Відкрити головне меню

О́мбиш — село у Борзнянському районі Чернігівської області України. Центр Омбиської сільської ради. Населення — 696 осіб (2012 рік)[1].

село Омбиш
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Борзнянський район
Рада/громада Омбиська сільська рада
Код КОАТУУ 7420884801
Облікова картка картка ВР 
Основні дані
Засноване XVII ст.
Населення 696 мешканців[1]
Площа км²[1]
Поштовий індекс 16463
Телефонний код +380 4653
Географічні дані
Географічні координати 51°03′19″ пн. ш. 32°19′29″ сх. д. / 51.05528° пн. ш. 32.32472° сх. д. / 51.05528; 32.32472Координати: 51°03′19″ пн. ш. 32°19′29″ сх. д. / 51.05528° пн. ш. 32.32472° сх. д. / 51.05528; 32.32472
Середня висота
над рівнем моря
130 м
Водойми р. Остер
Відстань до
районного центру
25 км
Місцева влада
Адреса ради 16463, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Омбиш, вул. Ніжинська, 8
Карта
Омбиш. Карта розташування: Україна
Омбиш
Омбиш
Омбиш. Карта розташування: Чернігівська область
Омбиш
Омбиш
Мапа

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на півдні району, за 25 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — близько 32,5 км[2]) та за 10 км від залізничної станції Плиски. Село розташоване на правому березі річки Остер. Висота над рівнем моря — 130 м[3].

ІсторіяРедагувати

Село Омбиш засноване на початку XVII століття на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої. Вперше в історичних джерелах згадується 1627 року. До 1648 належало чернігівському скарбникові, шляхтичу Угорницькому та Омбишському монастирю Різдва Богородиці.

З 1649 року  — у складі Івангородської сотні Ніжинського полку Гетьманської України. 1782& року анексоване Російською імперією і включене до складу Чернігівської губернії.

1782 року в Омбишському монастирі робили розписи відомі українські живописці Марко Негреневський та Степан Горошенко[4].

З 1917 — у складі УНР. Згідно з офіційними радянськими джерелами, Українська Радянська Республікарадянську владу в селі вперше встановлено наприкінці січня 1918 року, коли більшовицька армія Михайла Муравйова, що прямувала на Київ, захопила Омбиш. У листопаді 1918 року сільські загони (за радянськими джерелами — «куркульська банда») розстріляли в селі дев'ять партизан-леніністів, в у тому числі П. Н. Красницького, А. С. Давиденка, Е. Я. Заману, С. І. Легкого, Д. І. Марусечка з синами. Вони поховані в братській могилі, на якій більшовики встановили пам'ятник.

На початку січня 1919 року наступ на лівобережну Україну розпочала Українська радянська армія Антонова-Овсієнка. В першій декаді січня село знову взяте військами комуністичної Росії.

Село постраждало внаслідок примусових депортацій працездатного населення до РРФСР та Голодомору, які практикував уряд СРСР 1932—1933 на території України.

Очевидець голодомору, мешканець Омбишу Петро Ярошенко згадує:

435 жителів Омбишу брали участь у Другій світовій війні, 262 з них — загинули, 154 — нагороджені орденами і медалями СРСР. У бою за визволення Омбишу від гітлерівців у вересні 1943 року загинуло 21 воїн, на їх честь в селі споруджено пам'ятник. На честь воїнів-односельців і партизанських сімей, полеглих в роки війни, споруджено обеліск Слави.

У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Комунар», за яким було закріплено 3515 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 2000 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, льон, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.

ІнфраструктураРедагувати

Відомі уродженціРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  2. Маршрут від Омбиша до Борзни.
  3. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Омбиш
  4. Жолтовський П. М. Словник-довідник художників, що працювали на Україні в XIV—XVIII ст. / Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1983. — с. 125.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати