Пилява (Вінницький район)
Пи́лява — село в Україні, у Лука-Мелешківській сільській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 852 особи.
| село Пилява | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Тер. громада | Лука-Мелешківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05020150060034906 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1243 |
| Населення | 752 |
| Площа | 2,47 км² |
| Густота населення | 304,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23330 |
| Телефонний код | +380 4355 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°4′17″ пн. ш. 28°31′6″ сх. д. / 49.07139° пн. ш. 28.51833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
274 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23330, Вінницька обл., Тиврівський р-н, с. Пилява, вул. Першотравнева, 8 |
| Карта | |
  Пилява | |
 Пилява | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.Село розташоване на заході Вінницького району за 5 км від смт Тиврів, в 15 км від Вінниці поруч з автошляхом Т 0212.
Сусідні населені пункти:
|
Яришівка | Іванівка | Вороновиця |
|
| Грижинці | Пн | Федорівка | ||
| Зх Пилява Сх | ||||
| Пд | ||||
| Сутиски | Тиврів | Довгополівка |
Історія
ред.
Заснування і давнина
ред.Перша письмова згадка про село — в Актах коронного трибуналу Речі Посполитої за 1599 р.[1] На одній з околиць села, яка має історичну назву «Луб'янки», з ХІІ ст. існувало тієї ж назви давньоруське поселення на р. Рудка, зруйноване монголо-татарами. Історичні назви околиць села, що збереглися до сьогодні — Морозівка, Чубайка, Огрудок, Левада.
Панщина
ред.З початку XVIII ст. землі Пиляви належать брацлавському хорунжию Михалу Калетинському. У 1713, 1734 та у 1750 рр. у селі перебували загони гайдамаків.[2] У 1768 р. у Пиляві сталася моровиця, жертвам якої відтоді встановлено пам'ятний кам'яний хрест. З 1869 р. Пилява — в складі Тиврівської волості Вінницького повіту. Серед володарів села у XIX ст. — представники родин Ярошинських, Годлевських.[3] У 1893 р. у Пиляві — 184 подвір'я з 1005 жителями.[4] На початку XX ст. Пилявою володіє граф Д. Ф. Гейден, предводитель дворянства Вінницького повіту. В селі у 1905 р. нараховувалось 249 обійсть, мешкало 1051 чол. Селяни займалися рільництвом, сіючи переважно жито, овес, ячмінь і гречку.[5]
Духовне життя
ред.
У церкві Святої Трійці, 1768 р. побудови, зберігалася плащаниця 1740 р. До 1793 р. в Пиляві діяв греко-католицький храм Кузьми і Дем'яна, працювала церковнопарафіяльна школа. У 1862 р. замість Свято-Троїцької церкви побудовано нову — Свято-Покровську,[6] яка тимчасово закривалася у 1935–1941 рр., і була майже єдиною на Тиврівщині функціонуючою за радянських часів у повоєнний період. В її облаштуванні брали участь місцеві майстри — Томаш Гречина та Ананій Кришнівський. Ікона останнього «Ісус Христос з чашею» збереглася до наших днів. Наприкінці грудня 2012 р. Свято-Покровську церкву визнано одним з «Семи чудес Тиврівщини».[7]
Нова історія
ред.У 1922 р. повстанський отаман УНР Сидір (Андрущенко С. Г.) формує свій першій загін з мешканців Пиляви, Кліщева, Сутисок, Соколинців. З 1925 р. Пилява — у складі Тиврівського району Вінницької округи. Станом на 1925 р. в селі проживало 1845 осіб: чоловіків — 924, жінок — 921. Всього господарств — 465. Колгосп у Пиляві створено у 1929 р. Він отримав назву «ім. Т. Г. Шевченка». Пилява, найбільше всього з усіх населених пунктів Тиврівщини постраждала від голодомору у 1932–1933 рр., втративши третину населення — близько 600 людей. Під час Другої світової війни, село потрапило до німецької зони окупації — генерального округа «Житомир» німецького «Рейхскомісаріату Україна». Звільнено було частинами 151-ї стрілецької дивізії (командир — Подшивайлов Д. П.), штаб якої 16 березня 1944 р. знаходився на північній околиці Пиляви. У 1972 р. у селі відкрито пам'ятник 142 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах тієї війни.[8]
Новітня історія
ред.У повоєнний період в селі мешкало понад 1000 осіб. Було відновлено колгосп, який отримав назву «ім. Р. Я. Малиновського», побудовано школу, сільський клуб, будинок культури. Створено потужний молочно-товарний комплекс із тваринником. Друкувалась колгоспна багатотиражна газета "Червоний прапор.[9] Прокладено дорогу з твердим покриттям. Відкрито два магазини, дитячий садок. У 1991 р. колгосп розділено. Пилявський осередок отримав назву «ім. Данила Нечая». Невдовзі цей осередок реорганізовано у ТОВ «Пилявське». З 2007 р. землі — в оренді ТОВ «АгроБуг» з уставним німецьким капіталом. У 2009 р. село було газифіковано.
Пам'ятки і персоналії
ред.- Свято-Покровська церква (1862);
- пам'ятник 142 воїнам-односельцям, загиблим у часи Другої світової війни (1972);
- могила А. Є. Горбачова;
- ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Красені буки;
Уродженці села
ред.- С. А. Джерелюк (1968—1987) — воїн-інтернаціоналіст, що загинув в Афганістані (могила);
- В. В. Кришнівський — чемпіон світу зі стрільби.[8].
- Колісніченко Віра Терентіївна (1934—2015) — художниця декоративного мистецтва.
Примітки
ред.- ↑ Красовський Я. Християнське серце православної Тиврівщини // Маяк. — 2012. — 18 грудня. — С. 2.
- ↑ Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 46.
- ↑ пол. Epsztein, Tadeusz. Polska Własność Ziemska Na Ukrainie (gubernia kijowska, podolska i wołyńska) w 1890 r. — Warszawa: Wydawnictwo Neriton. Instytut Historii PAN, 2008. — 618 с. — S. 354.
- ↑ Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — II + IV + 636 с.(рос. дореф.) — С. 361—362.
- ↑ Крыловъ А. [http://resource.history.org.ua/item/0007759 Населенныя мѣста Подольской губерніи] / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — VIII + 563 с.(рос. дореф.) — С. 213. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 20 січня 2013.
- ↑ Приходы и церкви Подольской епархіи / Подъ редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго // Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — Вип. 9. — ХХІІІ + 1064 + 175 с. (рос. дореф.) — С. 227.
- ↑ Рішення 16 сесії Тиврівської районної ради 6 скликання від 21. 12. 2012 р.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 200—208.
- ↑ История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Винницкая область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Гл. ред. Укр. Сов. Энцикл. АН УССР, 1972. — 630 с. — C. 573.
Джерела і література
ред.- Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с.
- Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с.
- Pilawa 4 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 131. (пол.) — S. 131. (пол.)
Література
ред.- Пи́лява // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.573
Посилання
ред.
- Погода в селі Пилява [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Пилява на офіційному сайті Верховної Ради України
- Офіційний сайт Тиврівської районної державної адміністрації
- Офіційний сайт Тиврівської районної ради
- http://freemap.com.ua/maps/genshtab/m-35-106.jpg (річка Руда)
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |