Відкрити головне меню

Гія Олександрович Канче́лі (груз. გია ყანჩელი) (10 серпня 1935, Тбілісі) — видатний грузинський композитор. Пише симфонічну музику, музику для театру й кіно (зокрема українського).

Гія Канчелі
груз. გია ყანჩელი
Зображення
Основна інформація
Дата народження 10 серпня 1935(1935-08-10)[1][2] (83 роки)
Місце народження Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Громадянство СРСР СРСРГрузія ГрузіяБельгія Бельгія
Національність грузин
Освіта Тбіліська консерваторія
Колективи Фламандський Королівський симфонічний оркестр
Нагороди
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Премії Державна премія СРСР
Звання Народний артист СРСР
Файли у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив Тбіліську консерваторію у 1963 році, але перед тим встиг закінчити в 1959 році геологічний факультет Тбіліського університету. З 1970 року викладав у Тбіліській консерваторії (клас інструментування). З 1971 — завідувач музичною частиною Тбіліського театру ім. Ш. Руставелі. З 1979 року — секретар Спілки композиторів Грузинської РСР. Член Спілки кінематографістів Грузинської РСР[3]. Академік Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка». Одружений, має двох дітей.

З 1991 живе в Західній Європі: спочатку — у Берліні, де одержав стипендію Німецької академії мистецтв, з 1995 — на запрошення Фламандського Королівського симфонічного оркестру — в Антверпені.

Громадянська позиціяРедагувати

Гія Канчелі засуджує агресивну політику Росії як проти Грузії, так і проти України. Зокрема на авторському концерті у Києві 14 травня 2015 композитор, дякуючи слухачам за відчуття його музики, додав:

« «я дуже хочу, щоб ми - і українці і грузни - звільнились від опіки старшого брата[4]
Оригінальний текст(рос.)
я очень хочу чтобы мы — и украинцы и грузины — освободились от опеки старшого брата»
»

.

Говорить, що події, пов'язані з Україною, змусили його переглянути багато переконань, тому довгі роки не відвідує Росію, незважаючи на то, що має там багато друзів.

« «Упевнений, з Україною відбудеться те, чого раніше не було - єднання держави і народів, які живуть на вашій землі. І ось коли це трапиться, треба буде подякувати Путіну за те, що він зробив. Своїми діями він викликав явища, які здатні об'єднати Україну.[5]
Оригінальний текст(рос.)
Уверен, с Украиной произойдет то, чего раньше не было — единение государства и народов, которые живут на вашей земле. И вот когда это случится, надо будет поблагодарить Путина за то, что он сделал. Своими действиями он вызвал явления, которые способны объединить Украину.»
»

.

Список творівРедагувати

Для оркестру
  • Концерт для оркестру (1961)
  • Largo and Allegro (1963)
  • Симфонія № 1 (1967)
  • Симфонія № 2 «Піснеспіви» (1970)
  • Симфонія № 3 (1973)
  • Симфонія № 4 «Пам'яті Мікелянджело» (1974)
  • Симфонія № 5 «Пам'яті моїх батьків» (1977)
  • Симфонія № 6 (1978—1980)
  • Симфонія № 7 «Епілог» (1986)
  • Оплаканий вітром (Vom Winde beweint), Літургія для альта (або віолончелі) з оркестром (1989)
  • Вечірні молитви (Abendgebete) з «Життя без Різдва» (1991)
  • Abii ne viderem («Я відвернувся, щоб не бачити») для альтової флейти, фортепіано та струнного оркестру (1992—1994)
  • Another Step… (Noch Einen Schritt…) (1992)
  • Безкрилий (1993)
  • Magnum Ignotum (1994)
  • Trauerfarbenes Land (1994)
  • Lament, пам'яті Луїджі Ноно (1994)
  • …à la Duduki (1995)
  • Simi, «Joyless Thoughts», для віолончелі з оркестром (1995)
  • …à la Duduki (1995)
  • V & V (1995)
  • Вальс Бостон (1996)
  • Diplipito (1997)
  • Childhood Revisited (Besuch In Der Kindheit) (1998)
  • Sio (1998)
  • Rokwa (1999)
  • And Farewell Goes Out Sighing… (1999)
  • Маленька Данеліада (2000)
  • …al Niente (2000)
  • Ergo (2000)
  • Не журися (2001)
  • Fingerprints (2002)
  • Lonesome — 2 great Slava from 2 GKs (2002)
  • Warzone (2002)
  • Присмерки (2004)
  • Ex Contrario (2006)
  • Kapote (2006)
  • Тиха молитва (2007)
  • Broken Chant (2007)
  • Ilori (2010)

Камерна музика
  • Ранкові молитви для камерного оркестру та стрічки (1990; 1-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Полуденні молитви для сопрано, кларнета та камерного оркестру (1990; 2-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Нічні молитви для струнного квартету (1992—1995; 4-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Caris Mere (Після вітру) для сопрано і альта (1994)
  • Magnum Ignotum для ансамблю духових і стрічки (1994)
  • Valse Boston для фортепіано і струнних (1996)
  • Замість Танго для скрипки, бандонеона, фортепіано та контрабаса (1996)
  • In L'Istesso Tempo (В тому ж темпі) для фортепіанного квартету (1997)
  • Sio для струнних, фортепіано і ударних (1998)
  • Chiaroscuro для струнного квартету (2011)
Вокально-симфонічна музика
  • Музика для живих , опери на дві дії (1982—1984)
  • Яскрава печаль Реквієм (на 40-й річниці Перемоги над фашизмом) (1984)
  • Вечірні молитви, для 8 альтів і камерного оркестру (1991; 3-я частина циклу Життя без Різдва)
  • Psalm 23, для сопрано і камерного оркестру (1993)
  • Lament, Концерт для скрипки, сопрано та оркестру (1994)
  • Diplipito, для віолончелі, альта і камерного оркестру(1997)
  • And Farewell Goes Out Sighing… для скрипки, контртенора з оркестром (1999)
  • Styx, для альта, змішаного хору і оркестру (1999)
  • Little Imber, для голосу соло, дітячого та чоловічого хорів і ансамблю (2003)
  • Amao Omi, для мішаного хору і квартету саксофонів (2005)
Музика до кінофільмів

Автор музики до бл. сорока кінофільмів (зокрема «Міміно», «Кін-дза-дза!», «Паспорт», «Диваки» та ін.) і до понад сорока театральних постановок. Автор музики до українських фільмів: «Чекаю і сподіваюсь» (1980, т/ф, 2 с), «Це було минулого літа» (1988), «Невстановлена особа» (1990), «Пустеля» (1991).

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелоРедагувати