Відкрити головне меню

Нігілізм (від лат. nihil — «ніщо») — світоглядна позиція, суть якої, у ширшому значенні, полягає у ставленні до будь-якої речі або людини як до ніщо, а у вужчому значенні — у запереченні існування об'єктивної основи для визнання, моралі або суспільного порядку. Термін також використовується полемічно щодо критиків релігії або політичного ладу (анархізму). У побутовому мовленні нігілізм означає заперечення позитивного підходу. Нігілізм стосується абсолютної першості особистості, яка дотримується лише своїх побажань і для якої все дозволено.

Уперше термін «нігілізм» запровадив Фрідріх Генріх Якобі, однак найбільшого поширення поняття отримало завдяки творчості Івана Тургенєва, зокрема його роману «Батьки і діти» («Отцы и дети»). В праці «Воля до влади» Ф. Ніцше, нігілізм розглядається як один з етапів трансформації людини. В практиці свого спілкування використовували, так званий, шифр нігілістів.

Термін «нігілізм» популяризував російського письменника Івана Тургенєва

Зміст

В філософіїРедагувати

В філософії це світоспоглядання та спосіб людського світовідношення, що містить інтенції заперечення, свавілля, відчаю, розчарування, недовіри тощо.[1] Нігілізм виражається у запереченні існування Бога, безсмертя душі, свободи волі, могутності розуму, можливості пізнання, об'єктивності моралі, духовних підвалин буття, культурних засад, суспільного устрою, прав націй на самоідентифікацію та самовизначення, оптимістичних перспектив людської історії.[1] Абсолютною формою нігілізму є самогубство й жага до тотальної руйнації, але найчастіше він виражається через відносні форми, тобто скасовування або знецінення певного боку реальності, з метою піднесення інших.[1] Акти негації в нігілістичній свідомості пов'язані з усвідомленням людської неспроможності пояснити чи обґрунтувати всі підстави буття, а також з відчуттям непевності.[1]

Екзистенціальний нігілізмРедагувати

«Екзистенціальний нігілізм» полягає в тому, що життя не має об'єктивного значення або сенсу, і лише фізичні закони сприяють нашому існуванню. Тому заперечується, що існування людини повинно мати цінність або мету.

Моральний нігілізмРедагувати

Моральний нігілізм (або етичний нігілізм) заперечує значення етичних норм. Це мета-концепція в філософській теорії, що моральність не має жодної об'єктивної реальності, і тому ніякі дії не є правильними чи невірними.

Політичний нігілізмРедагувати

Політичний нігілізм відкидає необхідність, наприклад, у базових соціальних та політичних структурах, уряді, сім'ї та законах. У російського письменника Івана Тургенєва (1818—1883) в романі «Батьки і діти» (1862) поняття стосується групи молодих російських радикалів, які стояли на політичній програмі, що почасти нагадує анархізм. Ідея політичного або російського нігілізму полягала в тому, щоб зруйнувати суспільство та існуючі цінності, створити більш вільне суспільство.

Російський нігілістичний рухРедагувати

Російський нігилистский рух — масовий російський напрямок нігілізму у 1860-х рр. який відкидає усі авторитети.
Андре Глюксман заперечував, що розпад Радянського Союзу можна назвати найбільшою катастрофою XX століття, і наголошував, що Європі потрібно звернути увагу на юридичний, економічний нігілізм Росії й не тішити себе надією колонізувати чи модернізувати цю країну, керівники якої після 70 років комуністичного правління стали справжніми циніками.[2]

Метафізичний нігілізмРедагувати

Метафізичний нігілізм — розуміння процесу становлення як такого, що передбачає виникнення речі з нічого, її буття та розвиток, і подальше зникнення речі в ніщо. Саме таке розуміння становлення веде до думки про те, що світ в цілому, в тому числі й усе, що в ньому — не має ніякого значення.

Радикальний нігілізмРедагувати

Заперечується сенс всього зовсім. Це, з одного боку, віра в те, що в кінцевому підсумку не було надано ніяких підстав для знання, етики та справедливості. З іншого боку, — усвідомлення того, що навіть відсутність фундаменту може служити підставою для (відхилення) знань, етики та справедливості.

Важливі філософиРедагувати

Деякі філософи були особливо стурбовані нігілізмом.

Думка Фрідріха НіцшеРедагувати

Філософія нігілізму у Ніцше поставала з проблеми цінностей.[3] Для Ніцше нігілізм це переконання, що немає абсолютних істин і цінностей. Це випромінює єдину віру в абсолютну марність і безглуздя.[4] Проголошений Ніцше нігілізм характеризує специфіку постмодерністської філософії, яка, за визначенням Ліотара, представляє собою «війну цілому».[3] У розумінні постмодерністських ідей погляди Ф. Ніцше на нігілізм в багатьох випадках пов'язано з тим, що існує уявлення про постмодернізм як найбільш радикальну форму нігілізму.[3] Підгрунтям для такої точки зору є той факт, що якщо всі попередні негативні світоглядні концепції, відкидаючи одні «вищі» цінності, зводять на їх місце інші, то постмодернізм взагалі відмовляється від будь-яких «вищих» цінностей.[3] Насправді, у постмодерністів радше йдеться про якісно новий підхід до цінностей, про переоцінку значення ключових категорій, за допомогою яких ми звикли сприймати й описувати реальність.[3]

Думка ХайдеггераРедагувати

За словами Мартіна Хайдеггера, нігілізм обумовлений забуттям і бачить способом як поширення нігілістичного мислення. Для Хайдеґґера ми можемо лише уникнути нігілізму, подолавши метафізику.

Думка Емануеле СеверіноРедагувати

На думку італ. філософа Е. Северіно, в основі всієї західної філософії, починаючи від учень Платона та Аристотеля, лежить помилкове уявлення про те, що виникнення (становлення) будь-якої речі тягне за собою і її знищення (її перетворення на або зникнення в ніщо), і що смерть людської істоти, як і смерть будь-якої речі, є рівнозначною її знищенню. Северіно вважає, що саме ця філософська помилка породила значення смерті як відходу у ніщо, а відтак і страх смерті — оту скорботу від усвідомлення власної смертності («рефлексивну печаль»), про яку писав данський філософ К'єркегор. А таке розуміння смерті, тобто смерті як перетворення на або зникнення в ніщо, призвело, з одного боку, до виникнення ідеї божества як такого, що може вберегти людину від зникнення в ніщо, а з другого боку — до розвитку науки і технологій як своєрідного еліксиру безсмертя.

Помилковість уявлень традиційної західної філософії, вважає Северіно, увиразнюється, коли мова заходить про становлення будь-якої речі у часі. Віра в існування часу, який плине з минулого, через теперішнє, в майбутнє, є тим чинником, який додає цій помилковості фатального відтінку і перетворює її на справжнісінький філософський нігілізм. Адже коли хтось стверджує про якусь істоту або річ, що вона не є, тобто, що в один час вона ще не є, а в другий час — вона вже не є, то насправді він стверджує, що ця істота або річ — ніщо. А в цьому якраз і полягає нігілістичне бачення світу.

Рей БрасьєРедагувати

Рей Брасьє захищає точку зору, що світ сам по собі не має сенсу. Замість того, щоб уникати нігілізму, Брассьє вважає, що ми повинні прийняти нігілізм як істину світу.

Думка Лео ШтраусаРедагувати

За словами Лео Штрауса, визначення наступне: «а) Нігіліст — це людина, яка знає принципи цивілізації, лише поверхово. Просто нецивілізована людина, дикун, не є нігілістом».[5]

Анархізм і нігілізмРедагувати

Ці дві позиції часто асоціюються — якщо анархізм є ім'ям, даним політичній концепції, то нігілізм є більш філософським поняттям цього.

Культурні проявиРедагувати

ТелебаченняРедагувати

На телебаченні це можуть бути «шоу про ніщо», більшість епізодів з яких — про дрібниці, а головні герої, як правило, аморальні. Це почуття абсурду утворює іронічну форму гумору.

ЛітератураРедагувати

В романі Достоєвського «Брати Карамазови» нігілістом є Іван Карамазов. Іван Тургенєв використовував у книзі «Батьки і діти» нігілізм як назву групи росіян, які критикували суспільство і хотіли зруйнувати систему.

МузикаРедагувати

Багато рокерів 70-х років висловили нігілістичну філософію життя в піснях байдужості. Твір Sex Pistols «God Save the Queen» містив слова «немає майбутнього», що стало гаслом для безробітних молодих людей наприкінці 70-х років. Цей слоган також включений у фільм «Термінатор II», де Сара Коннор промовляє це за столом під час мрії про спад в усьому світі. Також у жанрах гранж і важких металів, особливо чорного металу та смертного металу, тексти часто мають нігілістичні теми.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Т. Лютий. Нігілізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — С. 425. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  2. Микола Сірук. Про загрозу російського нігілізму, або Чому французький філософ Глюксман виступає за надання Україні ПДЧ 1 жовтня 2008 року day.kyiv.ua
  3. а б в г д Степанов А. Феномен нігілізму у філософсько етичній традиції постмодернізму / Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
    Джерело: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/33431/78-Stepanov.pdf?sequence=1
  4. Friedrich Nietzsche: Nachlass Sommer 86 — Herbst 87, 5 [71], Sämtliche Werke. Kritische Studienausgabe in 15 Bänden, Hrsg. Colli/Montinari, 1980, Band 12, 313
  5. Léo Strauss Nihilisme et politique

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати