Панов Дмитро Пантелійович
Дмитро Пантелійович Панов (нар. 30 жовтня 1910, Приморсько-Ахтарськ, Кубанська область, Російська імперія — пом. 1994, Київ, Україна) — радянський льотчик штурмової та винищувальної авіації, учасник Японсько-китайської та Другої світової війн, письменник.
| Панов Дмитро Пантелійович | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Панов Дмитрий Пантелеевич | ||||||||
 | ||||||||
| Народження | 30 жовтня 1910 Приморсько-Ахтарськ, Кубанська область | |||||||
| Смерть | 1994 Київ | |||||||
| Країна |  | |||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} РСЧА | |||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | |||||||
| Рід військ |  штурмова авіація винищувальна авіація | |||||||
| Освіта | Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків | |||||||
| Роки служби | 1932—? | |||||||
| Партія | КПРС | |||||||
| Звання | підполковник | |||||||
| Війни / битви | Японсько-китайська війна Друга світова війна Німецько-радянська війна | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
Біографія
ред.Дмитро Пантелійович Панов народився 30 жовтня 1910 в станиці Приморсько-Ахтарськ, в родині селян переселенців Панових — Пантелея Яковича, пращури якого переселились сюди у 1861 та Фекли Назарівни (Саф'ян, село Фастівець Васильківского повіту), дочки переселенців з Київської губернії.
Мав сестру та двох братів. Дитинство було важким — на цей період припали: Перша світова війна, Жовтневий переворот, Громадянська війна, смерть батька. У 1918 закінчив 1-ий клас школи для іногородніх та повернувся до навчання лише у 1926. В цей час брав участь у будівництві рибозаводу, пізніше працював на ньому. Одночасно закінчує лікнеп, потім 4-й клас вечірньої школи та поступає на навчання до Ахтарського рибного технікуму. 1930, за путівкою від підприємства, їде до Москви, де, у березні 1932, закінчує робітфак і готується вступати до МОСРИБВТУЗу[1], щоб стати фахівцем з рибного господарства[2].
Військова кар'єра
ред.Початок
ред.У 1932 Дмитра Панова призивають до лав РСЧА і, за його особистим бажанням стати винищувачем, у червні направляють на навчання до Качинської військової авіаційної школи, котру закінчив 14 грудня 1933 в званні К-4[3]. По червень 1934 навчався на курсах командирів ланок.
Київський особливий військовий округ
ред.Після закінчення курсів, в званні К-6[4] був направлений для проходження подальшої служби у Українському військовому окрузі до 1-го загону, 13-ї ескадрильї штурмовиків, 81-ї штурмової авіаційної бригади, що базувалася у Києві на аеродромі в Жулянах. У 1938 відряджено у розпорядження райвійськкомату Сталінського району, де займався переобліком запасного особового складу Червоної армії. Пізніше спрямований для перенавчання на винищувач І-16 і для продовження служби у місті Василькові у 2-й полк, створений на базі 2-ї ескадрильї, в подальшому переформований у 43-й винищувальний авіаційний полк (ВАП). Цього ж року призначається комісаром цієї ескадрильї, а пізніше, переведено на посаду комісара 4-ї ескадрильї, 43-го ВАПу.
Бойові дії в Китаї
ред.
У червні 1939 надійшов наказ 4-й ескадрильї терміново вирушати до Москви. Після спеціальної підготовки, група льотчиків відбула до Китаю. Від липня 1939 по березень 1940 брав участь у бойових діях в Китаї проти ВПС Японії, у складі групи винищувачів під командуванням Степана Супруна[5].
Напередодні Другої світової війни
ред.Після відрядження, повернувся до 43-го ВАПу, на посаду комісара 3-ї ескадрильї. Від вересня 1940 по січень 1941 одночасно виконував обов'язки командира і комісара ескадрильї.
Був знайомий по службі із видатними радянськими військовими льотчиками, зокрема: Левом Шестаковим, Сергієм Грицевцем, Костянтином Коккінакі, Павлом Ричаговим (страчений у жовтні 1941 по т.з. «Справі авіаторів») та іншими.
Німецько-радянська війна
ред.Під час війни, від червня 1941 по травень 1945, воював на різних фронтах, зокрема брав участь у: Обороні Києва, битві за Харків, Сталінградський битві, Міус-фронті, Донбаський операції, у Румунії та Угорщині.
Безпосередньо брав участь у бойових вилітах ескадрильї. По листопад 1942 був військовим комісаром 3-й ескадрильї 43-го ВАП. З листопада 1942 — замполіт 2-го ВАПу, 85-го Гвардійського ВАПу (командир — Василь Шишкін). В останньому повітряному бою, 4 травня 1945, збив 13-й за ліком літак супротивника (винищувач Messerschmitt Bf 109). Війну закінчив гвардії підполковником, на посаді заступника командира полку по політичній частині.
Спогади «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі»
ред.Дмитро Пантелійович Панов є автором книги спогадів «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» (рос. «Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели»), видані у Львові видавництвом «СПОЛОМ» у 2003.
Сім'я
ред.Дружина Віра, дочка (1934), сини Олександр (1941) і Віталій (1947—2018).
Останні роки жив у Києві. Помер у 1994.
Нагороди
ред.Дмитро Пантелійович Панов тричі нагороджений Орденом Червоного Прапора, Орденом Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеню, Орденом Червоної Зірки та медалями СРСР.
Див. також
ред.Посилання
ред.
Примітки
ред.- ↑ Зараз Калінінградський державний технічний університет
- ↑ m-primahtarsk
- ↑ На той час, приблизно, відповідало військовому званню лейтенант
- ↑ На той час, приблизно, відповідало військовому званню між старший лейтенант та капітан
- ↑ Червоні соколи. Радянські льотчики 1936—1953
Джерела з інтернету та література
ред.- allaces
- Радіостанція «Ехо Москви»
- «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі»
- 2-й винищувальний авіаційний полк
- diletant.media
- Панов Д.П. «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» = «Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели». — Львів : «СПОЛОМ», 2003. — P. 980. — (Біографії і Мемуари про війну) — ISBN 966-665-117-3.