Березівський повіт (II Річ Посполита)
| Округ | Сяноцький |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Березів |
| Створений | 1854 |
| Площа | 541,27 км² (1879) |
| Населення | 64 808 (1879) |
| |
| Найбільші міста | Березів, Динів, Ясениця |
Березівський повіт (нім. Bezirk Brzozów; пол. Powiat brzozowski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, ЗУНР і Польщі. Адміністративним центром повіту було м. Березів.
Королівство Галичини та Володимирії ред.
Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Березів (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).
Сам Березівський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Сянік.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Березівського повіту (з 24 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Дубецько (з 41 гміни) та 5 гмін Стрижівського повіту (Барич, Гвозниця Горішня, Гвозниця Долішня, Лютча і Жизнів). Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Березівський і Динівський. Практично в набутому в 1867 р. вигляді Березівський повіт існував 72 роки — до жовтня 1939 року.
У 1880 р. повіт складався з 55 самоврядних громад (гмін) — 3 міських і 52 сільських та 34 окремих територій — загалом 99 адміністративних одиниць.[1]
У 1900 році населення становило 78 694 особи, в 1910 році — 81 409 осіб.
ЗУНР ред.
Хоча через навальність наступу поляків у повіті не пройшли вибори місцевого самоврядування і делегата до УНРади, все ж повіт був включений до Львівської військової області ЗУНР.
Польща ред.
| Березівський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Утворений: | 1867 |
| Населення: | 83.200 |
| Площа: | 684 км² |
| Густота: | 122 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | м. Березів |
| |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році.
1 квітня 1930 р. присілок Каролівка передано з села Ніздрець до Динова[2].
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[3] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.
Об'єднані сільські ґміни 1934—1939 ред.
.jpg)
- Ґміна Динув
- Ґміна Нозджец
- Ґміна Дидня
- Ґміна Ґрабовніца Стаженска
- Ґміна Гачув
- Ґміна Домарадз
- Ґміна Пшисєтніца
Міста ред.
Друга світова війна ред.
У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Березівського повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Добромильського повіту[4]. 17 січня 1940 року територія Добромильського повіту поділена на райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію правобережного Надсяння зі складу Дрогобицької області передано Польщі.
Населення ред.
На 01.01.1939 у восьми селах (Грабівка, Грушівка, Яблониця Руська, Кінське, Поруби, Селиська, Улюч, Володж) повіту проживало переважно українське населення — з 7 580 жителів було 5 965 українців-грекокатоликів і 215 українців-латинників, у ще 13 селах (Бахір, Глідно, Іздебки, Яблониця Польська, Криве, Лісківка, Лубна, Малинівка, Невістка, Павлокома, Вара, Вітрилів, Видрна) зберігався значний вміст — з 19 840 жителів було 6 370 українців-грекокатоликів, 910 польськомовних українців-грекокатоликів і 160 українців-римокатоликів[5].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Powiat brzozowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 424. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 stycznia 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Dynów i Nozdrzec w powiecie brzozowskim, województwie lwowskiem. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.
- ↑ Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 540 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Березівського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 3, 108 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |