Відкрити головне меню

Оврах Володимир Михайлович (10 лютого 1953, Миргород) — український художник декоративно-прикладного мистецтва, заслужений художник України, член Національної спілки художників України

Володимир Оврах
Оврах Володимир Михайлович
Народження 10 лютого 1953(1953-02-10) (66 років)
Миргород
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, скульптура, кераміка, графіка
Навчання Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність художник
Напрямок декоративно-прикладне мистецтво (кераміка)
Роки творчості 1977 і до нині
Звання
Заслужений художник України

Зміст

НавчанняРедагувати

Володимир Оврах у 1972 році закінчив Миргородський керамічний технікум імені М. В. Гоголя з відзнакою (педагоги з фаху: С. Мисак, Д. Хожай), а потім навчався на відділенні художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва, який закінчив у 1977 році[1]. Педагоги з фаху — М. Гладкий, В. Горбалюк, Н. Федчун.

« Мама дуже любила вишивати рушники. Частина залишала для дому, а деякі свої роботи продавала на базарі. Напевно, тягою до творчості я зобов'язаний саме їй та миргородський оточенню. З дитинства, скільки себе пам'ятаю, я дуже любив малювати. Студія при школі зміцнила трепетне ставлення до кераміки і глини. Ми не тільки ліпили, нас потроху вчили живопису, скульптурі. Але питання вибору майбутньої професії не стояло. Закінчивши 8 класів, ні в чому іншому я себе не бачив, тому вступив до технікуму на відділення кераміки, де протягом 4,5 років вивчав різні форми і способи. Це розпис по порцеляні, глазурними фарбами, розпис майолікою, гончарне виробництво, монументальні роботи. »

ТворчістьРедагувати

Учасник обласних та республіканських виставок. У 1977—2002 рр. разом з дружиною Тамарою Євгенівною працював на Барановському фарфоровому заводі[2].

Учасник арт-проекту «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» та виставки «Сучасне професійне декоративне мистецтво України», «Трансформація образу».

Художник — учасник багатьох живописно-графічних пленерів у Вінниці, Одесі, Хмільнику, Грушівці на Миколаївщині, Селищі, учасник симпозіуму кераміки у латвійському Дзинтарі та Опішні на Полтавщині[3].

Брав участь у міжнародній виставці «Сучасне декоративне мистецтво України» приуроченій до 50-річчя членства України в ЮНЕСКО у Парижі (Франція).

Працює в галузі монументального мистецтва, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, графіки і живопису.

Член Національної Спілки художників України з 1983 р. Член правління Вінницької обласної організації Національної спілки художників України.

У 2017 р. В. Оврах отримав почесне звання — кращий художник України, а також нагрудний срібний знак із коштовною позолотою[4].

Мешкає та працює у Вінниці.

РодинаРедагувати

Одружений з Тамарою Євгенівною Оврах, з нею разом виховали двох синів — Андрія та Романа. Діти продовжили справу батьків — стали відомими скульпторами. Дружина старшого сина Андрія — Оврах Ольга Володимирівна (дівоче прізвище — Данилюк, дочка різьбяра Володимира Данилюка) також є скульптором [5].

Творчий доробокРедагувати

Скульптура
  • Монументально-декоративна композиція «Панацея» (співавтор — художник Тамара Оврах), встановлена 1999 р. у Трускавці в пансіонаті Південно-Західної залізниці «Світязянка»[6].
  • Декоративно-тематичні композиції: «Три грації» (1993), «Очима нащадків» (2005); «Скриня», «Сусідки» (2006); «Епіцентр» (2007)[6].
  • Монументально-декоративне панно «Освіта, мистецтво» (1995) для екстер’єру Баранівської СЗОШ № 1, що на Житомирщині[6].
  • Композиція «Колос» (2007, Вінниця)[7].
  • Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 рр.. Відкрито 2008 р. у Вінниці біля центрального міського парку[7].
  • Інтерактивна скульптура «Художник» (співавтори — скульптори Андрій та Роман Оврахи)[7], виготовлена коштом власниці арт-галереї «ІнтерШик» Людмили Бушинської та відкрита у Вінниці у жовтні 2009 р.[8][7].
  • Скульптурна композиція «Несу свій хрест» (2010), знаходиться в експозиції музею сучасного Подільського мистецтва у Винниці[9];
  • Пам’ятний знак Героям Небесної Сотні (співавтори — скульптори Андрій та Роман Оврахи), встановлений у листопаді 2015 р. у сквері Героїв Майдану у Бродах перед Бродівським педагогічним коледжем ім. М. Шашкевича, відкриття відбулося 29 травня 2016 р.[10];
  • Пам'ятник С. Петлюрі, погруддя композитору Миколі Леонтовичу[11] у Вінниці (2017);
  • Пам’ятний знак жертвам масових репресій, які проводилися у СРСР у 1937-1938 рр. встановлений на римо–католицькому цвинтарі міста Бар (2017)[12];
  • Пам'ятник «Борцям за волю України» (співавтори — скульптори Андрій та Роман Оврахи), відкритий 24 серпня 2013 р. у місті Погребище[13];.
  • Пам’ятник Героям Майдану (співавтори — скульптори Андрій та Роман Оврахи), відкритий 1 грудня 2014 р. у Тячеві[14].
  • Меморіальна таблиця соратнику Симона Петлюри — сотнику Армії УНР Семену Якерсону, встановлена на будівлі Вінницького торгово-економічного інституту КНТУ, поруч із колишнім розташуванням будинку, де мешкала родина Якерсонів. До наших днів ця споруда не збереглася. Ініціаторами встановлення меморіальної таблиці є благодійний фонд «Героїка» та декілька громадських організацій[15];
  • Бронзова скульптура Євгенії Францівні Прунмаєр — австрійці, коштом якої у 1874 р. спорудили у Вінниці готель «Франція», відкрита 25 листопада 2013 р. біля входу до готелю[16].
Живопис
  • 1988 — «Легенди рідного краю»;
  • 1989 — «Старий Немирів», «Птахи»;
  • 1991 — «Весілля»;
  • 2000 — «Воронячий чай»;
  • 2001 — «Кераміка з сухим зіллям», «Студент академії мистецтв», «Стамбул. Голуба мечеть»;
  • 2003 — «Пієта»;
  • 2005 — «Немирів. Старий млин»;
  • 2006 — «Чумацький шлях», «Композиція-2», «Берегиня»;
  • 2007 — «Подолянка», «Карпати», «Синьогори», «Зимовий ранок», «Між сузір'ям риб», «Гармонист», «Композиція», «Пам'яті народного майстра кераміки О. Бахматюка», «Рибалка», «Хатина лісника», «Квочка», «Зелена левада»;
  • 2008 — «Архітектурна Вінниця», «Стара ферма», «Костел в Полонному», «Осінь в Карпатах», «Решетилівка. Народження образу», «Етносвято», «Трипільська Венера», «Бандурист», «Гніздо лелеки»;
  • 2009 — «Початок», «Перекотиполе», «Годувальниця», «На Андрія», «Пилип Орлик», «Митрополит Андрей Шептицький», «На околиці», «Бабин півень», «Вінницька Єрусалимка», «Квіти»;
  • 2010 — «Літописець. Вінницькі мури», «Просвітитель. Вінницькі мури», «Колядники», «Півонії», «Стара Вінниця»;
  • 2014 — «Бузок», «Свята неділя», «Карпати. Тухля»[17].

ЛітератураРедагувати

  • Сентемон Наталя Секрети творчості Володимира Овраха: [про ювілейну виставку Володимира Михайловича Овраха] / Н. Сентемон // Світлиця. — 2013. — № 1. — С. 21-24.
  • Оврах Владимир: «Мне не нравятся оба памятника Шевченко, а тот, что предлагают на Театральной — это вообще почти экстремист»: [про творчість вінницького художника, скульптора, кераміста Володимира Овраха] / В. Оврах; записав И.  Заиковатый // Вінницькі реалії. — 2014. — 5 лютого. — С. 8-9.
  • Оврах Володимир. Каталог. Живопис / Оврах В. — Вінниця : Консоль, 2007. — 33 с.
  • Оврах Володимир. Живопис. Альбом / Дідур Л. — Вінниця : Митці Вінничини, 2010. — 36 с.

ПриміткиРедагувати

  1. Вінницька обласна організація Національної Спілки художників України
  2. Оврах Владимир: «Мне не нравятся оба памятника Шевченко. А тот, что предлагают на Театральной — это вообще почти экстремист» (рос.)
  3. Художники: Оврах Володимир Михайлович. Архів оригіналу за 18 квітень 2018. Процитовано 17 квітень 2018. 
  4. Кращий художник України. Архів оригіналу за 16 квітень 2018. Процитовано 16 квітень 2018. 
  5. Оврах Ольга Володимирівна
  6. а б в Кераміка України: Оврах Володимир Михайлович, Оврах Тамара Євгенівна
  7. а б в г Оврах Володимир Михайлович
  8. Володимир Оврах створив схожу на себе скульптуру
  9. Музей сучасного Подільського мистецтва
  10. Пам’ятки монументального мистецтва: пам'ятник Героям Небесної сотні
  11. У Вінниці біля училища культури і мистецтв відкрили погруддя композитору Миколі Леонтовичу
  12. На Вінниччині освятили пам’ятний знак жертвам масових репресій 1937-1938 рр.
  13. «Очистимо владу — буде порядок». Вінниччина відзначила 22-у річницю Незалежности України
  14. У Тячеві відкрили пам'ятник Героям Майдану (фото, відео)
  15. У Вінниці у середу в межах відзначення 100-річчя Української революції відкрили меморіальну дошку соратнику Симона Петлюри — сотнику Армії УНР Семену Якерсону.
  16. Засновниця готелю «Франція» прописалася у Вінниці назавжди
  17. Володимир Оврах і Тамара Оврах