Олешшя

Середньовічне місто біля гирла Дніпра на північному узбережжі Чорного моря

Оле́шшя — літописна назва поселення або історичної місцевості в пониззі Дніпра; давньоруське місто-порт, яке контролювалося київськими князями.

Локалізація

ред.
 
На цій карті зроблено спробу реконструювати 11 століття. Олешшя (Oleshye) зображено на Дніпрі нижче за течією від сучасного Херсона. Деякі дослідники вважають, що Олешшя було розташоване далі на захід, у місці злиття Дніпровського й Бузького лиманів.

Існують дві основні версії щодо локалізації Олешшя:

  1. на острові Великий Потьомкін в районі Пудової протоки (урочище «Городище», за 12 км нижче за течією Дніпра від центру Херсона);
  2. поселення Аджигол-1 та городище Дніпровське-2 в місці злиття Дніпровського й Бузького лиманів.

В обох вказаних місцях археологами виявлено давньоруські матеріали. У краєзнавчому музеї міста Херсон зберігаються артефакти відповідного періоду, знайдені на Великому Потьомкінському острові.

Історія

ред.

Місто існувало у глибині половецьких володінь, жодного разу не зазнавши набігу кочовиків. Однак неодноразово ставало здобиччю князів-авантюристів.

Перша згадка про Олешшя у «Повісті временних літ» датується 1084 роком, коли князь-ізгой Давид Ігорович пограбував тут гречників — купців-русів, які торгували з Візантією.

  Въ сеже лѣто Давыдъ зая грьчьникы въ Ольшии, и зая въ нихъ вьсе имѣние. Вьсеволодъ же, посълавъ приведе и, и въдасть ему Дорогобужь.[1]
 

У 1984 році Леонід Махновець переклав цей уривок сучасною українською мовою наступним чином: «У сей же рік Давид захопив гречників у [городі] Олешші і забрав у них все майно. Всеволод тоді, пославши [мужів своїх], привів його і дав йому [город] Дорогобуж.»[2] Він додав: «Гречники — купці, що користувалися Гречником (дніпровською частиною водної путі із Варягів у Греки), здійснюючи торгові операції між Києвом і Константинополем. Захопивши і пограбувавши гречників, Давид шкодив торговим інтересам Русі, і тому Всеволод змушений був дати цьому князеві-ізгою город Дорогобуж.»[2]

У Київському літописі згадується, що у 1153 році біля Олешшя представники великого князя київського Ізяслава Мстиславича чекали його наречену — грузинську царівну Русудан.[3] 1160 на Олешшя здійснили піратський напад берладники, котрі були розгромлені воєводами київського князя Ростислава Мстиславича.

  У тім же році послав Ростислав із Києва [воєвод] Юрія Нестеровича і Якуна [Мирославича] в насадах на берладників, що були [город] Олешшя взяли. І, догнавши їх коло [города] Дциня, вони побили їх і здобич узяли.[4]  
 
Можливе розташування Олешшя в межах половецьких земель.

У 1164 посольство Ростислава Мстиславича до Константинополя з вимогою висвятити на київську митрополію русина Климента Смолятича випадково зустрілося в Олешші з новопоставленим київським митрополитом греком Іоанном IV та візантійським послом. У 1219 році волинський князь Данило Романович завдяки човнам, що прийшли з Олешшя, зміг переправитися через Дністер. Востаннє місто згадується в розповіді про битву на Калці вміщеній у Новгородському першому літописі:

  Того же русстии князи не послушаша, нъ послы избиша, а сами поидоша противу имъ; и не дошьдъше Ольшья, и сташа на ДнЂпрЂ.[5]  

За деякими припущеннями, Олешшя під назвами Уліски та Муліса згадується в «Нузхат ал-Муштак» арабського географа ХІІ ст. Аль-Ідрісі. Згідно з повідомленням двох різних інформаторів середньовічного вченого, це місто розташовувалось на відстані близько 1,5 км від гирла Дніпра та було стоянкою суден на двох маршрутах: угору по Дніпру та вздовж узбережжя з Болгарії до Криму.

Велике значення мало Олешшя як центр рибальства і торгівлі.

Співвідношення Олешшя і Олешок

ред.

Питання співвідношення цих міст є проблематичним і викликає запеклі сперечання між дослідниками (в тому числі краєзнавцями). Згідно з найбільш правдоподібною версією центр Олешшя знаходився на Великому Потьомкінському острові, але деякі господарські споруди, земельні ділянки мешканців і випас худоби знаходились на території сучасних Олешок. І саме тому тут виникло урочище Олешшя в якому в 1711 році козаки побудували Олешківську січ.

Примітки

ред.
  1. Островський та Бірнбаум, 2014, 205.14–16.
  2. а б Махновець, 1984, с. 125.
  3. Махновець, 1984, с. 258.
  4. Махновець, 1984, с. 276.
  5. Ізборник (2001). Новгородская Первая Летопись [Новгородський перший літопис]. Ізборник (ст.-слов.). Наука. Процитовано 21 січня 2025.

Джерела та література

ред.