпископ)

польський єпископ
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мишковський.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Пйотр Мишковський.

Пйотр Мишковський (нар. 1505, Пшецишув — пом. 5 квітня 1591, Краків) — польський римо-католицький і державний діяч; єпископ плоцький (1567–1577) і краківський (1577—1591); секретар (1559–1563) і підканцлер (1562–1569) великий коронний.

Пйотр Мишковський (єпископ)
пол. Piotr Myszkowski
Герб
Герб
Плоцький єпископ
1567 — 1577
Конфесія: католицтво
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Анджей Носковський[pl]
Наступник: Пйотр Дунін-Вольський
Краківський єпископ
1577 — 1591
Попередник: Францішек Красінський
Наступник: Юрій Радзивілл
 
Альма-матер: Падуанський університет і Ягеллонський університет
Діяльність: католицький священник, державний діяч, політик, католицький єпископ
Народження: 1510[1] або 1505[2]
Пшецишув, Освенцимський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 5 квітня 1591(1591-04-05)[3] або 1591[2]
Краків, Річ Посполита[2]
Похований: Myszkowski Chapel in Krakówd
Династія: Мишковські гербу Ястшембець
Батько: Ян Мишковський
Посада: канонік краківський, ґнєзненський, плоцький; вікарій генеральний краківської дієцезії, кустос келецький, схоластик краківський, архідияконом познанський, декан краківський, препозит плоцької катедральної капітули; пробст ґнєзненський, плоцький, ленчицький, познанський, варшавський; королівський секретар, секретар великий коронний, підканцлер коронний

CMNS: Пйотр Мишковський у Вікісховищі

Життєпис

ред.
 
Медаль із зображенням Пйотра Мишковського, 1620 рік

Народився Пйотр 1505 року у сім'ї Яна Мишковського, пізніше королівського ротмістра та каштеляна освенцимського, і Констанції з Пшецишува. Мав брата Зиґмунта[pl], бургграфа краківського та старосту освенцімсько-заторського, і 2 сестер — Анну, дружину Станіслава Ліпніцького; та Зофію, дружину Яна Ціковського.

Пйотр навчався у Краківській Академії з 1527 року за фінансової підтримки єпископа краківського Пйотра Томіцького. Далі навчався у Падуанському (з 1535 року), 1542 року перебував у Римі[4].

Політична кар'єра

ред.

Пйотр Мишковський працював у королівській канцелярії як секретар королівський (1550)[4], потім займав уряди секретаря великого коронного (1559–1563)[5] і підканцлера коронного (1562–1569)[6]. Був підписантом акту Люблінської унії 1569 року[7].

Церковна кар'єра

ред.

Пйотр Мишковський займав ряд церковних посад. 1544 року став каноніком краківським, був вікарієм генеральним краківської дієцезії та кустосом келецьким (1547), 1549 року — каноніком ґнєзненським[4]; був краківським схоластиком і каноніком плоцьким (1553), архідияконом познанським і деканом краківським (1560)[8], препозитом плоцької катедральної капітули (1562–1568)[9]; пробстом ґнєзненським (1560), плоцьким, ленчицьким і познанським (1562)[8], варшавським (1563)[4][10].

Буллою папи Пія IV від 7 лютого 1565 року Пйотр Мишковський був призначений коад'ютором і єпископом плоцьким. Проте єпископство посів аж після смерті попередника Анджея Носковського[pl] на початку 1568 року, урочистий інгрес відбув 1570 року[11]. За рішенням короля, переведений на єпископство краківське 1577 року, урочистий інгрес здійснив 18 грудня[12].

1573 року Мишковський підтвердив елекцію Генріха III королем польським[13]. 1575 року брав участь у з'їзді в Стенжиці[14], того ж року підписав елекцію імператора Священної Римської імперії Максиміліана II[15].

Як єпископ краківський, Пйотр Мишковський займався виданням указів, спрямованих проти діяльності «польських братів». 1580 року провів синод дієцезійний. Розбудував палаци єпископів краківських у Кельцях і Бодзентині. Підтримував діяльність єзуїтів. За його єпископства ксьондз Петро Скарґа створив у Кракові Архібратство Милосердя Пресвятої Діви Марії Скорботної. Сприяв також ордену домініканців. Гуртував навколо себе багатьох тогочасних інтелектуалів і вчених, серед яких були Клеменс Яніцький, Якуб Ґурський[pl], Анджей Патрицій Нідецький[pl], Ян Кохановський, був меценатом останнього[16].

Помер краківський єпископ 5 квітня 1591 року у Кракові, похований у каплиці Мишковських при домініканському костелі. Автором каплиці є Санті Гуччі, вона є родовою гробницею Мишковських[17].

Пйотр Мишковський як єпископ був власником великого земельного маєтку, який включав 3 міста і 78 сіл, також Боболицький і Мировський замки та Палац Мірув у Ксьонжі-Великому[18]. Після смерті єпископа, його племінники Пйотр і Зиґмунт створили 1601 року так звану Пінчовську ординацію чи «ординацію Мишковських»[19].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б LIBRIS — 2018.
  2. ↑ а б в г д Catalog of the German National Library
  3. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  4. ↑ а б в г Leszek Hajdukiewicz i Halina Kowalska. Piotr Myszkowski h. Jastrzębiec. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Процитовано 01.07.2022.
  5. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 146.
  6. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 109.
  7. ↑ Volumina Legum, t. II, Petersburg 1859. s. 87.
  8. ↑ а б Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 69.
  9. ↑ Antoni Julian Nowowiejski, Płock: monografia historyczna / napisana podczas wojny wszechświatowej i wydrukowana w roku 1930, Płock [1931], s. 354.
  10. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 68.
  11. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, ss. 70-71.
  12. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 71.
  13. ↑ Świętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572—1576, Kraków 1917, s. 149.
  14. ↑ Paweł Rybak, Zjazd Szlachty w Stężycy (Maj–Czerwiec 1575 r.). Na tle drugiego bezkrólewia, Toruń 2002, s. 203.
  15. ↑ Leszek Kieniewicz, Senat za Stefana Batorego, Warszawa 2000, s. 299.
  16. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 72.
  17. ↑ Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych, opracował Jan Korytkowski, t. III, Gniezno 1883, s. 75.
  18. ↑ Zbigniew Stankiewicz,Dzieje wielkości i upadku Aleksandra Wielopolskiego, Wiedza Powszechna, Warszawa 1967, s. 11,
  19. ↑ Krzysztof Myśliński, Pałac Wielopolskich w Chrobrzu siedziba Ordynacji Myszkowskich, Kielce 2012, s. 74

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пйотр_Мишковський_(єпископ)