Оврах Андрій Володимирович
О́врах Андрі́й Володи́мирович (16 грудня 1985, Немирів, Вінницька область) — український скульптор. Член Національної спілки художників України з 2008 р.[1]
| Оврах Андрій Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
16 грудня 1985 (38 років) Немирів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | скульптура | |||
| Навчання | Львівська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Твори | «Осінь», «Відпочинок» (2003), «Весна», «Берегиня», «Пробудження», «Материнство», «Початок», «Перлина» (2004), «Внук ветерана», «Забави» (2005), «Мрія», Меморіальна дошка О. Є. Сидорову, «Родина», «Мавка», «Дід Михайло» (2006), «Мати з немовлям», «Ріг достатку», «Гоголь» (2007), «Вінниця — перлина Поділля», Пам'ятник жертвам Голодомору (2008), «Афроторс», «Художник», «Гніздо» (2009), «Боксер» (2011), «Мадам Прунмаєр» (2013), «Танго», «Млинок» (2016), «Дуплет» (2017) та ін. | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народився у м. Немирів у мистецькій родині Оврахів, батько Оврах Володимир, заслужений художник України, мати Оврах Тамара, художниця декоративно-прикладного мистецтва. Закінчив з відзнакою відділення монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв (2008). Педагоги: Я. І. Скакун,В. М. Гурмак, І. М. Самотос. Одружений. Живе і працює у м. Вінниці.
Творчість ред.
Працює у жанрах станкової та монументальної скульптури, графіки. З 2003 року бере участь у численних виставках та пленерах кам'яної скульптури, зокрема у Вінниці,Львові, Києві, у містах Польщі — Плавна та Шидлов, с.Буша на Вінниччині, фестивалі у Буковелі, молодіжному пленері у Немирові. Серед опанованих матеріалів — камінь (граніт, вапняк, пісковик), гіпс, бетон, шамот, бронза, синтетичні смоли та ін.
|
Перший і улюблений матеріал митця – глина, якому він довіряє інтимні переживання і філософські питання пізнання світу. Відповідно, у станкових творах, виконаних у техніці шамоту, можна вирізнити два напрямки: символічно-асоціативний та портретно-імпресіоністичний. До архаїчних взірців «палеолітичних венер» тяжіють роботи у шамоті «Берегиня» і «Пробудження» (2004 р.), оздоблені «шнурковою» орнаментальною імпровізацією. Ще більш узагальненими, ніби утвореними тектонікою земних надр, є об’єми за величною темою зародження життя – «Материнство» (2004 р.), «Початок» (2004 р.), «Мати з немовлям» (2007 р.), могутня потенційна динаміка яких сконцентрована у глибині форми. | 
|
— Т. Г. Журунова, мистецтвознавець | ||
Спільно з батьком — Володимиром Оврахом і старшим братом Романом у 10-х роках ХХІ ст. створив низку знакових робіт — пам'ятників Т. Шевченку у м. Баранівка на Житомирщині, Героям Небесної сотні у м. Броди на Львівщині та у м. Тячеві на Закарпатті[2], композитору М. Леонтовичу у с. Марківка на Вінниччині, державному діячеві С. Петлюрі у Вінниці[3] та ін.
Примітки ред.
- ↑ Художники Вінниччини: До 40-ліття Вінницької обласної організації Національної спілки художників України. 1976—2016. Вінниця. 2015. ISBN 978-617-583-148-9. — C. 257.
- ↑ У Тячеві урочисто відкрили і освятили пам'ятник Небесні Сотні // Закарпаття-онлайн. — 2014. — 1 грудня.
- ↑ В Україні відкрили перший пам'ятник Петлюрі // Сьогодні. — 2017. — 14 жовтня.
Література ред.
- Художники Вінниччини: До 40-ліття Вінницької обласної організації Національної спілки художників України. 1976—2016. Вінниця. 2015. ISBN 978-617-583-148-9. — C. 143, 166, 171, 192—195.
- Андрій Оврах: скульптура. Альбом. — Вінниця: Консоль, 2017. — 34 с. — ISBN 978-617-583-185-4.
- Персоналії художників на офіційному сайті ВОО НСХУ