Відкрити головне меню

Лавре́нтіївський літо́пис — пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижньогородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Вперше повністю опублікований 1846 року («Полное собрание русских летописей», том 1).

Лаврентіївський літопис
LavrentyevskayaLetopis.jpg
Мова давньоруська мова
Опубліковано 1377

Commons-logo.svg Цей твір у Вікісховищі?

Літопис починається з другої (Сильвестрівської) редакції "Повісті временних літ" і доводиться до 1305 року. Також містить Суздальський літопис. В основі лежить великокнязівське володимирське зведення 1305 року. Існує декілька списків літопису: Радзивілівський, Московсько-Академічний, втрачений Троїцький (зберігся у виписках та коментарях).

У рукописі відсутні відомості за 898—922, 1263—1283, 1288-1294 роки. У складі літопису до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха. «Поученьє» Володимира Мономаха у складі Лаврентіївського літопису є пам'яткою української мови[1].

До початку XVIII століття Лаврентіївський літопис зберігався в Рождественському монастирі міста Владимира, а у 1792 році він був куплений графом Мусіним-Пушкіним. Останній подарував її Олександру I. Імператор передав літопис в Публічну бібліотеку в Санкт-Петербурзі, де рукопис і знаходиться до цього дня.

ВиданняРедагувати

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

ДовіднкиРедагувати

ПосиланняРедагувати