Вікіпедія

Переяслав-Хмельницьке вікаріатство

Переяслав-Хмельницьке вікаріатство — вікаріатство Київської єпархії Української Православної Церкви (Московського патріархату).

Переяслав-Хмельницьке вікаріатство

Основні дані
Заснована XI століття
Єпархіальний центр Переяслав

У піклування вікаріатства були довірені Переяслав-Хмельницький, Бориспільський, Обухівський та Васильківський райони Київської області.

Назви

ред.
  • Переяславська (згад. 1036)
  • Переяславська та Сарайська (1269—1279/бл. 1291)
  • Переяславська та Бориспільська (коад'юторська/вікарна) (1698 — 31 серпня 1733)
  • Переяславська та Бориспільська (31 серпня 1733 — 27 березня 1785)
  • Переяславська та Бориспільська (коад'юторська/вікарна) (27 березня 1785 — 16 жовтня 1799)
  • Малоросійська та Переяславська (16 жовтня 1799 — 4/17 грудня 1803)
  • Переяславська (вікарна) (вересень — кінець 1922)
  • Переяслав-Хмельницька (вікарна) (1943—2011)
  • Переяслав-Хмельницька та Вишневська (вікарна) (з 2011)

Історія

ред.

Найраніше час, що передбачає облаштування православної кафедри в Переяславі (тоді Переяславі-Руському) — кінець X століття. З 990-х Переяслав був місцем перебування руських митрополитів — за свідченням Миконівського літопису, «живо тамо множає митрополити Київські і всієї Русі, і єпископи поставляли там». Лише після завершення закладеного у 1037 році Софійського собору кафедру було перенесено до титулярної столиці Києва.

Заснування Переяславської єпархії зазвичай датують 1054 роком. За іншими відомостями — 1072, є згадки під 1036 роком. Однією з відмінних рис політичного устрою Русі після смерті київського князя Ярослава Мудрого (1019—1054) було своєрідне сокерування (за яким в історіографії закріпилася не зовсім вдала назва «тріумвірат») його синів — Ізяслава Київського, Святослава Чернігівського та Всеволода Переяслава. На цей період припадають уривчасті звістки про існування на Русі, поряд із Київською митрополією, заснованою невдовзі після хрещення наприкінці Х ст., ще двох — у Чернігові та Переяславі Руському. Череду переяславських митрополитів відкрив грек Леон(т), автор антилатинського трактату про опрісноки; він помер, ймовірно, взимку 1071—1072 або навесні 1072, якщо в травні 1072 переяславську кафедру очолював вже Петро. Святительство Петра та його наступника Миколи також було коротким, тому що поставлення Єфрема необхідно датувати не пізніше 1076; можна припускати, що або кандидатура Петра, або Миколи (а може, й того, й іншого) у митрополити не змогла пройти затвердження у Константинополі, бо у переліку митрополій 80-х років XI століття Переяславська митрополія позначена не поряд із Чернігівською, на 73 -м місці, а значно нижче, під № 77, що передбачає її поновлення після відомої перерви.[1]

У 1239 році під час монголо-татарської навали на Русь Переяслав був зруйнований і єпархія припинилася. У 1261 її територія, а в 1269 — найменування були передані Сарайським владикам при татарському хані. Остаточне скасування цієї титулярної кафедри відбулося 1279 року або близько 1291 року.

У 1695 митрополит Київський Варлаам Ясинський порушив справу про заснування в Переяславі архієрейської кафедри, і в 1698 знову «дано був наказ про постанову єпископа в Переяслав…»[2] Єпархію було відроджено у 1700—1701 роках як коад'юторство (вікаріатство) Київської єпархії. Кафедральним собором став зведений 1700 року Вознесенський собор .

31 серпня 1733 року Переяславська єпархія стала самостійною.

Восени 1738 року у Переяславі було засновано семінарію. У 1756 році від Київської до Переяславської були перераховані церкви Крилівської та Новомиргородської протопопії, що розташовувалися на правому боці Дніпра. У 1777 і 1778 роках багато монастирів і церков Київської єпархії було перераховано до Переяславської.

З 27 березня 1785 року — знову вікаріатство Київської єпархії.

Згідно з Високим наказом від 16 жовтня 1799 року про приведення у відповідність єпархіальних і губернських кордонів, Переяславська кафедра знову набуває самостійності під ім'ям Малоросійської та Переяславської і займає територію створеної в 1796 році Малоросійської губернії, до складу якої входить і вся Полтавщина.

Унаслідок зміни губернського устрою, 17 грудня 1803 року указом Священного Синоду Малоросійська єпархія була перетворена на Полтавську.

2-5 вересня 1922 р. було на нараді православних архієреїв прийнято рішення «у зв'язку з поширенням розколів самосвятського та оновленського необхідно для боротьби з ними збільшити кількість вікаріатств Полтавської єпархії», в числі яких було засновано і Переяславське, на яке був присвячений Петро (Кірєєв), проте невдовзі його перевели на Старобільське вікаріатство[3].

Наступне призначення на кафедру було лише 11 листопада 1954 року. З того часу на Переяслав-Хмельницьке вікаріатство вже не припинялося надовго.

Рішенням Священного синоду УПЦ від 23 грудня 2010 року у піклування вікаріатства було довірено Переяслав-Хмельницький, Бориспільський, Обухівський та Васильківський райони Київської області. Керував Переяслав-Хмельницьким вікаріатством архієпископ Олександр (Драбинко), що не перебував на однойменній кафедрі, а єпископ Васильківський Пантелеїмон (Поворознюк)[4].

З 14 червня 2011 року єпископ титулується Переяслав-Хмельницьким та Вишневським.

25 вересня 2013 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви (Журнал № 58) зі складу Київської єпархії виділено Бориспільську єпархію, до складу якої увійшло місто Переяслав-Хмельницький, проте титул було збережено за вікарієм Київської митрополії.

Єпископи

ред.
  • Микола (1054—1072)
  • Петро (1072—1082)
  • Микола (?)
  • Леон (бл. 1069/1070 — до 1076)[5]
  • Єфрем Печерський (згад. 1089 — ок. 1098)
  • Симеон (? — ?)
  • Лазар (11 листопада 1104 — 16 вересня 1117)
  • Андрій (1117 г.)
  • Сильвестр (1 січня 1118 — 12 квітня 1123)
  • Микола (1123—1123)
  • Йоан (1123—1125)
  • Марк (Макарій) (4 жовтня 1125 — 6 січня 1134)
  • Маркел (1134 — 9 лютого 1135)
  • Макарій (1135—1141)
  • Євфимій (1141—1155)
  • Василь (1156—1168)
  • Антоній (1168—1197)
  • Павло (1198—1231)[6]
  • Симеон II (1239 (?) — 2 августа 1239)[7]
  • Феодор (1239—1269)
  • Феогност (1269—1279)
  • Сильвестр (Яворський) (зг. 1596)
Переяславське вікаріатство Київської єпархії
Переяславська і Бориспільська єпархія
Переяславське вікаріатство Київської єпархії
Малоросійська та Переяславська єпархія
Переяславське вікаріатство Київської єпархії
Переяслав-Хмельницьке вікаріатство Київської єпархії

Примітки

ред.
  1. ↑ Назаренко А. В. Митрополии Ярославичей во второй половине XI века //Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2007. № 1 (27). С. 102.
  2. ↑ Владимир Пархоменко «Очерк истории Переяславско-Бориспольской епархии».
  3. ↑ Тригуб Олександр, Розкол Російської Православної Церкви в Українi (1922-39 рр.): Між державним політичним управлінням та реформацією, Миколаїв [Архівовано 2013-10-03 у Wayback Machine.]: Изд-во ЧДУ им. Петра Могилы, 2009, стр. 154
  4. ↑ Синод УПЦ (МП) принял ряд важных кадровых и административных решений " Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 14 квітня 2011.
  5. ↑ А. В. Назаренко Леон. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2015. — Т. XL. — С. 441-442. — ISBN 978-5-89572-033-2.(рос.)
  6. ↑ Павло (єпископ Переяславський) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  7. ↑ Симеон (святий, єпископ Переяславський) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Переяслав-Хмельницьке_вікаріатство&oldid=41132132