Павлокома (пол. Pawłokoma) — село в Польщі, у гміні Динів Ряшівського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на Закерзонні (в історичному Надсянні). Населення — 534 особи (2011[1]). Село Павлокома розташоване за 40 км на захід від Перемишля, у долині річки Сян.

Село
Павлокома
пол. Pawłokoma
Pawłokoma 1.jpg

Координати 49°48′42″ пн. ш. 22°17′17″ сх. д. / 49.81166667002777615° пн. ш. 22.28833333002777906° сх. д. / 49.81166667002777615; 22.28833333002777906Координати: 49°48′42″ пн. ш. 22°17′17″ сх. д. / 49.81166667002777615° пн. ш. 22.28833333002777906° сх. д. / 49.81166667002777615; 22.28833333002777906

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ряшівський повіт
Гміна Динів
Перша згадка 1441
Висота центру 338  м
Населення 534 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 36-065
Автомобільний код RZE
SIMC 0602006
GeoNames 762553
Павлокома. Карта розташування: Польща
Павлокома
Павлокома
Павлокома (Польща)
Павлокома. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Павлокома
Павлокома
Павлокома (Підкарпатське воєводство)

ІсторіяРедагувати

Перша відома письмова згадка про Павлокому датована 1441 роком. До первісних 5 мешканців Павлокоми прибували з часом, крім двірської служби, чужі люди, корчували тут ліси та дали початок селу. Вже 1595 року там існувала парафія східного обряду.

Усі міжвоєнні та воєнні 1940-ві роки село було відоме високим рівнем української національної свідомості. Село належало до Березівського повіту Львівського воєводства. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Добромильського повіту[2]. Територія ввійшла до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич) і утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[3]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову оволоділи цією територією. В березні 1945 року територія віддана Польщі.

3 березня 1945 року польські бандити під командою поручника львівської АК Юзефа Бісса «Вацлава» в жорстокий спосіб позбавили життя 365 павлокомських українців разом із місцевим парохом о. Володимиром Лемцьом[4].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

НаселенняРедагувати

  • у 1879 році було 758 українців, 100 римо-католиків та 100 євреїв;
  • у 1909 році 970 українців, 240 римо-католиків, 2 родини євреїв;
  • у 1930 році у селі мешкало 982 українця, 261 римо-католик, 7 єврейських родин.

У 1936 році у селі мешкало 898 українців-грекокатоликів.

На 01.01.1939 у селі було 1370 жителів (1030 українців-грекокатоликів, 160 українців-римокатоликів, 70 поляків, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв)[5].

РелігіяРедагувати

 
Церква Покрови Богородиці. Споруджена у 1909, зруйнована у 1965р.
 
Отець Василь Шевчук, попередник на посаді пароха місцевої громади вбитого поляками Володимира Лемця, згодом — військовий капелан УПА на псевдо «Кадило»[6]

До другої світової війни в селі були дерев'яна Церква Пресвятої Богородиці (за шематизмом 1879 р.), в 1909 році тимчасова каплиця, в 1930 р. нова мурована церква Покрова Пресв. Богородиці. При церкві були Братство тверезості і апостольство молитви. Церква була парафіяльною, до парафії належали с. Бартківка і с. Сільниця. До 1930 р. парафія входила до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, у 1934—1947 рр. — до Динівського деканату Апостольської адміністрації Лемківщини).

Парохами села були:

  • у 1879 р. — о. А. Копистянський,
  • у 1909 р. — о. І. Городецький.

Опісля душпастирями були оо.: Чайковський, Антонович, Лебедович, Калужняцький, Гук, Добрянський, Паславський.

В 1936 р. управителем був о. Василь Шевчук, а після нього о. В. Лемцьо (вбитий поляками).

Коли перша дерев'яна церква в Павлокомі згоріла, її мешканці ходили до церкви в Сільниці, де була колись самостійна греко-католицька парафія. Місце, де стояла та церква і де були побудовані приходські будинки в Сільниці, називають тепер «пробощувка». Коли церква і в Сільниці згоріла, у Павлокомі побудували нову дерев'яну, що була до 1909 р. а опісля збудовано нову, муровану Покрови Пресвятої Богородиці. Сільничани не хотіли складати датків на парафіяльні і церковні потреби матерньої церкви в Павлокомі і всі перейшли в 1875 р. на латинський обряд і приєднані були до латинської парафії в Диляґовій. Метрики вінчань велись від 1784 р.; інші метрикальні книги пропали під час війни.

ОсвітаРедагувати

В 1909 р. була школа з українською мовою навчання. У Бартківці і Дильонговій — польські школи. Всіх українських дітей в школах — 120. У 1930—1936 роках була двокласова школа з польською мовою навчання.

У 1909 році була заснована читальня ім. Качковського, у 1930 році — читальня товариства «Просвіти».

Відомі людиРедагувати

УродженціРедагувати

  • Микола Левицький — місцевий народний діяч і учитель.
  • Андрій Мудрик (1893—1969) — кооператор, суспільний діяч і організатор кооперації, молочарства, автор опису п.н. «Трагедія села Павлокоми», у збірнику «Перемишль західній бастіон України», у якому описує рідне село і його повоєну трагедію.
  • Петро-Йосип Потічний — вістун УПА, професор Мак-Мастерського університету (Канада).

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 266 62 174 30
Жінки 268 71 149 48
Разом 534 133 323 78

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павлокома

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  3. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  4. zik.com.ua Петро Олійник: Ми повинні сказати правду: так, українці убивали поляків, а поляки убивали українців[недоступне посилання з листопадаа 2019] // 6 березня 2006
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 108.
  6. Павлокома. 4 березня 2012 року. Виступ голови громадського об'єднання «Закерзоння» Володимира Середи
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ДжерелаРедагувати