Гук Мирослав

Мирослав Гук;
Загальна інформація
Народження	14 березня 1920; с. Павлокома, тепер Польща
Смерть	14 березня 1952 (32 роки); м. Тернопіль
Громадянство	Українська держава (1941); ОУН
Псевдо	«Григор», «Код», «Косач»
Військова служба
Приналежність	Українська держава (1941); ОУН
Вид ЗС	УПА
Нагороди та відзнаки

Мирослав Гук (псевдо: «Григор», «Код», «Косач»; 14 березня 1920, с. Павлокома, тепер Польща — 14 березня 1952, Тернопіль) — окружний референт пропаганди Чортківської округи, лицар Срібного хреста заслуги УПА.

Життєпис ред.

Народився 14 березня 1920 у селі Павлокома Березівського повіту (тепер Ряшівський повіт, Підкарпатського воєводства, Польща). Виростав у сусідньому с. Ісканя, де його батько тривалий час був священиком.

У 1938 році закінчив Перемиську гімназію та продовжив навчання на рільничо-лісовому відділі Познанського університету (1938-1939), згодом біологічному факультеті Львівського університету (1940) та архітектурному факультеті Львівської політехніки (1942-1944).

Навчаючись у гімназії вступив до ОУН. Займав посаду окружного референта пропаганди І округи Західних окраїн українських земель (Перемищина і Лемківщина; 1945), окружний провідник І округи від вересня 1945.

Восени 1947 перейшов в Україну, працював на посаді окружного референта пропаганди Чортківської округи (1948-1951). Організував окружну підпільну друкарню ім. Ярослава Старуха.

28 квітня 1951 виданий в руки МДБ колишніми зв’язковими Тернопільського Крайового проводу «Поділля» Василем Том’яком («Думка») та Володимиром Трусем («Олесь»)^[1].

Засуджений до смертної кари 17 грудня 1951, розстріляний у Тернополі 14 березня 1952.

Нагороди ред.

Наказом Головного військового штабу УПА ч.1/52 від 20 червня 1952 нагороджений Срібним Ххрестом заслуги УПА.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Богдан Савка. Останні на полі слави (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.

Посилання ред.

14 березня – день народження і день трагічної смерті Мирослава Гука [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Богдан Савка. Останні на полі слави. [Архівовано 14 грудня 2021 у Wayback Machine.]

[1] Богдан Савка. Останні на полі слави (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2021. Процитовано 14 грудня 2021.

[1]