Відкрити головне меню

Павлокома (пол. Pawłokoma) — село в Польщі, в гміні Динів Ряшівського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на Закерзонні (в історичному Надсянні). Населення — 534 особи (2011[1]). Село Павлокома розташоване за 40 км на захід від Перемишля, в долині річки Сян.

Село
Павлокома
пол. Pawłokoma
Pawłokoma 1.jpg

Координати 49°48′42″ пн. ш. 22°17′17″ сх. д. / 49.81166667002777615° пн. ш. 22.28833333002777906° сх. д. / 49.81166667002777615; 22.28833333002777906Координати: 49°48′42″ пн. ш. 22°17′17″ сх. д. / 49.81166667002777615° пн. ш. 22.28833333002777906° сх. д. / 49.81166667002777615; 22.28833333002777906

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ряшівський повіт
Гміна Динів
Перша згадка 1441
Висота центру 338  м
Населення 534 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 36-065
Автомобільний код RZE
SIMC 0602006
GeoNames 762553
Павлокома. Карта розташування: Польща
Павлокома
Павлокома
Павлокома (Польща)
Павлокома. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Павлокома
Павлокома
Павлокома (Підкарпатське воєводство)
Павлокома у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша відома письмова згадка про Павлокому датована 1441 роком. До первісних 5 мешканців Павлокоми прибували з часом, крім двірської служби, чужі люди, корчували тут ліси та дали початок селу. Вже 1595 року там існувала парафія східного обряду.

Усі міжвоєнні та воєнні 1940-ві роки село було відоме високим рівнем української національної свідомості. Село належало до Березівського повіту Львівського воєводства. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село в ході утворення Дрогобицької області включене до Добромильського повіту[2]. Територія ввійшла до складу утвореної 4 грудня 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич) і утвореного 17.01.1940 Бірчанського району (районний центр — Бірча)[3]. Наприкінці червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська знову оволоділи цією територією. В березні 1945 року територія віддана Польщі.

3 березня 1945 року польські бандити під командою поручника львівської АК Юзефа Бісса «Вацлава» в жорстокий спосіб позбавили життя 365 павлокомських українців разом із місцевим парохом о. Володимиром Лемцьом[4].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

НаселенняРедагувати

  • у 1879 році було 758 українців, 100 римо-католиків та 100 євреїв;
  • у 1909 році 970 українців, 240 римо-католиків, 2 родини євреїв;
  • у 1930 році у селі мешкало 982 українців, 261 римо-католик, 7 єврейських родин.

У 1936 році у селі мешкало 898 українців-грекокатоликів.

На 01.01.1939 у селі було 1370 жителів (1030 українців-грекокатоликів, 160 українців-римокатоликів, 70 поляків, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв)[5].

РелігіяРедагувати

 
Церква Покрови Богородиці. Споруджена у 1909, зруйнована у 1945 р.
 
Отець Василь Шевчук, попередник на посаді пароха місцевої громади вбитого поляками Володимира Лемця, згодом — військовий капелан УПА на псевдо «Кадило»[6]

До другої світової війни в селі були дерев'яна Церква Пресвятої Богородиці (за шематизмом 1879 р.), в 1909 році тимчасова каплиця, в 1930 р. нова мурована церква Покрова Пресв. Богородиці. При церкві були Братство тверезості і апостольство молитви. Церква була парафіяльною, до парафії належали с. Бартківка і с. Сільниця. До 1930 р. парафія входила до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, у 1934—1947 рр. — до Динівського деканату Апостольської адміністрації Лемківщини).

Парохами села були:

  • у 1879 р. — о. А. Копистянський,
  • у 1909 р. — о. І. Городецький.

Опісля душпастирями були оо.: Чайковський, Антонович, Лебедович, Калужняцький, Гук, Добрянський, Паславський.

В 1936 р. управителем був о. Василь Шевчук, а після нього о. В. Лемцьо (вбитий поляками).

Коли перша дерев'яна церква в Павлокомі згоріла, її мешканці ходили до церкви в Сільниці, де була колись самостійна греко-католицька парафія. Місце, де стояла та церква і де були побудовані приходські будинки в Сільниці, називають тепер «пробощувка». Коли церква і в Сільниці згоріла, у Павлокомі побудували нову дерев'яну, що була до 1909 р. а опісля збудовано нову, муровану Покрови Пресвятої Богородиці. Сільничани не хотіли складати датків на парафіяльні і церковні потреби матерньої церкви в Павлокомі і всі перейшли в 1875 р. на латинський обряд і приєднані були до латинської парафії в Дильонґовій. Метрики вінчань велись від 1784 р.; інші метрикальні книги пропали під час війни.

ОсвітаРедагувати

В 1909 р. була школа з українською мовою навчання. У Бартківці і Дильонговій — польські школи. Всіх українських дітей в школах — 120. У 1930—1936 роках була двокласова школа з польською мовою навчання.

У 1909 році була заснована читальня ім. Качковського, у 1930 році — читальня товариства «Просвіти».

Відомі людиРедагувати

УродженціРедагувати

  • Микола Левицький — місцевий народний діяч і учитель.
  • Андрій Мудрик (1893—1969) — кооператор, суспільний діяч і організатор кооперації, молочарства, автор опису п.н. «Трагедія села Павлокоми», в збірнику «Перемишль західній бастіон України», в якому описує рідне село і його повоєну трагедію.
  • Петро-Йосип Потічний — вістун УПА, професор Мак-Мастерського університету (Канада).

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 266 62 174 30
Жінки 268 71 149 48
Разом 534 133 323 78

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павлокома

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  3. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  4. zik.com.ua Петро Олійник: Ми повинні сказати правду: так, українці убивали поляків, а поляки убивали українців // 6 березня 2006
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 108.
  6. Павлокома. 4 березня 2012 року. Виступ голови громадського об'єднання «Закерзоння» Володимира Середи
  7. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати