Відкрити головне меню

«Паспорт» — стрічка режисера Георгія Данелія, знята СРСР спільно з Францією та Австрією.

Паспорт M:
рос. Паспорт
Passport (1990).jpg
Жанр драма
комедія
Режисер Георгій Данелія
Продюсер Костянтин Александров
Філіпп Раттон
Сценарист Георгій Данелія
Резо Габріадзе
Аркадій Хайт
У головних
ролях
Жерар Дармон
Наталія Гундарева, Олег Янковський, Армен Джигарханян
Оператор Вадим Юсов
Композитор Гія Канчелі
Монтаж Тетяна Егоричева
Кінокомпанія Passport Production
Мосфільм
Госкино
Ритм
Тривалість 96 хв.
(1 год. 36 хв.)
Мова російська, грузинська
Країна СРСР СРСР
Франція Франція
Австрія Австрія
Рік 1990
Дата виходу Світ Світ — 21 серпня 1991[1]
IMDb ID 0100337

Зміст

СюжетРедагувати

СРСРРедагувати

Хормейстер дитячого хору Яків Папашвілі (Жерар Дармон) з дружиною (Наталя Гундарєва) збирається переїздити з Грузії в Ізраїль, на історичну батьківщину його матері-єврейки. Сильно переживає цей від'їзд батько Якова (особливо через розставання з улюбленою, вочевидь єдиною, онукою Наною), етнічний грузин, посилає проводжати сім'ю Якова з Грузії до Москви свого другого сина (від другої, вже грузинської дружини) Мераба Папашвілі (теж Жерар Дармон). Мераб працює шофером, зовсім далекий від політики, від'їзд брата сприймає з легким смутком (сам він не поїхав би навіть у своїх мріях), але його щирість і безпосередність, почуття гумору і вибуховий характер призводять до ланцюга неймовірних пригод, які складають сюжет фільму... Пригоди починаються вже в поїзді по дорозі в Москву. Мераб викидає пакетик з якимись камінцями, виявляється — це Яша взяв з собою на чужину жменю рідної землі. У сум'ятті Мераб зриває стоп-кран, вистрибує з вагона і згрібає в долоні рідну землю; за цим заняттям начальник поїзда, що блискавично прибіг на надзвичайну ситуацію (Абессалом Лорія). Показова реакція останнього, він голосно кричить: «Ти що робиш, син віслюка! Це щебінь з Астрахані! Он грузинська земля! Три кроки зробити ліньки!».

По приїзді в Москву Мераб з армійським другом йдуть відзначити зустріч у ресторан, швейцар їх не пускає, а потім дружина Яші аргументовано доводить міліції, що треба відпустити і від'їжджаючого в Ізраїль, і його друга Василя Кузьмича — «головного рабина Московської області». Друзі посадили швейцара в фонтан...

В аеропорті Яша ненароком поскаржився Мерабу — розстаємось надовго, можливо бути назавжди, хотілося б випити перед розставанням шампанського. Шампанського в аеропорту немає, але, як між іншим повідомила їм працівниця аеропорту, воно вільно продається в магазинах за межею прикордонного контролю (по ту сторону кордону). Мераб зважається на хитрість. Схожий на брата, з густими вусами і характерною національною зовнішністю, Мераб за паспортом Якова проходить прикордонний контроль, щоб купити декілька пляшок в зоні очікування (дьюті фрі), а потім повернутися. Перетнути «кордон» назад, йому, природно, не дозволяють прикордонники, відсилаючи до керівництва. У пошуках чиновника, уповноваженого випустити його назад, він перебуває у стресовій ситуації і бігає по кабінетах в аеропорту, зрештою забігає і в літак. У літаку, природно, його всі приймають за Якова, який безромно затримав політ, літак швидко злітає. З двома пляшками шампанського в руках і паспортом брата Якова Мераб летить до Відня, де запланована проміжна посадка на шляху в Ізраїль.

АвстріяРедагувати

У Відні Мераб робить спробу повернутися на батьківщину через посольство СРСР. Однак посольство закрите (вихідний), до Мерабу вийшов чиновник посольства (Євген Леонов) і спочатку пояснив Мерабу, що треба приходити в понеділок, а у відповідь на наполегливість Мераба викликає поліцію. Обурена поліція (з Ізраїлем є домовленість, що репатріанти не влаштовують антирадянські акції протесту) привозить Мераба в ізраїльську агенцію з репатріації «Сохнут». Попутник з СРСР пояснює Мерабу, що йому загрожує тюремне ув'язнення за перетин кордону за чужими документами. Мераб слідує далі в Ізраїль.

ІзраїльРедагувати

У Ізраїлі Мераб проходить формальну процедуру оформлення громадянства Ізраїлю і отримує 100 шекелів на кишенькові витрати, а американська журналістка дошкуляє Мераба провокаційними питаннями.

Відразу повернутися в СРСР Мерабу не вдається і він звертається до телеоператора Ізі — дядька дружини його брата Якова з проханням позичити грошей і допомогти. У Мераба вже є план: він летить по туристичній візі в СРСР, там віддає паспорт братові, і останній вже по-справжньому відправляється з родиною до Ізраїлю, після чого все стає на свої місця. Дядько і тітка ставляться до Мераба з очевидною підозрою, побоюючись, що КГБ підіслав до них агента. Їх підозри посилюються, коли в телефонній розмові з Москвою Вася називає свого друга Мераба за старого армійського прізвисько — Сержант. Дядько вимагає від Мераба залишти його дім, погрожуючи пістолетом.

Мераб намагається знайти вихід зі становища, що склалося. Зустрічає на ринку давнього знайомого, колишнього міліціонера з Грузії (Мамука Кікалейшвілі), з яким відправляється на весілля, з наміром покращити ситуацію за рахунок прихильності в такий день багатого і впливового батька нареченої. Ним є якийсь Тенгіз з Сухумі, з яким у Мераба є спільний друг в Грузії. Але на цьому весіллі опиняється дядько Ізя, і кричить на весь зал, що Мераб — агент КДБ. Після того, як його викидають з весілля, Мераб починає бродяжити. Зателефонувавши у Тбілісі, Мераб дізнається, що його батько взяв в заручники американського туриста, і тільки негайне повернення Мераба врятує батька від кримінальної відповідальності. Намагаючись повернутися додому, Мераб звертається до консульської групи, що перебуває в фінському посольстві, але отримує відмову, а при спробі вплинути на консула, він помилково пристібає себе наручниками до машини фінського посла, ледь не потрапивши в поліцію за хуліганство. Він ближче знайомиться з американською журналісткою, спершу думаючи, що вона за ним стежить, і в пориві обурення прагнучи знищити її цінний магнітофонний запис. На цьому записі було записано інтерв'ю з дядьком Семеном (Армен Джигарханян) — колишнім радянським розвідником-ветераном Великої Вітчизняної війни, який тепер живе в Ізраїлі. Мераб з журналісткою вирушають у гості до розвіднику. Дядько Сеня вислуховує Мераба, радить йому добратися по суші до південних кордонів СРСР і пропонує свою допомогу.

Дорога додомуРедагувати

Мераб і дядько Сеня на авторефрижераторі прямують у бік Йорданії. Проїжджаючи через пустелю, Мераб порушує правила дорожнього руху, перебуваючи за кермом в нетверезому стані. При цьому в нього немає прав, а Сеня вдає, що Мераб викрав у нього фуру, поки він спав, а поліцейські знаходять у фурі «знешкоджених» дядьком Семеном випадково зустрінутих ними людей. Мераба садять в ізраїльську в'язницю, де він спочатку піддається нападу співкамерника-мусульманина, а коли його переводять в камеру до юдеїв, ті теж б'ють його. Після цього Мераба садять в одиночну камеру, але там його знаходить знайомий по інциденту на весіллі Тенгіз, що зрозумів свою помилку. Вибачившись, він вносить заставу, і Мераб виявляється на волі. Тенгіз хоче йому допомогти потрапити додому і везе його на машині до себе. По дорозі вони зустрічають фуру, яка, порушуючи рух, їде назустріч їм, за їх смузі. Різко загальмувавши і уникнувши зіткнення з машини виходить обурений Тенгіз, який кричить на Сеню. Мераб сидить в салоні машини Тенгіза. Сеня, помилково показуючи на пошкодження, змушує Тенгіза нахилитися і стати до нього спиною, після чого Сеня, використовуючи розвідницький досвід, натисканням пальців рук на якусь точку на тілі Тенгіза нейтралізує його. Сеня кличе Мераба до себе в машину, але той категорично відмовляється від його послуг. Тоді Сеня каже, що перестарався зі своїм нейтралізуючим методом і, можливо, вбив Тенгіза. Мераб виходить з машини, нахиляється до Тенгіза і, відчуваючи пульс, вже починає висловлювати обурення, що Сеня його знову обдурив, але останній таким же чином нейтралізує Мераба. У салоні машини прокидається Мераб, Сеня йому пояснює, що якби поліція зловила їх двох, то хто б знайшов Тенгіза, який вніс заставу за нього. Зрештою, вони добираються до відомого дядькові Сені проходу в замінованому ізраїльсько-йорданському кордоні, щоб Мераб через Йорданію, Сирію і Туреччину міг повернутися додому. Мераб кличе Сеню з собою, але той відмовляється. Попрощавшись, Сеня повертається назад і підривається на протипіхотної міни, можливо, здійснивши самогубство. На шум вибуху приїжджають йорданські прикордонники і заарештовують Мераба. Так він знову опиняється у в'язниці. Тепер в йорданській, де вивчає арабську мову.

Нарешті, після декількох років в'язниці, Мераб знаходить у Стамбулі знайомого, контакти якого йому залишив дядько Сеня. Цей зв'язковий допомагає Мерабу дістатися до турецько-радянського кордону, щоб він нарешті потрапив додому. Переходячи річку, Мераб піднімає руки і просить невидимих йому прикордонників не стріляти в нього. Власне на цьому фільм закінчується, але подальший розвиток подій зрозуміло глядачеві... Мераба, природно, затримують і заарештовують, вже в СРСР. Втім, на відміну від йорданської влади, його випускають вже за декілька місяців, і Мераб може виконати останнє прохання дядька Сіни — відвідати могилу його дружини в Омську і покласти на неї обручка Сіни. Цією сценою і починається фільм.

У роляхРедагувати

Актор Персонаж Роль
Жерар Дармон Мераб / Яків Папашвілі головний герой
Наталія Гундарева Інга дружина Якова
Олег Янковський Боря емігрант із СРСР
Армен Джигарханян Семен колишній радянський розвідник
Мамука Кікалейшвілі Моше Сепіашвілі колишній міліціонер
Леван Пілпані Вахтанг Папашвілі батько Якова та Мареба
Яаков Бен Сіра Ізя дядько Інги
Кім Салліван Джейн журналістка

Створення фільмуРедагувати

Знімальна групаРедагувати

Номінації та нагородиРедагувати

Нагороди та номінації фільму «Паспорт»[3], [4]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1990 Кінофестиваль «Золотий Дюк» Гран-прі Георгій Данелія Нагорода
1991 Кінопремія «Ніка» Кращий фільм «Паспорт» Номінація
Найкращий актор Олег Янковський Нагорода
Найкращий сценарій Георгій Данелія, Резо Габріадзе, Аркадій Хайт Нагорода
Найкраща робота оператора Вадим Юсов Нагорода
Найкращий композитор Гія Канчелі Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Паспорт. kinopoisk.ru. Процитовано 20 квітня 2017. 
  2. Pasport: Full Cast & Crew ((англ.)). Internet Movie Database. Процитовано 20 квітня 2017. 
  3. Паспорт ((рос.)). 2011.russiancinema.ru/. Архів оригіналу за 3 травень 2017. Процитовано 20 квітня 2017. 
  4. Нагороди та номінації фільму Паспорт на сайті IMDb (англ.)

ПосиланняРедагувати

  1. Pasport на сайті IMDb (англ.)   (станом на 20.04.2017)
  2. Passport на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
  3. Passport на сайті AllMovie (англ.)