Вікіпедія

Осьмак Наталія Кирилівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Осьмак.

Ната́лія Кири́лівна Осьма́к (нар. 22 грудня 1941(19411222), м. Київ) — українська громадська діячка, біографиня й дослідниця життя та діяльності Кирила Осьмака.

Наталія Кирилівна Осьмак
Народилася 22 грудня 1941(1941-12-22) (82 роки)
м. Київ
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність голова Київської міської організації ВЛУЖ, член Всеукраїнського братства ОУН–УПА
Відома завдяки громадська діячка
Alma mater Київський автомобільно-дорожній інститут
Батько Осьмак Кирило Іванович
Мати Богдашевська Людмила Устимівна
У шлюбі з Громадський Степан Тимофійович
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Народилася в сім'ї одного з провідних діячів українського національно-визвольного руху Кирила Осьмака, уродженця містечка Шишаки (згодом селище міського типу в Полтавській області). Мати Людмила Богдашевська родом із с. Кривошиїнці (Сквирський район Київської області). У 1943 р. сім'я переїхала з Києва на Західну Україну (Львів, Сколе, Недільна, Опака, Підбуж), з 1944 р. К. Осьмак перебував у підпіллі, того ж року арештований і ув'язнений. У повоєнний час, щоб приховати походження доньки, у її свідоцтві про народження записали: Осьмак Наталія Богданівна, народилася 22 січня 1942 року в м. Тернопіль.

Закінчивши школу, з 1958 року жила в Переяславі-Хмельницькому на Київщині, працювала учнем рахівника. Певний час жила в Києві, в гуртожитках Київського автомобільно-дорожнього інституту, де здобувала освіту з 1960 по 1965 роки за спеціальністю інженерки-будівельниці мостів і тунелів. Із 1963 жила на масиві Торгмаш у Броварах, що під Києвом. Тут її матері 1960-го надали однокімнатну квартиру. З 1996 року живе в Києві[1].

Працювала за фахом у м. Черкаси, в мостовому відділі інституту Діпроцивільпромбуд. З липня 1967 року — в проєктному інституті Союзшляхпроєкт у Києві. Брала участь у проєктуванні Північного й Південного мостів через Дніпро в Києві (1970—1990), мостів через річку Прут у Чернівцях (1981—1985), а також у Карелії на автотрасі Ленінград — Мурманськ (1977—1987), Подільського мостового переходу через Дніпро в Києві, автомагістралі через Дніпро в м. Запоріжжя. Була керівником групи ЗАТ «Київсоюзшлях». З березня 2014 року на пенсії.

Про життя й роль батька в національно-визвольному русі, як діяча Української Центральної Ради, ОУН, Президента УГВР, дізналася на початку 1990-х. За порадою історика, колишнього головнокомандувача УПА Василя Кука, опрацювала батькові листи за темами: умови його перебування в ув'язненні; педагогічні роздуми; біографічні подробиці тощо. В Україні й Російській Федерації (у містах Москва, Владимир, Рязань), починаючи з 1994 року, ознайомилася з розсекреченими архівними справами спецслужб та іншими документами, що стосувалися Кирила Осьмака.

 
Освячення пам'ятника на могилі Кирила Осьмака (Київ, Байкове кладовище, 1 грудня 2007 року. Фото Сергія Шевченка)
 
Могила Кирила Осьмака на Байковому кладовищі

Разом із чоловіком Степаном Громадським[2] віднайшла в м. Владимир місце поховання батька, а восени 2004-го його прах перевезла з-під стін Владимирського централу до Києва й 11 грудня того ж року поховала на Байковому кладовищі (ділянка 49а). На могилі Кирила Осьмака 1 грудня 2007 року освячено пам'ятник — козацький хрест[3] (скульптор Микола Малишко).

 
Наталія Осьмак промовляє на жалобному мітингу (Соловки, 08.08.2008. Фото Сергія Шевченка)

У 2006 році Н. Осьмак була кандидаткою в народні депутати України за виборчим списком політичної партії «Українська Національна Асамблея»)[4].

Творчість, увічнення пам'яті батька ред.

У співпраці з істориком Юрієм Шаповалом створила радіо- і телепередачі про Кирила Осьмака (1996, 1998).

Відеофільми «Незламний Президент» (1998), «Четвертий крок до державності» (1999) — за сприяння середовища УГВР.

З нагоди 110-річчя від дня народження Кирила Осьмака художник Борис Плаксій написав його портрет (робота експонується в галереї Івана Кавалерідзе).

У квітні 2004 р. видано 41-й том Літопису УПА «Кирило Осьмак — президент УГВР. (Документи і матеріали)», в який увійшли матеріали зі слідчих справ, листи К. Осьмака до родичів, світлини (Видавництво Літопису УПА, упорядник тому Н. Осьмак, працювала над ним з 2000 р.).

Книжка Н. Осьмак «Кирило Осьмак — нескорений Президент УГВР» (2008); поет Дмитро Павличко написав поему «Кирило Осьмак»[5].

«Боротьба за державу Україну триває… (із матеріалів судового процесу)» (2011, упорядник друкованого видання — Н. Осьмак).

Книжка Н. Осьмак «Кирило Осьмак: автопортрет в листах на тлі Владімирського централу» (2014) — листи з тюрми до родичів (передмова шістдесятниці Михайлини Коцюбинської).

Автор публікацій у періодиці, учасниця теле-, радіопередач, громадських заходів, пов'язаних зі вшануванням пам'яті Кирила Осьмака[6][7].

Громадська діяльність ред.

Заступник голови (1995), член Всеукраїнської ліги українських жінок, голова Київської міської організації ВЛУЖ.

Член (секретар) Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Романа Шухевича[8].

У складі делегацій громадськості неодноразово брала участь у «Соловецьких прощах», міжнародних днях пам'яті жертв політичних репресій, відвідувала з цією метою меморіал у Левашово (Санкт-Петербург), урочище Сандармох у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії та Соловецькі острови (РФ)[9][10]. Член правління громадської організації «Міжнародне об'єднання „Соловецьке братство“»[11].

Член Оргкомітету з підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства[12] (2009).

Нагороди, відзнаки ред.

Орден княгині Ольги III ступеня[13] (2009) — за визначний особистий внесок у відстоювання національної ідеї, становлення і розвиток Української незалежної держави та активну політичну і громадську діяльність.

Примітки ред.

  1. ↑ Донька президента України Кирила Осьмака жила в Броварах. ІНТЕРВ’Ю [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Трибуна-Бровари. 03.02.2021
  2. ↑ У минулому політв'язень, працював заступником генерального директора Київського заводу «Більшовик», винахідник у медичній сфері.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 16 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ ЦВК Постанова 13.01.2006 № 166 Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку політичної партії «Українська Національна Асамблея»
  5. ↑ Павличко Дмитро. Кирило Осьмак: поема. / передм. М. Слабошпицького. К.: Ярославів Вал, 2009. — 56 с.
  6. ↑ Приговор и вызов Кирилла Осьмака. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 16 лютого 2015.
  7. ↑ Історики, архівісти та громадські діячі провели у Києві круглий стіл про Кирила Осьмака. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 17 липня 2019.
  8. ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи». Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  9. ↑ Сергій Шевченко. Соловецька проща-2009. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ Засновано громадське об'єднання «Соловецьке братство». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2015.
  12. ↑ Заява Оргкомітету підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  13. ↑ Указ Президента України № 939/2009 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Свободи. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 16 листопада 2016.

Джерела та література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осьмак_Наталія_Кирилівна&oldid=41842047