Відкрити головне меню

Дане́лія Гео́ргій Микола́йович (груз. გიორგი დანელია; 25 серпня 1930(19300825), Тбілісі — 4 квітня 2019, Москва) — радянський кінорежисер і сценарист, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1965). Народний артист СРСР (1989). Премія «Золотий Овен» (1994).

Данелія Георгій Миколайович
გიორგი დანელია
Зображення
Георгій Данелія, 2010
Ім'я при народженні გიორგი დანელია
Дата народження 25 серпня 1930(1930-08-25)[1]
Місце народження Тбілісі, Закавказька РФСР, СРСР[1]
Дата смерті 4 квітня 2019(2019-04-04) (88 років)
Місце смерті Москва, Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР, Росія
Alma mater Московський архітектурний інститут (1955) і Вищі курси сценаристів і режисерів[d] (1959)
Професія актор, продюсер, режисер, сценарист
Кар'єра 19582019
Член у Спілка кінематографістів СРСР і Російська академія мистецтв[d]
Нагороди
IMDb ID 0199381
Данелія Георгій Миколайович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Батько — Данелія Микола Дмитрович (19021981), інженер, був бригадиром, начальником шахти, головним інженером Метробуду Москви та СРСР. Мати — Анджапарідзе Мері Івліанівна (1905—1980), працювала на «Мосфільмі» асистентом, другим режисером, зняла кілька короткометражних фільмів. Дружина — Данелія Галина Іванівна, режисер-постановник, зняла фільми «Француз», «Божа твар», а також короткометражні картини «Жарт?!» та «Поточний день». Діти: Данелія Микола Георгійович (19591985), режисер, поет, художник; Данелія Світлана, юрист; Данелія Кирило, художник. Онуки: Ірина, Маргарита, Олена, Саша, Денис, Петро. Правнучка — Олександра.

У 1955 році закінчив Московський архітектурний інститут. У 1956 Вищі режисерські курси. Уже перший фільм Данелії «Сергій» (спільно з Ігорем Таланкіним) звернув на себе увагу критиків і глядачів. Програмною роботою Данелія став фільм «Я простую Москвою» (1963), який став культурною подією хрущовської відлиги.

Починаючи з картини «Тридцять три» (1965) режисер звертається до жанру сатири, він стає визнаним майстром комедії. Творчість Данелія вирізняє справді глибока сатира, продуманий гротеск, тонкий ліризм і розкриття психологічного образу героїв. Уміння створити злагоджений ансамбль з акторів різних шкіл — особливий дар Данелія як режисера.

У 19671970 створив кілька мініатюр для сатиричного журналу «Фітіль» (Ґніт).

Велику популярність принесли Георгію Данелії такі картини, як «Афоня», «Міміно», «Осінній марафон», «Кін-Дза-Дза».

У 1980-ті роки запрошувався до журі Найвищої ліги КВК.

Георгій Миколайович захоплюється живописом, графікою, музикою, вдома зібрав колекцію барабанів. Улюблені режисери — Федеріко Фелліні (особливо фільм «Вісім з половиною»), Микита Михалков.

Мешкав і працював у Москві.

ФільмографіяРедагувати

РежисерРедагувати

СценаристРедагувати

АкторРедагувати

ПродюсерРедагувати

КнигиРедагувати

  • Пасажир без квитка: «байки» кінорежисера (2006) (рос. Безбилетный пассажир: «байки» кинорежиссёра
  • Про кого тост — п'є до дна (2006) (рос. Тостуемый пьёт до дна)
  • Чіто-гріто (2007) (рос. Чито-грито)
  • Джентельмени удачі та інші кіносценарії (2008)
  • Не журись! (2008) (рос. Не горюй!)
  • Кіт пішов, а посмішка залишилась (2014) (рос. Кот ушел, а улыбка осталась)

Премії та нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати